Сьогодні о 16:00
Вебінар:
«
Сучасні методики засвоєння норм нової редакції "Українського правопису"
»
Взяти участь Всі події

Дидактичний матеріал до уроку "Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві"

Зарубіжна література

Для кого: 8 Клас

12.08.2021

108

9

0

Опис документу:
Ознайомити учнів з особливостями виникнення, облаштування та функціонування давньогрецького театру; систематизувати самостійно отримані учнями знання про театр, ознайомити з особливостями виникнення, облаштування та функціонування давньогрецького театру; розвивати вміння здобувати інформацію, навики зв’язного мовлення, виразного читання, логічного мислення; сприяти вихованню у школярів високих моральних рис, виховувати повагу до театрального мистецтва та античної доби
Оберіть документ з архіву для перегляду:
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Картка-інформант № 1.

Виникнення театру

А все починалося зі свята!Підгрунтям, на якому формувався давньогрецький театр, були народні обрядові ігри (свята на честь богині родючості Деметри та покровителя виноградарства Діоніса). Восени й навесні у давньогрецьких містах влаштовували народні свята, під час яких селяни переодягалися у козячі шкури та славили бога Діоніса піснями, урочистою ходою. Діонісії складалися з двох протилежних за настроєм частин: похмурої та радісної. Смерть або зникнення бога пов’язували з образом безплідної зими, а його повернення – із приходом родючої весни. З часом на зміну цим театралізованим дійствам прийшли нові драматичні жанри – трагедія та комедія.

Датою народження світового театру вважають 534 р. до н.е.

27 березня відзначають Міжнародний день театру. Це свято встановив у 1961 році IX конгрес Міжнародного інституту театру (МІТ) – організації, діяльність якої спрямована на зміцнення миру і дружби між народами та на розширення творчої співпраці всіх діячів світу.





Перегляд
матеріалу
Отримати код

Картка-інформант №4

Провідні жанри давньогрецької драми



Драма ( від грец. – дія) -  один із трьох літературних родів ( поряд з епосом і лірикою), який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.

Трагедію відносили до «високого» жанру,а комедію – до «низького».

Трагедія ( від грец. – козлина пісня) – драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості з середовищем, у якому вона живе. Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є надзвичайно  актуальним у політичному, соціальному, духовному планах, відзначається високою напругою психологічних переживань героя і майже завжди закінчується його загибеллю.

Розквіт давньогрецької трагедії пов'язаний з іменами трьох афінських великих поетів-драматургів – Есхіла, Софокла та Евріпіда, які жили за класичного періоду (V –ІV ст до н.е.) еллінської культури.

Комедія («комодія» – пісня веселого натовпу) - драматичний твір,у якому засобами гумору та сатири відтворюються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне у навколишній дійсності чи людині. Комедія у Давній Греції отримала офіційне визнання значно пізніше, ніж трагедія.

Образи комедії - карикатурні, узагальнені, а не індивідуальні.

Найвидатнішим представником давньогрецької комедії був афінський драматург Арістофан. Які музи опікувалися театром? Мельпомена – муза трагедії, Талія – муза комедії.




Перегляд
матеріалу
Отримати код

К артка-інформант 6



Значення давньогрецької трагедії для розвитку європейської драми і театру



Театральна культура Давньої Греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. Широко використовували грецьку театральну спадщину римляни, діячі епохи Відродження та Просвітництва. Демократичні традиції театрального мистецтва античної Греції зберегли значення і для наступних епох. Порушення значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів,що пробуджує свідомість глядачів, складають унікальність давньогрецького театру. Більшість театральних термінів походить із грецької мови (драма, комедія,трагедія, сцена, театр та ін..)




Перегляд
матеріалу
Отримати код

Картка-інформант № 2.

Устрій давньогрецького театру

Для своїх театрів греки зазвичай обирали красиву місцевість. Одна з найважливіших відмінностей давньогрецького театру від сучасного полягає в тому, що гра відбувалася просто неба, при денному світлі. Відсутність даху і використання природного освітлення пов’язані були також і з величезними розмірами грецьких театрів, які значно перевищували розміри навіть найбільших сучасних театрів. Наприклад, давньогрецький театр в Епідаврі вміщав більше 15 тисяч глядачів. Він був призначений для лікування: вважалося, що театр сприятливо впливає на психічне і фізичне здоров’я пацієнтів, викликає катарсис - сильні почуття, що оздоровлювали тіло і душу. Його вважають пам’яткою краси та симетрії. Афінський театр міг умістити 17 тисяч людей. А театр Мегаполя в Аркадії – 44 тисячі глядачів.

Театральні вистави влаштовували кілька разів на рік. Вони тривали упродовж кількох днів з ранку до ночі. Глядачі могли побачити за один день декілька вистав. Під час таких переглядів автори змагалися між собою, після чого троє переможців отримували винагороду та визнання.

З верніть увагу на план театру. Основна частина театру - орхестра (майданчик перед сценою, де грали актори), де розміщувався хор і жертвенник богу Діонісу; театрон (місце для глядачів), де у першому ряду було розташоване місце для жреця бога Діоніса; скена (споруда, розташована позаду оркестри, де перевдягалися актори).



Перегляд
матеріалу
Отримати код

Картка-інформант № 3

Якими були актори давнього театру?

Спочатку головною фігурою дійства був хор, який складався з 12-15 чоловіків. У піснях хору засуджувалися або вихвалялися діяння героїв. Приблизно з VI ст. до н. е. з хору виділився драматичний актор, за часів Есхіла стало уже двоє. А Софокл увів ще й третього артиста.

Усі ролі виконували лише чоловіки. Актори повинні були не тільки добре промовляти слова п‘єси, а й співати і танцювати. Актори носили на обличчі маски, які змінювалися не тільки під час зміни ролі, а навіть під час виконання однієї ролі, якщо герой знаходився під впливом різних почуттів. Необхідність збереження маски була зумовлена величезними розмірами грецького театру, адже міміку актора було б погано видно глядачеві. Щоб збільшити свій зріст, актори носили взуття на високій підошві - котурни. Одяг трагічних акторів був надзвичайно пишним, прикрашеним різнокольоровими вишивками. Актори комедії були вдягнені звичайно.





Перегляд
матеріалу
Отримати код

Картка-інформант 5

Есхіл – «батько трагедії»



Есхіл народився в 525 до н.е. в сусідньому з Афінами містечку Елевсині .Він воював з персами у Марафонській битві, брав участь також у битві при Саламіні.

Есхіл почав творити в часи, коли основа трагічного мистецтва вже була закладена. Талановитіший за всіх своїх попередників, він настільки вдосконалив траге­дію, увів так багато нового, що саме у його творчості вона оформилася вже як драматич­ний жанр. Не випадково ще грецькі вчені почали називати Есхіла «батьком трагедії» у сучасному розумінні. Уперше другий актор був уведений Есхілом.

У змаганнях трагіків Есхіл здобував перше місце щонайменше 13 разів. Афіняни дуже високо цінували його твори. Він написав 72 трагедії,із яких збереглося 7. Найбільш відомою з усіх творів Есхіла стала його трагедія «Прометей закутий», яка й сьогодні користується великою популярністю. На думку вчених, цей твір є частиною трилогії про Прометея («Прометей -вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»). В основі твору лежить давньогрецький міф про Прометея.








Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.