Сьогодні о 16:00
Вебінар:
«
Сучасні методики засвоєння норм нової редакції "Українського правопису"
»
Взяти участь Всі події

Дидактичний матеріал "Рукописи Т.Г.Шевченка"

Українська література

Для кого: 9 Клас

18.08.2020

397

3

0

Опис документу:
Посібник містить листи, начерки на полях рукописів та малюнки, зроблені Тарасом Шевченком під час написання своїх творів. Рукописна спадщина Т.Г. Шевченка - це автографи літературних творів (поезії, прози, драматургії), статей, "Щоденника" ("Журнала"), листів, фольклорних записів, археографічних нотаток та офіційних паперів, написаних ним. Основна частина рукописної спадщини - це автографи поетичних творів, записані в альбомі "Три літа" (1843-1845), у зошиті 1846-1847 р.р. із баладами.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ

«ВЕЧІРНЯ (ЗМІННА) СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА № 11»

ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

49068, м. Дніпро, пр. Свободи, 147, e-mail: vssh11@i.ua

РУКОПИСИ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

Автор-упорядник: Опанасенко Л.А.,

вчитель української мови та літератури

спеціаліст вищої категорії

2019

До начерку, вміщеного в цьому листі, дано таке пояснення Шевченка: «Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче та підіймає передню червону запашчину, бо вже, знаєте, трошки теє... а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга — собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина».

Обернено до малюнка і поверх нього олівцем рукою Шевченка написаний текст вірша «Дурні та гордії ми люди», написаного на Кос-Аралі в 1849 p., що дає підставу кінцевою датою виконання цього начерка вважати 1849 рік.

Вірш "У тієї Катерини хата на помості...", власна рука Тараса Шевченка.

Начерки на сторінках рукописної збірки «Три літа» 1845 — 1847

Заповіт

1908 р. – на садибі Великого Кобзаря встановлено перший пам’ятний знак – млинове жорнове колесо з написом: «Тут була хата Тараса Григоровича Шевченка».

З нього і почалося збереження рідних Шевченківських місць. Ініціатором збереження пам'яті поета був місцевий земський лікар Нетесюк, який, зібравши сільську громаду ще на початку ХХ століття, обніс огорожею двір.

21 березня (2 квітня) 1825 року від тяжкої праці на панщині помер Тарасів батько — Григорій Іванович Шевченко.

ПОРТРЕТ БАТЬКА. Папір, туш, перо, пензель (13,8 × 5). [Вільнюс]. [1829 —1830].

Під портретом чорнилом напис: «Се мій батько». Малюнок вирізано і наклеєно на білий картон, а на клаптику паперу олівцем ледве помітний напис пізнішого походження.

ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ. ОДИН ФАКТ ІЗ ЖИТТЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. 9 серпня 1850 року Військове міністерство розпорядилося перевести Шевченка з 5-го в найбільш віддалений батальйон під найсуворіший нагляд. Цьому передував арешт поета за порушення царської заборони писати і малювати. Таким чином поет потрапив до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак. Це мало фатальні наслідки для поетичної творчості Шевченка на засланні: з обережності він змушений був припинити писати вірші і відновив поетичну діяльність лише незадовго до звільнення.

ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ. ОДИН ФАКТ ІЗ ЖИТТЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. 12 серпня 1857 року Шевченко у своєму щоденнику записує книжкову історію. Чекаючи на відбуття пароплаву із Астрахані поет, в пошуках ковбасної крамнички, пішов гуляти містом. Проте натрапив на іншу будівлю – Публічну бібліотеку. «Браво» - подумав Шевченко, є бібліотека, отже є і читачі. При вході поета зустрічав вусатий бібліотекар, дуже схожий на поліцая. Там, в Астраханській бібліотеці, поетові вперше до рук потрапив відомий журнал «Русский вестник» із творами Гоголя, Соловйова, Аксакова.

І милосердому молюсь,

Щоб ви лихим чим не згадали.

Хоч я вам кривди не робив,

Та все-таки меж вами жив,

То, може, дещо і осталось. (Т. Г. Шевченко)

«До Основ'яненка»

Садок вишневий коло хати…

Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.

І милосердому молюсь,

Щоб ви лихим чим не згадали.

Хоч я вам кривди не робив,

Та все-таки меж вами жив,

То, може, дещо і осталось. (Т. Г. Шевченко)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.