Дидактичний матеріал "Казки про мову"

Опис документу:
Розвиток пізнавальних інтересів, до¬питливості, спостережливості, бажан¬ня вчитися у молодших школярів — «вічні» завдання, які покликана вирі¬шувати початкова школа. Одне з важ¬ливіших засобів їхнього розв'язуван¬ня, за результатами досліджень,— це інформативність уроку, тобто викорис¬тання у навчальному процесі інформаційно-насичених матеріалів

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Розвиток пізнавальних інтересів, допитливості, спостережливості, бажання вчитися у молодших школярів — «вічні» завдання, які покликана вирішувати початкова школа. Одне з важливіших засобів їхнього розв'язування, за результатами досліджень,— це інформативність уроку, тобто використання у навчальному процесі інформаційно-насичених матеріалів, творчих завдань і вправ, складених з урахуванням мотиваційного, змістового та процесуального компонентів навчання, елементів гумору тощо.

Оволодіння мовою, як відомо, починається вже з перших слів дитини, але вивчення її як системи передбачається лише шкільною програмою. Уже в початкових класах учні знайомляться з елементарними мовними одиницями, вчаться бачити їх у взаємозв'язку, набувають практичних навичок їх використання. Завдання вчителя якраз і полягає в тому, щоб із самого початку зацікавити молодших школярів мовними явищами, збудити у них прагнення до знань. Сподіваюся, що нижченаведені творчі завдання сприятимуть розвитку розумових та мовленнєвих здібностей учнів на уроках вивчення рідної мови.

ЦІ ДИВНІ ЧАСТИНИ СЛОВА

Жило собі Слово. Слово як Слово. І все в нього було: Корінь, Префікс, Суфікс, Закінчення. Частини Слова мирно уживалися.

Та ось несподівано прийшла біда — вони посварилися. А вся річ в тому, що кожен з них хотів довести, що він найголовніший, що без нього й Слово не Слово. Першим взяв слово Корінь.

— Ви що не кажіть, а не було б і Слова, якби не було Кореня, бо я — найголовніша значуща Частина Слова і виражаю лексичне значення Слова.

Звичайно, Префіксові, Суфіксу і Закінченню це було недовподоби. Та все ж після довгих суперечок вони змушені були погодитися.

— А які ж ми тоді? — спитали Префікс і Суфікс. Хіба ж ми не виконуємо ніякої ролі в Слові?

— Та заспокойтесь! Ви теж молодці. Бо за вашою допомогою утворюються нові слова. Ось приміром, взяти Корінь -ліс-. Додаємо різні Суфікси, і утворюються нові слова: лісок, лісник, лісочок, лісовий. А коли додати Префікси, то теж з'являються нові слова: праліс, перелісок, Полісся.

— А я то вже нічого не значу? — заплакавши, спитало Закінчення.

Але всі стали заспокоювати сумне Закінчення.

— Не плач, не побивайся. У тебе — теж особлива роль. Ти ж змінюєш слова, утворюєш нові форми слова!

Так і помирились Частини Слова, бо кожен з них виконував певну роль у Слові і був значущим

.

Чудове місто Лексика

Не за синіми морями, не за високими горами, а в підручнику «Рідна мова» знаходиться місто Лексика. Дуже горді живуть там мешканці. Аякже! Бо вони все на світі знають: по-перше, що вони означають; по-друге, де вживаються; по-третє, звідки прийшли.

Та й розселилися вони по вулицях, які мають чудернацькі назви. Найдовша вулиця має назву Загальновживаних Слів. Кого тут тільки не зустрінеш! Тут — і батько з матір'ю, і день, і мир, і весна, і мій, і ходить... Слова, які відомі всім і використовуються всіма, причому в різних стилях мовлення.

Блукаючи містом, я ненароком забрела у Провулок Діалектних Слів. І що за диво! Багато слів мені зовсім не зрозумілі: вуйко, леґінь, доктор. Ось тут мені й пояснили, що це слова, якими користуються жителі певної місцевості і які вживаються в розмовному і художньому стилях.

А ось — вулиця Професійної Лексики. Зібралися тут слова, якими користуються люди певних професій і вживаються вони в різних стилях.

Раптом опинилась я на широкій і довгій вулиці Запозичених Слів. Я навіть не сподівалась, що так багато слів ми позичили в інших мовах! Деякі з них так прижилися у нашому місті, що одразу й не здогадаєшся, що воно Запозичене. Наприклад, слово планета прийшло до нас з Греції, а прем'єра — з Франції, футбол — з Англії, препарат — з латини, а султан — з арабської...

Простую далі й потрапляю в провулок Застарілих Слів. Тут поселилися ті Слова, які вийшли з активного вжитку й допомагають створювати колорит епохи. Це — слова уста, волость, плахта.

А ось — зовсім нова вулиця, яка так і називається — вулиця Неологізмів, тобто слів, які нещодавно з'явилися чи з'являються зараз у мові і вимагають спеціальних пояснень. Ось деякі з них: бібліобус, нейтрон, калькуляція, алгоритм. Проте деякі з них стають загальновживаними.

Є ще інші вулиці провулки з чудернацькими назвами! Наприклад, вулиця Омонімів, де одне слово може означати 2—3 різні поняття. Є також вулиця Синонімів, де всі — ніби родичі, бо близькі за значенням. Дивно було мені на вулиці Антонімів, бо жили один проти одного Слова з різним значенням. А ще була я на вулиці Багатозначних слів...

Довго я ще блукала Лексикою і зрозуміла, що це — дійсно цікаве місто, і мені захотілося приїхати сюди ще знов, щоб краще вивчити його жителів!

Казки про дієприкметник

У країні Морфології мешкало багато Частин Мови. Молоде, привабливе Дієслово було самотнім. Але згодом на вузенькій доріжці зустріло воно дівчину — красуню Прикметник. Дівчина сподобалась Дієслову, і воно закохалося в неї. Незабаром зіграли вони весілля, якого ще не бачила Морфологічна країна. Подружжя жило в любові й злагоді. Аж ось народився в них син — Дієприкметник. Ріс хлопець не по днях, а по годинах. Виріс чудовий, гарний герой нашої казки. Від батька Дієприкметник успадкував вид, час, залежні слова. Від матері — рід, число, відмінок, залежність від іменника, виступав у реченні означенням.

Мавши спадок від батька і матері, він став більш-менш самостійним в Морфології. Разом із залежними Словами утворив Дієприкметниковий зворот, а також міг мати Активний і Пасивний стан.

Отак і живе Дієприкметник — особлива форма Дієслова, що означає ознаку за дією.

* * *

У далекій державі Морфології було маленьке село Дієприкметник. Воно означало ознаку за дією і відповідало на питання який? Згодом, коли місто Дієслово подарувало Дієприкметнику вид, час і залежні слова, село стало більшим. А тут про село Дієприкметник дізналося місто Прикметник і вирішило доповнити село Дієприкметник родом, числом, відмінком, залежністю від іменника і роллю означення. Так незабаром село Дієприкметник перетворилося в місто.

Дієприкметник разом із залежними словами утворював Дієприкметниковий Зворот. Дієприкметник визначив собі стани: активний і пасивний. Активний стан означав ознаку за дією, яку виконував сам предмет, і мав суфікси -уч-, (-юч-), -ач- (-яч-).

Пасивний означав ознаку за дією, яку виконував один предмет над іншим, і мав суфікси -т-, -ен-, -н-. А ще Дієприкметник має безособові форми на -но, -то. Ось так і живе Дієприкметник зі своїми веселими мешканцями.

* * *

За синіми морями, за високими горами було місто Морфологія. У це місто прибув новий житель. Він був дуже бідним, нічого свого не мав. А ще він був дуже добрим, всім хотів хоч чимось допомогти. Його полюбили в Морфології, особливу прихильність мали до нього Дієслово і Прикметник. Дієслово подарувала йому вид, час, залежні слова, а Прикметник — рід, число, залежність віл Іменника. Назвали нового жителя Дієприкметником. Він став означати ознаку за дією і виконував роль означення в реченні, став відповідати на питання який?

Через деякий час Дієприкметник розбагатів, у нього з'явилися навіть слуги. Разом із цими залежними словами він утворив Дієприкметниковий зворот. А ще Дієприкметник мав два війська: Активного і Пасивного стану. В Активному стані воїнами були суфікси -уч- (-юч-), -ач- (-яч-), в Пасивному — ен-, -н-, -т-.

Ще були в нього безособові форми на -но, -то.

Так Дієприкметник у Морфології жив-поживав і добра наживав, завжди вказував на ознаку предмета за дією.

Службовець Сполучник

У країні Морфології жив сирота, в нього не було ні батька, ні матері. Він блукав по країні в пошуках кращої долі. Та ось взяли його до себе бідні дядько й тітка. Та невдовзі й вони померли. Через те що вони були бідні, й лишили хлопцеві, Сполучникові, небагато. Не дали йому навіть лексичного значення — залишився він незмінним, та й членом речення він не міг бути.

Гірко плакав хлопець! Але життя є життя! Треба було заробляти на хліб. І пішов він у Речення, щоб сполучати однорідні члени та частини складного речення. І так до нього всі звикли, і став він таким необхідним!

Був він то сурядним, то підрядним. Як сурядний він міг бути єднальним, розділовим чи протиставним. А ось як підрядному йому бувало важкувато. Був і причиновим (бо), і часу (коли), і умовним (якщо), і допустовим (хоч), і мети (для того щоб), і порівняльним (як, мов, немов), і з'ясувальним (що)...

Його дуже поважали в Морфології, бо він ніс важку, але потрібну службу: сполучав в єдине речення й однорідні члени, і частини складного речення.

Прийменник

У місті Морфологія жили відомі й заможні пани: Іменник, Прикметник. Числівник, Займенник, Дієслово, Прислівник.

Кожен з них мав своїх слуг. Але Іменник, Займенник, Числівник мали однакових слуг. Їх звали І, Від, На, Під, Попід, З, Посеред, З-за, Крім та інші.

Без цих малесеньких слуг Іменник, Займенник і Числівник просто не могли обійтися, бо разом з іменними Частинами Мови у формі непрямих відмінків Прийменник міг вказувати на об'єкт дії (на коні), напрям (до міста), місце (в школі), час (перед вечором), причину (від утоми), мету (для навчання). Прийменник самостійною частиною мови не буває, тому й називається Службовою. Але служба ця — почесна і складна, хоч, на перший погляд, і непомітна.

Подорож у мову

Сьогодні вирушимо знову

В країну, що зоветься Мова.

Пригоди нас цікаві ждуть.

Берем знання! Гайда у путь!

У цій країні є така

Велика область — Лексика.

А в ній (як то завжди годиться)

Слова — районні одиниці.

І за законом там зазначено,

Щоб кожне слово мало значення.

Та в декотрих (чому — не знати)

Зібралось значень тих багато.

Живуть ще там жартівники

Слова-Омоніми такі:

Обличчям схожі, та (до речі)

Насправді — зовсім різні речі.

А недалеко від Омонімів

Є ціла вулиця Синонімів.

Це друзі, що живуть у згоді

Й допомагають при нагоді.

Коли один втрачає сили,

То інший підставля плече:

Замінить на посту сміливо,

Не зрадить друга, не втече.

Але іще живуть в країні

Уперті вороги — слова

Антоніми, що рушать стіни

І кожен кров з них пролива.

Так затялися на своєму:

Один — одну, той — іншу річ.

А все оце не випадково,

Бо дивляться ж урізнобіч.

Залишим Лексику позаду

І вирушим в дорогу знову.

Аж ось розкинулася область,

Яку зовуть Будова слова...

Стоять будиночки рівненько

(Чомусь їх коренями звуть),

Але ти придивись гарненько

Й життєву зрозумієш суть:

У кого гроші є в кишені,

Той звів високий Суфікс-дах,

Прибудував веранду-Префікс,

Закінчення втулив в кутках

І ще навколо поглядає:

— Що ще прилаштувать? — гадає.

(Отже до Кореня у слова

Можливі дві-три прибудови).

Та хай як хочуть, так живуть.

А ми ж продовжуємо путь.

В країні має буть закон,

Для віруючих слів — парафія,

Яка зоветься дивним словом,—

Районним центром Орфографія.

х кримінальний кодекс «Правило»

Порядок за мету поставило.

А всі слова, які не коряться.

В тюрму саджають на околиці.

Коли ж мине виправний строк

Й слова не мають помилок.

То їх вертають до хатини,

До синтаксичної родини.

Родина Реченням там зветься.

Знайти заняття кожен може.

Там мама-Підмет всім керує,

А присудок-Татусь поможе.

І троє діток є в родині:

Синок-Додаток — помічник,

Дочка-Означення — красуня

Й мала обставина при них.

А за народженням (повір!)

Слідкує лікар Словотвір.

Тож від народження дитина

Трапляє у якусь родину.

Словам дорослим, слід сказати,

Щодня потрібно працювати.

Професій 10 опановано,

Де кожне слово прилаштовано.

А міністерство Морфологія

За слів роботою слідкує

І, щоб було все за законом.

По справедливості керує...

Отож, народжується Слово...

До нього з'явиться священик,

Дитя охрестить, назове.

Його професія — Іменник.

Прикметник виникне та вдома

Якоюсь фарбою мазне

Й, присівши поруч, через втому

Прикмети роздавать почне.

Тоді податковий інспектор

Промовить: «Котрий? Скільки грошей

Чомусь Числівнику не сплачено?

Скажіть, громадянин хороший!»

Займенник вчитиме дитину

В житті дорослім хитрувать:

Комусь приписувать провину,

Конкретно все ж не називать.

А Дієслово майстровите

Примусить працювать дитину:

В минулім, зараз і в майбутнім

Не спочивати ні хвилини.

Умови, час, причини змін

Трапляються не випадково:

Прислівник їх в життя приносить

Новонародженого слова.

Пізніш налагодить стосунки

Прийменник помагає радо.

А з ким тепер дружити можна,

Сполучник вже дає пораду.

Дарує Частка настрій різний

(Без настрою життя нема!):

Часом все заперечить може

Чи сумніву все піддава.

А Вигук розвива в дитини

Командні нотки, тембр, тон,

Конкретніш — голос викликає,

Щоб слово полишило сон.

І слово йде в життя нелегке,

І шлях свій вільно обирає...

А нам пора уже додому,

Ми цю країну залишаєм.

Та ми повернемось у Мову,

ї пізнаємо дива,

Цінитимемо кожне слово,

З якого думка ожива!

ЛІТЕРАТУРА

1. Білецька М. А., Вашуленко Н. І. Рідна мова. З клас. — К.: Освіта, 2003.

2. Боклан І.М. Мовні ігри. — К.: Освіта, 2004.

3. Будна Н. О., Головко З. Л., Козуб О. В. Творчі завдання з української мови.

2 клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2002.

4. Будна Н. О. Тестові завдання з української мови. 2 клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2002.

5. Будна Н. О..Головко З. Л. Творчі завдання з української мови. З клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2002.

6. Будна Н. О., Головко З. Л., Рябова С. І. Говоримо, читаємо, пишемо. Зошит з розвитку зв'язного мовлення. 2 клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2002.

7. Будна Н. О. Головко З. Л., Рябова С. І., Гемзюр О. Р. Збірник диктантів з української мови 2 (1)-4 (3) клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 1997.

8. Будна Н. О., Головко З. Л., Козуб О.В. Творчі завдання з української мови.

2 клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 1997.

9. Вашуленко М. С. Навчання української мови в 2 класі // Початкова школа. — 2003. — № 1.

10. Вашуленко М. С. Орфоепія і орфографія в 1-3 класах. — К.: Радянська школа, 1982.

11. Вашуленко М. С, Дубовик С. Г., Мельничайко О. І., Скуратівський Л. В. Рідна мова. — К.: Освіта, 2004.

12. Вихованець І. Р. В світі граматики. — К.: Радянська школа, 1987.

13. Головко З. Л. Підсумкова перевірка та оцінювання знань. Дидактичний матеріал. 2 клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2002.

14. Григоренко І. О. Роздатковий матеріал з української мови для учнів 4-го класу. — К., 2004.

15. Дорошенко О. А. Нестандартні навчальні диктанти // Початкова школа. — 1990. — №3.

16. ДушенкоВ. О. Словникова країна // БВПШ. — 2002. — № 5.

17. Заєць Я. М., Оношків О.П. Уроки рідної мови. 2 клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2004.

18. Карнаух П. М. Цікаві завдання з української мови. 1-4 класи. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2003.

19. Левченко Т. Г., Васильєва Л. А. Цікаві вправи. — К.: «Спалах» ЛТД, 1997.

20. Мазай В. М. Вправи на визначення відмінків прикметників у реченні. — К., 2005.

21. Макогон О. Г. Цікаві відомості про тварин. — К.: Радянська школа, 1968.

22. Новик Л. І. Система нестандартних уроків з української мови // БВПШ. — 2003. — № 7.

23. Пасічник В. М. Творчі завдання на уроках української мови // Початкове навчання та виховання. — 2004. — № 17-18.

24. Передрій Г. P., Смолянінова Г. М., Непийвода Ф.А. Цікава граматика. — К.: Радянська школа, 1967.

25. Петренко Л. Б. Цікаві вправи, що допоможуть при вивченні теми «Іменник». — К., 2004.

26. Петренко Л. Б. Цікаві вправи та завдання до теми «Іменник» // Розкажіть онуку. — 2003. — № 30.

27. Походжай Н. Я., Шост Н. Б. Українська мова. Картки поточного та тематичного контролю знань. 2 клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2002.

28. Сай С. С. Дидактичні ігри на уроках української мови // БВПШ. — 2003. — № 3.

29. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. — К.: Абрис, 1997. (Трансформація гуманітарної освіти в Україні.)

30. Серпухова І. Є. Гра «Щасливий випадок» // Початкове навчання та виховання. — 2004. — № 13.

31. Смовська О. І. Комплексні завдання для розвитку мовлення учнів 1-3 класів. — К.: Радянська школа, 1984.

32. Сапун Г. М. Українська мова. Збірник диктантів і завдань для тематичного опитування. 1-4 класи. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001.

33. Тупчій К. І. Перевір себе (творчі завдання). — К.: Освіта, 2005.

34. Тупчій К. І. Творчі завдання з розвитку мовлення. — К., 2006.

35. Шаповал О. С. 30 найцікавіших завдань з української мови (тематична довідка). — К.: Освіта, 2003.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розроблення і використання цифрового освітнього контенту в освітньому процесі Нової української школи »
Ілляхова Марина Володимирівна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.