До Міжнародного конкурсу для української молоді «Життя – тобі…»

Опис документу:
Твори стануть у нагоді до позакласних годин,до виховних годин. Кожен раз у будь-якому творі,до якого ти маєш відношення як керівник учня-учасника -бачиш щось нове,родзинку яку можна використати як початок заходу.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Державний навчальний заклад «Мелітопольський професійний

аграрний ліцей»

До

Міжнародного

конкурсу

для української

молоді

«Життя – тобі…»

Прокинутись, щоб жити ….

Молив Шевченко Господа за нас

І зараз, впевнений, що молить …

Благає вберегти країну й усіх нас

Від жаху, що розбратсво з нами робить

Коли ж прокинемось, братове …

Коли ж візьмемо Заповіт, що вкаже путь

Бо вже нас нині у неволю

І продадуть і на частини роздеруть…

Невже страхітними шляхами

Голодні, зранені і злі

Як привид, зникнем на землі…

О, небо, дай нам розуму Шевченка

Наче у пустелі Мойсея

Аби замерзлих розбудив,

Але із воєн, із пустельних

Не надто довго нас водив.

Бо мали ми не раз пророків,

Хватає і Майданів, і розмов

Аби ми не вмирали знову – перші наші кроки

Читати генія не інколи, а

Знову й знов ….

Допоки буде литись наша кров?

Мені здається, він один лиш розумів

Що, як і де робити треба

За Україну Господа молив

А зараз дивиться на нас із неба

І, плаче серденько його

Бо знову кров тут проливають

Земельку рідную, святу, як хочуть

Потихеньку роздирають

Допоки, люди, буде литись кров

Синів і доньок нашої держави

Майдан, небесна сотня і АТО

Ти все Тарасе, бачиш, величавий…

Он там на Сході гради і гармати

Вчорашні діти, що стріляють з автоматів

Безрукі і безногі душі і тіла роздерті

За волю України боремося разом, вперто …

І памятаємо твої слова, Тарасе,

«Свою Україну любіть

За неї Господа моліть…»

Ми молимось, надіючись на мир

і злагоди красу

І в єдності навіки жить.

«Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають»

Слово мови, слово книжки,

Слово держави – ось що вічне,

А не «я» і не «ти».

Десь колись таке читала

Як і де себе знайти

Ще тоді не знала

Зараз розумію я

Що і де до чого.

Лине пісня солов’я

Наймиліша рідна мова…

Я вкраю такім зросла –

Де родючі землі

Українонько моя,

Защо вічно в тернах…

Тут найкраще все для всіх

Ріки і долини

Найдзвінкіший луна сміх

Нашої дитини.

І тут Шевченкові слова до думки припадають

Бо так як він умів сказать не вмів ніхто гадаю…

«Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають».

Вийшли вкотре на Майдан ми

Стали пліч-о-пліч, серце-о-серце

Суголоссям для мільйонів наче ангела крильми

Пролунало наче вперше, очі –всі відверті
«….Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і , в огні

Її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені».

Я люблю я тебе, рідний краю

Погляд вдумливий твій, синьоокий

Вишеньок незвичайне намисто

Серед вулиць просторих, широких.

Вірю в те, що добро переможе.

Вірю в те, що здійсняться надії

Українцям Господь допоможе

І здійснить заповітнії мрії…

Такий багатий, філігранний світ

Для чого ти прийшов сюди ?

Хто скаже, що таке жити тверезо…

Потрібен люду ти не там якийсь дурний

Під чимось там, потрібен нам тверезий…

Не знаю віриш в когось ти чи ні,

Але звертаюсь я до тебе, любий друже

Ті люди плачуть, котрі топлять свою долю у вині…

Що все спихають там на Бога, все занурюючи у калюжі, мій юначе!

А потім всі довкола винуваті

Весь білий світ, що хата в буряні

Що ходять діти напівсироти – розпяті

Тож, зупиніться, перш ніж будьмо,

кричите ви у вогні…

А ангел чує все, і з горя відлітає

Гадаючи, хай буде так, як є

А сатана долоні потирає

На списа свого ще один він хрестик покладе...

«А треба щось робити – та, до ладу!»

Тож схаменіться, маємо ми все!

Поля квітучі і безкрайнє небо,

Але ж бо розумієм, щось не те

І так вчиняти з Україною не треба ...

Ми можемо до безкінечності патякать

І про любов до неї, про моральні вчинки,

А що робити – щоби матерям не плакать,

Та в що одіть, чим покормить дитинку?

Ви бачили, що робиться з селом ?

Я бачив та ніяк не міг второпать -

Що ж за мораль, куди нас занесло?

Допоки в злиднях – бурянах ми будемо втопать?

Який моральний вчинок слід зробити,

Щоб зацвіли домівки серед саду?

Не треба, люди, про високе говорити,

А треба щось робити та до ладу!

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Цифрові практики Нової української школи: створення освітнього відеопроєкту»
Ілляхова Марина Володимирівна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.