Дидактичні та інтелектуальні ігри на уроках української мови в початковій школі.

Опис документу:
Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства початкова освіта проходить шлях реформування. Змінюються підходи до змісту навчання, удосконалюються навчальні програми і підручники. Метою статті є висвітлення застосування дидактичних ігор на уроках української мови в початковій школі, визначення окремих їх видів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Дидактичні та інтелектуальні ігри

на уроках української мови в початковій школі.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства початкова освіта проходить шлях реформування. Змінюються підходи до змісту навчання, удосконалюються навчальні програми і підручники.

Навчанню української мови в 1-4 класах надається пріоритетне значення, так як йдеться не тільки про шкільний предмет, а оволодіння державною мовою. Державним стандартом початкової загальної освіти галузі «Мови і літератури» визначено змістові лінії навчання української мови як рідної, провідною з яких є мовленнєва. В оновленій програмі сформульовано основну мету вивчення курсу, що полягає «у формуванні ключової комунікативної компетентності молодшого школяра, яка виявляється у здатності успішно користуватися мовою (всіма видами мовленнєвої діяльності) в процесі спілкування, пізнання навколишнього світу, вирішення життєво важливих завдань».

У зв’язку з цим сучасна методика навчання мови в початковій школі акцентує увагу на застосуванні нових підходів до навчання української мови, визначенні методів навчання молодших школярів. Безперечно, у соціалізації особистості дидактичні ігри займають важливе місце. В ігровій діяльності створюються сприятливі умови для розвитку інтелекту дитини, для переходу від наочно-дієвого до образного і до елементів словеснологічного мислення. Саме в грі реалізуються здібності учня.

Аналіз актуальних досліджень. Проблема застосування гри не нова, але актуальна. Розробкою теорії ігор, з’ясування ролі, структури та їх значення для виховання і навчання дітей займалася низка науковців: психологи (Л. Виготський, О. Леонтьєв, Д. Ельконін), педагоги (А. Макаренко, В. Сухомлинський, Н. Кудикіна, В. Крутій, О. Савченко та інші). У сучасній лінгводидактиці ігрова діяльність у центрі досліджень А. Богуш, М. Вашуленка та інш. Відтак, В. Сухомлинський писав: «Гра – величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливаються життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості і любові до знань».

Сьогодні відома різна класифікація ігор: предметні, настільнодруковані, словесні. До словесних входять рольові, діалогічні, інтелектуальні. У дослідженнях методистів, учителів-практиків мають місце фонетичні, лексичні та інші ігри. Н. Кудикіна пропонує застосування інтелектуальних ігор на уроках української мови. Науковцем подаються методичні рекомендації до їх проведення у процесі вивчення окремих мовних тем. Із уведенням оновлених програм з української мови дослідження означеної проблеми набуває нового змісту. Компетентнісний підхід до засвоєння мовних явищ витісняє знаннєвий.

Метою статті є висвітлення застосування дидактичних ігор на уроках української мови в початковій школі, визначення окремих їх видів.

Суть дидактичної гри полягає в тому, що школярі розв’язують навчальні задачі, запропоновані в ігровій формі, і, таким чином, опановують принципи розумової діяльності, набувають уміння застосовувати знання в різних ситуаціях. У грі вчитель ненав’язливо розвиває інтелект дитини, викликає інтерес до навчання, створюючи «ситуацію успіху», впливає на хід і результати їхньої діяльності. Складовими елементами структури гри є: мотивація до гри, дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків. Але ігрова вправа може містити тільки інструктаж до виконання і аналіз кінцевого результату.

 Гра! На це „захворювання” страждають майже всі. У великій армії болільників стираються ранги і пости, шари і національні  органи: маршал і рядовий, міністр і домогосподарка, академік і малятко – рівні, і прояви їхнього „захворювання” однакові, всі відчувають великий душевний підйом і хвилювання, з усіма відбувається психологічне „перенесення” у процесі гри. Всіх  захоплює велика і могутня, чарівна і неповторна, овіяна сонячною романтикою гра.

     Гра, як тінь, народилась разом з дитиною, стала її супутником, вірним товаришем..

     У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного.

     Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

     Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей.  В.Ф.Шаталов зазначає „Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес  до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення.  Мислення сміливого, масштабною, нестандартною”.

          А.С.Макаренко писав: „Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі”. Отже, гра, її  організація – ключ в організації виховання.

     Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Це К.Д.Ушинський писав: „Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності... З перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні”.

     Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жага до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина „добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює   раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

     У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра – це творчість, гра – праця. „Праця – шлях дітей до пізнання світу” – писав О.М.Горький.

     Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

     Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами та явищами допоможе гра.

     Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре відомий всім Ш.О.Амонашвілі. Він показав, як через гру можна увести дитину в складний світ пізнання. Ш.О.Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов’ю до вчителя.

        Подальша розробка і дійсно наукове обґрунтування теорії і методики гри здійснюється видатним педагогом А.С.Макаренком. Гра привертає його увагу тому, що вона являє собою активну колективну діяльність, у процесі якої формується особистість дитини. А.С.Макаренко оцінює гру як один із засобів всебічного виховання дітей. Гру він вважає підготовкою до життя, перехідним ступенем до трудової діяльності. За його словами, гра повинна бути тісно пов’язана зі всіма іншими засобами виховання й проникати в усе життя колективу.

     Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський промовив фразу, яка стала основою всього того, що містить у собі гра. Він ніби закликав: «Навчайте  граючись, а граючи навчайте». Ось такий простий вираз, а містить у собі неабияку таємницю, яку Сухомлинський пропонує розкрити перед дітьми.

      Не менш відомий педагог Костянтин Дмитрович Ушинський вважав гру найважливішим видом діяльності дитини. Казав, що саме через гру дитина пізнає всі таємниці світу. Отож, двоє досвідчених педагогів  вважали гру важливим методом навчання. За їх думками гра виховує, навчає, розвиває.

     Отже, вказуючи нові  шляхи і засоби виховання підростаючого покоління, видатні педагоги своїми працями зробили цінний внесок у теорію і практику гри.

     Про гру сказано багато гарних слів. Її називають джерелом радості, королевою дитинства і восьмим чудом світу. Гра є неминучим супутником дитини. Гра – це самостійна діяльність, в якій діти вперше вступають у спілкування з ровесниками, їх об’єднує єдина мета, спільні зусилля її досягнення, спільні інтереси і переживання.

     Всі визначення  гри – правильні, бо гра для дитини – саме життя, з усіма його прикрасами, хвилюваннями, вдачею і розчаруваннями. Гра є самостійною діяльністю учнів, яка поступово перетворюється у засіб виховання і дає змогу використати її для розв’язання відповідних завдань.

     Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А.С.Макаренка, який писав: „Є ще один важливий метод – гра... Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає... В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки... Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній...”

     Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: “зробити серйозне заняття для дитини цікавим - ось завдання початкового навчання.»

      Кожний урок української мови - складна, цілісна, динамічна система змісту навчального матеріалу й організації роботи з ним, яка насамперед спрямовується на засвоєння матеріалу, зазначеного в темі уроку.

    Навчання української мови ефективне, якщо на кожному уроці засвоюються мовні і мовленнєві знання, формуються навчально-мовні, правописні та комунікативні вміння і навички, розширюється читацький рівень школярів (бо дитина, яка більше читає, краще говорить і пише), збагачується їхній мовний запас, відбувається оволодіння мовною нормою, здійснюється усвідомлення неповторності мовної особистості.

     Основною групою ігор, які широко використовуються на уроках української мови, є дидактичні ігри. Їхнє призначення – розвивати пізнавальну діяльність дітей. Їх використовують як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими елементами змагання, непідробної цікавості.

     У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.

     Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку. Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

      Адже саме дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання школярами навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

       В.Сухомлинський писав: “у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку”.

      Щоб учні по-справжньому почали вчитися, а не просто відсиджували урок, їх треба зацікавити - зазначити, що вони не знають того, без чого далі не зможуть. Крім того, діти мають зрозуміти, що на кожному уроці вони навчаються нового, бо урок, на якому лише повторюють матеріал, а не засвоюють нові знання, - згаяний час. Важливо, щоб учні ставили перед собою мету: я прийшов чогось навчитись, а наприкінці уроку знали відповідь на запитання: „ Чого я навчився?”

     У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає учнів і бере участь у їхній грі, а учні граючись навчаються.  Ефективним видом роботи, що сприяє мовленнєвому розвитку школярів, є ситуативні завдання. Вони стимулюють мислення й збільшують інтерес учнів до програмового матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні знань, умінь і навичок - тобто пізнавальну активність.

   У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

        Звертаючись до вчителів початкових класів, В.О.Сухомлинський писав:

«Ваше найважливіше завдання – закласти міцний фундамент знань. Наскільки міцний, щоб учителям, які працюватимуть після вас, взагалі не треба було думати про фундамент. Приділяти велику увагу елементарній грамотності учнів початкових класів». Він радив учителям проводити найрізноманітніші  вправи, в яких потрібні орфограми часто повторюються. Але таких вправ для опанування грамотності недостатньо. І досвідчені вчителі наповнюють уроки з мови ігровими елементами, часто вдаються до мовних ігор, кросвордів, ребусів, чайнвордів. Розв’язування цікавих завдань вимагає від школярів кмітливості, гнучкості розуму, змушує повторювати вивчене, заглядати в словник. Все це, безумовно, збуджує інтерес до мови, сприяє збагаченню лексичного запасу, запам’ятовуванню норм і правил літературної  вимови та письма.  Коли  використовую на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися.

    Плануючи урок, учитель має зважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі. Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов'язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

      Дидактичні ігри на уроках української мови можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння, формування графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання .

     У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати свою думку в зв'язній і зрозумілій формі, використовуючи термінологію.

       Дидактичні ігри, використані на уроках української мови в органічному поєднанні, розвивають не лише мовлення. Ці ігри добре допомагають розвитку пам'яті, уваги, кмітливості, вміння класифікувати предмети, порівнювати їх, узагальнювати, диференціювати.

Органічне поєднання гри та навчання сприяє також всебічному розвиткові, формуванню інтересу до знань..

     Головна мета рольової гри – розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.

 Вікторина. Її ще називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина – це конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання.

     Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах ми використовуємо кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд, дотримуємось вимог проведення дидактичних ігор. Під час цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв’язують запропоновані кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого – сприяє глибшому засвоєнню вивченого.

     Методика гри „Мозкова атака” запозичена з телевікторини

„Що? Де? Коли?”. Одержавши запитання чи завдання, учасники гри протягом однієї хвилини висловлюють різноманітні гіпотези, дискутують, віддаючи перевагу тій чи іншій ідеї, а по закінченню часу пропонують свою відповідь як єдине рішення.

     На уроках закріплення пройденого матеріалу чи повторення учні люблять працювати динамічними парами. Попередньо  готуються картки з 2-3 практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно виконувати завдання, а той слухає, запитує або висловлює своє розуміння. Друге і третє завдання діти   виконують самостійно, занотовуючи їх у зошити, а потім перевіряють один одного з відповідним коментуванням допущених помилок.

     У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють всі. Їх можна  проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учнів і вміння користуватися ними.

    Дидактичні ігри можна включати у систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання найбільш своєчасне й ефектніше порівняно з іншими методами.

     Наші дослідження дали можливість виділити оптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків:

·                   весь урок будується як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякі уроки навчання грамоти, що мають на меті ознайомити дітей з новими звуком і літерою; уроки-мандрівки; уроки ознайомлення з навколишнім, розвитку мовлення тощо):

·                   під час уроку як його структурний елемент;

 під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казкового персонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання, елементів змагальності тощо).

     Від уроку до уроку повинні змінюватися сюжети, ігрові ситуації. Поступово цікава гра, творча композиція слів переростають у справжню навчально-пізнавальну працю.

     Ось вдалий приклад використання гри для формування взаємин у дитячому колективі, вміння спілкуватися в групі, в парі.

 

     Урок читання, української мови. Гра „Впіймай звук”.

    Вчитель читає вірш, а діти повинні плескати в долоні, коли почують певний звук.

     На стежинку, на стіжок

     Тихо падає сніжок.

     Дружно вийшли ми на ганок,

     Ми співаємо пісень:

-                      Сніже, сніже, добрий ранок!

     Сніже, сніже, добрий день!

                                           А.Камінчук

     Клас можна поділити на групи, кожній групі слід дати особливе завдання – запросити гостей – казкових персонажів, до складу імен яких входить звук [Ж];

-                      принести подарунки: квіти, книги, ляльковий одяг;

-                      приготувати святкові  гостинці з цим звуком;

-                      запросити дітей в іменах яких є цей звук;

-                      назвати звірів, птахів, комах, що завітали на день народження.

Таким чином діти в цікавій формі закріплюють вивчений звук, повторюють назви звірів, птахів, комах; розвивається мислення, мовлення.

     Проводити ігри, створювати ігрові ситуації, важливо на кожному уроці. Це особливо стосується 1 – 2 класів – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої  діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра є засобом активізації навчання  та виховання, один з найефективніших методів організації навчальної діяльності учнів початкових класів.

     Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитися і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність.

         Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.  

  Доцільно на уроках навчання грамоти використовувати усну народну творчість – найцінніше невичерпне джерело, завдяки якому активізується пізнавальна діяльність дітей, збагачується словниковий запас, формується самостійне мислення, розвиваються творчі здібності, спостережливість інтерес до рідного слова.

     Загадка – це досить поширений жанр дитячого фольклору, метод народної педагогіки. Загадка розвиває мислення і мову дитини, її спостережливість. Кожна загадка містить нестандартне завдання, яке викликає жвавий інтерес. За допомогою загадок можна створювати проблемні ситуації на уроках української та інших мов, математики, предметів природничого циклу, а також проводити інтегровані уроки. Крім народних загадок, можна використати немало авторських загадок, що відображають явища природи, предмети побуту, техніки та ін..

     За допомогою загадок можна проводити нестандартні уроки у формі КВК, заочних мандрівок у світ цікавого.

     Гра будується таким чином, щоб у ній брали участь усі, вона надає кожній дитині можливість випробувати свої сили в змаганні на кмітливість, пережити ситуацію поразки або успіху. Клас ділиться на команди, які, наприклад, „мандрують” до „країни чудес”. Вони  потрапляють в гості до Весни, Літа, Осені, Зими, розгадують загадки, а також відповідають на запитання, пов’язані з сезонними змінами в природі. Причому, треба не тільки відгадати, а й пояснити, чому так чи інакше думає дитина, її іноді правильна відповідь може бути випадкова.

     На уроці кмітливості робота над текстом загадок поєднується з певною інформацією про природні явища, життя рослинного чи тваринного світу, що взагалі цікавить дітей. Діти одержують домашні завдання: виготовити відгадки в малюнках, аплікації або вироби з пластиліну.

     І ще одною, з можливих цікавих пізнавальних ігор, являється казка.  Казки використовують з метою розвитку уяви. Гра називається „Продовж казку”. Дітям пропонується нібито незавершена казка, для якої треба придумати закінчення. Кожна дитина має можливість казку закінчити по-своєму, тобто має ситуацію вибору. Це зацікавлює та розвиває творче мислення і уяву.

     В.О.Сухомлинський радив педагогам якомога більше використовувати казку в роботі з молодшими школярами. Він рекомендував використовувати казку для словотворчості дітей.

     В.О.Сухомлинський писав, що кожна дитина по-своєму талановита, має схильність до творчості. Але це бажання творити треба постійно стимулювати, відшукуючи методи, прийоми та форми роботи, які б сприяли розвитку пізнавальної активності дітей цього віку.

     Процес навчання мусить давати школяреві якомога більше позитивних емоцій. Розумова діяльність буде цікавою лише тоді, коли є радість.

     Ми впевнені, що в початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу всіх учнів не завжди вдається.

     Наприклад, вивчаючи споріднені слова, пропоную дітям гру „Лото”. Кожен учень має картку, розкреслену на 6 (або 9) клітинок. У кожній клітинці різні слова. Вчитель – ведучий має набір коренів слів, які оголошуються послідовно всім гравцям. Діти мають проаналізувати оголошений корінь слова, виділити в кожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, слово закривається. Виграє той, хто найперший закриє всі слова. А тепер задумаємося, яку роботу виконав кожен учень? А дитина, захоплена грою, і не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, повторює, орієнтується в різних ситуаціях, узагальнює, робить висновки.

     Для того, щоб навчання не було нудним, а носило цікавий, пізнавальний характер на будь-якому уроці я звертаюся до гри. Для цього придумано безліч ігор, якими ніколи не слід нехтувати. Плануючи урок я даю можливість кожній дитині самостійно „ввійти в казку”, уявити її персонажів, тобто скласти умови для вираження творчої природи учня.

     На уроках навчання грамоти, наприклад, за допомогою гри-вправи «Чарівний мішечок» можна закріплювати різноманітні вміння й навички. Набір предметів у мішечку, звичайно, не випадковий. Він щоразу змінюється залежно від мети навчання: це можуть бути іграшки, в назвах яких є літери, склади, які зараз вивчаються, дрібні речі, які треба описати, тощо.

      Ще один приклад створення ігрової ситуації для рольової гри: на одному з уроків до першокласників раптом завітав «листоноша». Він роздає кільком дітям «листи» — завдання для складання маленьких оповіданні, за малюнками (або опорними словами), що лежать у конвертах. З нетерпінням очікують діти цих листів, прагнучи скласти найкращий твір.

     У  2 класі на урок до дітей з’являється казкар-чарівник (тема: „Слова, що означають ознаки предметів”).

ВЧИТЕЛЬ: Не за горами високими, не за лісами густими, не за морями глибокими, а десь тут, недалеко, була невеличка казкова держава. Були там люди щасливі, бо вміли помічати красу земну: небо голубе, хмари біленькі, першу зелень і дощик сріблястий, - все навколо викликало у них радість, захоплення. Королева Веселка сіяла в душі людей почуття доброго і прекрасного.

     Одного разу трапилась біда. Злий-презлий чарівник відняв у людей радість. Він розсіяв усі кольори добра і радості.

     Казкар-Чарівник: - Діти, я отримав від мешканців казкової держави лист-прохання. Послухайте й допоможіть їм. Введіть у текст слова – ознаки.

     Не впізнати ... лісу ... листочки тріпочуться на ... вітрі. ...

листя застелило ... землю. ... виглядають ... шапочки ... грибів,

пишаються ... лисички. А під берізкою сховалися ... грибки на

... ніжках.

     На кожній парті – листочки з творчим завданням (діти працюють по парах).

     Так на уроках української мови в 2 класі можна проводити такі ігри:

1.                  „Хто більше”.

-                      Прочитайте віршик, записаний на дошці.

Зайчик мовить ЗАЙЧЕНЯТІ:

-                      Мій хвостатий.

Сичить гуска ГУСЕНЯТІ:

-                      Мій крилатий.

Лев говорить ЛЕВЕНЯТКУ:

-                      Мій ласкавий.

Лис лепече ЛИСЕНЯТКУ:

-                      Мій лукавий.

-                      Зверніть увагу на виділені слова. До якої частини мови

вони належать? Поставте до них питання.

     (Хто?) зайченятко (яке?) ...

-                      У тексті сказано, що воно хвостате, а ще які прикметники        

можна дібрати?

     (Учні добирають слова, назви ознак до виділених слів).

     Зайченя (пухнасте, біле, сіре, маленьке, швидке, боязке).

     Гусеня (жовтеньке, швидке, моторне, кумедне).

    Левеня (веселе, сильне, обережне, рухливе).

    Лисеня (руде, хитре, винахідливе, ласкаве).

 Під час проведення дидактичної гри слід дотримуватись таких вимог:

- ігрове завдання повинно за змістом збігатися з навчальним;

- мовний зміст гри має відповідати дидактичній меті уроку;

- зміст гри має бути посильним для кожної дитини;

- прості і чітко сформульовані правила гри;

- справедливий підсумок гри .

Н. Кудикіна, Р. Михайленко визначили етапи роботи з інтелектуальними іграми:

1. В інтелектуальних іграх мотив полягає в змісті, а саме в інтелектуальних емоціях, тому особливому емоційному мікрокліматі, який спонукає інтелектуальні почуття – подив, сумнів, допитливість, упевненість у своїх силах тощо. Такий емоційний мікроклімат та ці інтелектуальні почуття О. Савченко вважає важливим мотиваційним компонентом формування прагнення до пошукової діяльності та розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів.

2. Мета інтелектуальних ігор, хоч це й не усвідомлює той, хто грає, – розумове спостереження. Багато із різновидів цих ігор проходить так, що дитина нерідко грає наодинці сама з собою (ребуси, кросворди, шаради, анаграми, метаграми, загадки), товариш їй не потрібний. Це свідчить про те, що дитина доводить собі, а не комусь іншому, на що вона здатна, який вона має розум, і це її підтримує в подальшому розвитку. Але більше емоцій учні отримують тоді, коли грають з однолітками або старшими чи меншими дітьми – це створює можливість поділити свої емоції з іншими, ствердитись в їх очах.

3. Ігрові дії деяких інтелектуальних ігор мають ознаки зовнішньої символічної дії (дії з предметами, що є символом уявного предмету), але це не є характерним для всієї групи ігор, що розглядається. Для здійснення ігрової дії більшості інтелектуальних ігор потрібні, по - перше, знання, а, по-друге, ті розумові операції, за допомогою яких тільки й можна прийти до розв’язання ігрової задачі. Їх дії зводяться до внутрішніх розумових операцій, мають суто інтелектуальний характер.

4. Результат інтелектуальних ігор полягає в емоціях задоволення від розумового зусилля, подолання труднощів інтелектуального характеру або незадоволення досягнутим. Специфіка мотивації, мети, ігрових дій та результату ігор дають підставу цілеспрямовано вживати їх в навчальновиховному процесі початкової школи з метою формування в учнів інтересу до розумової роботи, виявлення сформованості знань та умінь використання цих знань в неформальних умовах (за межами навчальних вправ, опитування, контрольних робіт тощо). За таких умов оцінювання знань учнів буде об’єктивнішим та в учителя буде можливість більш доцільно будувати стратегію й тактику педагогічного впливу на кожну дитину.

Інтелектуальні ігри можна використовувати у процесі вивчення будь-якої теми з української мови «Мова і мовлення», «Текст», «Речення», «Слово. Значення слова», «Звуки і букви», «Будова слова», «Частини мови» та інші. Наприклад, до теми «Мова і мовлення»:

Завдання з криптограмою: запиши слова ввічливості.

25 – 23 – 4 – 25 – 14 – 5 – 15 9 – 36 – 18 – 27 – 35

спасибі дякую

Аналіз науково-методичної літератури показав, що на сьогодні нема чітких підходів до визначення дидактичного статусу ігри. Вважаємо, що для пізнавальної діяльності молодших школярів гра є тим засобом, що допомагає комунікувати в різних мовленнєвих ситуаціях та засвоїти мовний матеріал. У процесі дослідження ми акцентували увагу на таких ігрових вправах:

– мовленнєвих.

1.Гра-вправа «Керуй своїм диханням».

Обладнання: олівці, ватні кульки.

Хід гри. Учень силою видихуваного повітря перекочує по столу ватну кульку, олівець. Можна трохи ускладнити цю вправу: зробити на столі з трьох олівців «ворота» і запропонувати дути на ватну кульку, пробуючизагнати її у ці «ворота». Ця гра спрямована на кожного учня.

2. Гра-вправа «Говори правильно».

Обладнання: звукові схеми.

Хід гри. Учитель вимовляє слово, учні відстукують його ритм, таким чином утворюючи мелодію слова, а потім речення. До окремих слів добирають звукові схеми. Перемагає той, хто правильно дібрав звукові моделі до слів.

3. Гра-вправа «Закінчи речення».

Обладнання: предметні малюнки.

Хід гри. Вчитель пропонує початок речення і предметні малюнки. Учні вибирають речення, доповнюють його предметними малюнками. Завершується робота складанням діалогу «Я вибрав цей малюнок, а ти ?». Переможця за кращий діалог обирають учні.

4. Гра «Підбери фразу».

Обладнання: малюнки різної тематики.

Хід гри. Вибрати малюнок і скласти до нього речення із трьох-п’ятьох слів. Наприклад: «Ми побували на озері Синевір». Запропонувати учневідоповнити речення одним новим словом і промовити усю фразу повністю.

Далі доповнити ще одним словом і знову сказати усю фразу цілком. Учнями обирається правильно побудоване речення. Завершуються такі ігрові вправи складанням усних зв’язних висловлювань. Вони можуть бути у діалогічній чи монологічній формах.

– мовних.

1. Гра «Український віночок».

Обладнання: різнокольорові пелюстки із паперу, український вінок.

Хід гри. Учитель роздає учням різнокольорові пелюстки із словами – іменниками, що належать до чоловічого, жіночого, середнього родів. Школярі за завданням учителя, працюючи в групах, умовно сплітають «іменниковий віночок». Перемагає та група, яка швидше сплете віночок.

2. Гра «Підмет чи присудок?»

Обладнання: письмове приладдя, класна дошка.

Хід гри. На дошці записано речення з пропущеним підметом або присудком. Учасники гри переписують, вставляючи потрібні слова, спочатку речення, в яких були пропущені підмети, а потім – з пропущеними присудками. Гравцям, які першими і правильно виконали завдання за п’ять хвилин, дозволяється об’єднатися в групу і задати іншим учням запитання про головні і другорядні члени речення.

3. Гра «Покажи свої знання».

Обладнання: два набори карток з написаними на них буквами, які позначають приголосні звуки.

Хід гри. Учасники гри діляться на дві групи. Від кожної виходить один гравець. Представники груп починають добирати картки з буквами, що позначають дзвінкі приголосні. Кожну картку вони показують усім гравцям.

Якщо гравець помиляється – сідає на місце, замість нього виходить інший з групи. Так само добирають букви, що позначають глухі приголосні. Перемагає група, яка виконала завдання меншою кількістю учнів.

4. Гра «Знай свій рідний край».

Обладнання: письмове приладдя, словникові слова для довідок.

Хід гри. Дібрати і записати певну кількість (5 – 10) власних назв Закарпаття (прізвищ, імен, кличок тварин, назв міст, сіл, річок тощо). Переможцем вважається той, хто першим правильно виконає завдання.

– лексичних.

1. Гра «Листоноша приніс пошту»

Обладнання: листки-малюнки із зображенням репродукцій українських художників.

Хід гри. Учитель роздає учням, що працюють у групах, листки малюнки. Діти по черзі «читають» їх, розповідають, що намальовано. Перемагає та група, в якої найкращий опис.

2. Гра «Знайди потрібне слово».

Обладнання: написані на листках слова.

Хід гри. Учневі пропонується слово – назва якої-небудь речі (наприклад: олівець) і низка слів-означень:

- синій, червоний, жовтий, білий;

- солодкий, кислий, гіркий, солоний;

- овальний, трикутний, довгий;

- шкідливий, корисний і т.д.

Учень повинен знайти серед слів потрібне, яке відповідає на питання: «Олівець який?» – жовтий, довгий і т.д.

3. Гра «Чарівна скриня».

Обладнання: чарівна скринька, виготовлена із картону.

Хід гри. В умовній скрині знаходяться слова різних лексичних груп, серед них і діалектизми. Учні, що об’єднані в групи, відчиняють скриньку,вибирають слово, пояснюють лексичне значення (при потребі із шкільним тлумачним словником), добирають синоніми, антоніми; виправляютьдіалектизми і складають речення. Перемагає група, яка перша і правильновиконала завдання.

4. Гра «Це моє, це українське».

Обладнання: на дошці карта України, картки із словами.

Хід гри. До визначених учителем слів – добрий, щирий, відданий, працьовитий, шанобливий, мужній – учні в групах добирають синоніми та слова-іменники відповідно до тематики соціокультурної лінії Державного стандарту загальної початкової освіти галузі «Мови і літератури». Виконавши це завдання, складають речення про рідну Україну. Перемагає група, яка виконала безпомилково.

Висновки:

Розглядаючи вищезгадане питання, можна прийти до висновку, що потреба у грі ніколи не зникне у людини. Для дитини особлива цінність гри полягає в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена  ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням – із світом природи, з людьми; швидше опановує навички і звички культурної поведінки.  Одночасно з грою, непомітно для дітей, відбувається їхній саморозвиток, самовиховання.

      Ми переконані, що гра розкриває дітей краще від діагностичних тестів. Орієнтація на гру як засіб активізації навчання та виховання допомогли мені зробити працю приємною, стосунки з учнями – приязними та довірливими, а навчання – цікавим та захоплюючим.

Пропонуємо на ваш розгляд добірку інтелектуальних ігор на уроках української мови в початковій школі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрющенко Н. Органічне поєднання гри та навчання на уроках української мови в 1 класі спеціальної школи / Н. Андрющенко // Початкове навчання і виховання. – 2007. – №34. – С. 28 –30.

2. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова освіта. – №18. – 2011. – С.8–30.

3. Крутій В. А. Активізація навчальної діяльності молодших школярів у процесі використання дидактичних ігор / В. А. Крутій. – Автореф. дис… канд. пед. н. – 13.00.09 – теорія навчання. Інститут педагогіки АПН України. – Київ, 2001. – 27с.

4. Кудикіна Н., Михайленко Р. Інтелектуальні ігри у навчанні молодших школярів (на матеріалі української мови) / Н. Кудикіна, Р. Михайленко. – К.: КМІУВ, 1999. – 48 с.

5. Лапшина І. Орфографічні навички набуваєм граючи / І. Лапшина // Учитель початкової школи. – 2014. – № 12. – С.12–15.

6. Про структуру 2016-2017 навчального року для учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів // Початкова школа. – 2016. – №8. – С.1-2.

7. Савченко О. Дидактика початкової школи / О. Савченко – В-цтво «Аброс»,1997. – 389 с.

8. Сухомлинський В. Серце віддаю дітям. Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 3. / В. Сухомлинський – К.: Радянська школа, 1977. – 670 с.

9. Навчальні програми для початкової школи [Електронний варіант] Режим доступу : http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/pochatkova-shkola.html

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»