Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Критика і розвиток. Як не знищити мотивацію
»
Взяти участь Всі події

Дидактичні матеріали на тему "ЗУНР"

Історія України

Для кого: 9 Клас, 10 Клас

18.06.2019

740

11

0

Опис документу:
Дидактичні завдання до теми ЗУНР: - ребуси, які можна роздрукувати (заламінувати), і використовувати; - завдання на визначення історичного діяча за його діяльністю (з відповідями) - додаткові матеріали про визначних діячів Богородчанщини, з ілюстраціями та інформаційною довідкою (Теодор Мартинець, Михайло Мартинець),; - історичні карти ЗУНР на визначення столиць. Для цього на одній карті уже містяться детальні позначки.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Вчитель історії Кіпещук Л.С.

Ребуси на тему до уроків, присвячених річниці «ЗУНР»

ʽʽ,,

,,ʽ ʽ

  • ,,, ʽ А

  • Б = Н

Відповіді: 1 – Львів, 2. Петрушевич, 3 Конституанта (закон), 4 ЗУНР.

Завдання: визначити історичного діяча за відповідним описом:

____________________________________________________________________________________

  1. У ніч на 1 листопада 1918 р. виніс на купол львівської ратуші синьо-жовтий прапор, знамення Української держави.

Теодор Мартинець

  1. Інженер, у грудні 1918 р. призначений Державним секретарем земельних справ ЗУНР

Мартинець Михайло

Голова Національної Ради та президент ЗУНР. Проголосив створення Української держави на землях Австро-Угорщини.

Євген Петрушевич

________________________________

Очолював уряд ЗУНР. Відомий юрист та громадський діяч.

Кость Левицький

Секретар військових справ ЗУНР, організатор Листопадового зриву.

Заступник президента ЗУНР, очолив делегацію, що проголосила Акт Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919р.

Дмитро Вітовський

_______________________________

Памятник на честь проголошення столиці ЗУНР у Станіславові

Пам'ятник розташований у центральній частині міста на майданчику перед Домом правосуддя (вул. Грюнвальдська, 11), в якому містяться численні юридичні установи — Івано-Франківське обласне управління юстиції, міська асоціація адвокатів, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області.

Автор монумента — скульптор Володимир Довбенюк.

У чотирьох нішах постаменту автор пам'ятника розмістив барельєфи видатних діячів ЗУНРу: Євгена Петрушевича (1863—1940), Дмитра Вітовського (1887—1919), Льва Бачинського (1872—1930) і Костянтина Левицького (1859—1941), а над ним встановив стилізовану фігуру січового стрільця

У 2004 році, в день 85-ї річниці створення Західно-Української Народної Республіки в Івано-Франківську відбулось святкове відкриття пам'ятника на честь столиці ЗУНР. Монумент встановлений перед Будинком правосуддя, де в 1919 році знаходився секретаріат ЗУНРу. Пам'ятний знак на честь проголошення столиці ЗУНР в Станіславові був встановлений завдяки фінансовому сприянню меценатів.

  

    Теодор МАРТИНЕЦЬ
          1893 - 1939
Знаємо коли народився Теодор Мартинець, невідома дата смерті, бо неточні відомості.
Можливо, це 1939 рік, а може пізніше...
Зате відомо, що життя його гідне, свіже, наповнене служінням українській ідеї, боротьбі за незалежність України. А чин сотника УГА дає підстави віднести йога ім'я на скрижалі історії ЗУНР.
Адже це він у ніч на перше листопада 1918 року на чолі кількох сміливців. Січових стрільців, виніс на купол львівської ратуші синьо-жовтий прапор і вранці львів'яни побачили знамення - проголошення нової Української держави.
А далі були сутички і бої за нашу державу, в яких Теодор Мартинець в складі Української Галицької армії воює сміливо і героїчно.
Навіть цього достатньо, щоб залишитися назавжди в історії України, але і той слід, який залишив Теодор Мартинець в історії своєю післявоєнною діяльністю до початку Другої світової війни дає всі підстави не забути, пам'ятати, згадувати принагідно і без нагоди.
...Він живе і працює у Станіславі, є директором Земельного банку, розвиває спортивне життя Галичини. Досить сказати, що в цей час його ім'я заносять до переліку кількох сотень кращих станіславців і долучають до числа десяти тисяч славних європейців.
В Богородчанах є невелика пам'ятна дошка Теодору Мартинцеві на будинку суду.
Є невелика книжечка про його чин і життя, а отже, пам'ять про нього житиме і житиме.

Мартинець Михайло Петрович (* 1859, Солотвин — 13 червня 1919, Присліп (нині Богородчанський район Івано-Франківської області) — міністр земельних справ (Державний секретар) ЗУНР.

Короткий життєпис Закінчив Львівський політехнічний та Віденський університет, інженер лісівництва. В 1900–1914 роках працював при міністерстві керівником відділу регуляції гірських потоків у Галичині з центром служби у Самборі. Випустив монографію про методи боротьби з розливами гірських річок. За заслуги призначений радником Віденського імператорського двору. В 1916–1918 роках працював керівником Централі відбудови краю у Львові.

Брав активну участь у Листопадових подіях. 12 листопада 1918 на засіданні УНРади з пропозиції Голови Державного Секретаріату ЗУНР Костя Левицького призначений заступником державного секретаря публічних робіт.

У грудні 1918 pоку інженер Мартинець призначений Державним секретарем земельних справ ЗУНР, працював над законом про земельну реформу в комісії під головуванням Л. Бачинського. Йому підпорядковувалися «рільничі референти» при державних повітових комісаріатах.

19 січня 1919 року видано спільний обіжник секретаріату земельних та внутрішніх справ (Іван Макух) щодо організції роботи в повітах повітовими комісарами.

21 лютого видається спільне розпорядження секретаріатів земельних та внутрішніх справ «Про примусове використання землі в 1919 р.» — всі придатні для обробітку землі мали бути оброблені.

7 березня земельна комісія УНРади ухвалює проект закону «Основи земельної реформи», серед розробників якого був Мартинець, та доручає доопрацювати вибраному комітету — голова Л. Бачинський, члени комісії — Мартин Королюк, Роман Перфецький, Лев Петрушевич, І. Попович, о. Платонід Філяс.

14 квітня після тривалих дебатів ухвалюється з 23 параграфів закон ЗУНР про земельну реформу з зобов"язанням доопрацювати його в умовах мирного часу.

Влітку 1919 р. при відступі намагався перейти в Чехословаччину, схоплений в Прислопі польськими вояками і, разом із десятьма співробітниками міністерства, розстріляний без суду (разом із зятем — адвокатським кандидатом В. Падохом, Ріпецьким Всеволодом, І. Сілецьким і його сином Степаном) в Маняві. Похований в Луквиці.

1999 року на могилі в Луквиці встановлений пам'ятник.

Столиці ЗУНР: Львів, Станіславів (Івано-Франківськ), Тернопіль, Бучач

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.