Дмитро «Ба́йда» Вишневе́цький — український політичний і військовий діяч, один з організаторів запорозького козацтва. Походив з князівського роду Вишневецьких, який вів початок від Гедиміновичів. Його батько Іван Михайлович був старостою у кількох містах, а мати Анастасія Семенівна — онукою князя Костянтина Острозького.
Близько 1550 року він став старостою черкаським і канівським, і саме на цій посаді почав організовувати козацькі загони для боротьби проти кримських татар. Приблизно у 1552–1555 роках він збудував фортецю на острові Мала Хортиця за дніпровськими порогами — цю твердиню вважають прообразом майбутньої Запорозької Січі. 1554 року король Сигізмунд II Август офіційно призначив його «стражником» на Хортиці.
Він здійснив низку успішних походів проти Османської імперії та Кримського ханства, зокрема на Очаків та Іслам-Кермен. Однак, не отримавши обіцяної допомоги від Польщі та Литви, у 1557–1561 роках перейшов на службу до московського царя Івана IV, брав участь у захисті південних кордонів і походах проти Криму. Згодом повернувся на службу до Литви й відновив діяльність на Хортиці.
1563 року він втрутився у молдавські справи, прагнучи здобути молдавський престол, але був розбитий османським військом, потрапив у полон і був страчений у Константинополі. Після смерті він став прототипом фольклорного образу «Байди» — козака, який загинув мученицькою смертю, але не скорився туркам. Його Хортицька фортеця вважається предтечею Запорозької Січі.
