Фантастичні й напівфантастичні оповідання передують тому, що можна назвати історією. По-грецькому historia — це розпитування, дослідження, розвідування, оповідання про події, розповідь, історія (в сучасному розумінні) і, взагалі, наука, знання.
Фантастичні оповідання про виникнення світу, народження богів, появу людей на землі, про початки культури — вміння використовувати і добувати вогонь, про стосунки людей і тварин, про всякі чудеса, про все «надприродне» — це міфи, що в своїй сукупності складають міфологію. Коли йдеться про первісний, донауковий світогляд далеких предків сучасного людства, то цей світогляд можна назвати «міфологічним». Між поетичним і міфологічним світосприйманням багато спільного. Для обох є характерними метафори. Проте, якщо в поезії метафора — це просто вияв образного мислення, зближення явищ за якимись їхніми ознаками, в міфології схожі явища не зближуються, а ототожнюються. Серед ночі на безхмарному небі чітко вимальовується Молочний, або Чумацький, шлях. Уже в самих наших назвах виявляється метафора.
В грецькій міфології космогонія пов’язується з теогонією, з міфом про народження чи походження богів та інших надприродних істот. Так, у найдавнішому міфологічному творі, в «Теогонії» Гесіода, розповідається про те, що насамперед виник Хаос (щось протилежне до світового ладу — до Космосу), який, не маючи певної форми, посідав властивості живої істоти. Водночас із ним виникла Гея — уособлення землі, богиня-Земля, фундамент майбутнього космосу, а всередині Геї утворюється порожнява передвічного мороку — Тартар. Разом із ними з’являється Ерос, «найпрекрасніший із безсмертних богів, який звільняє від смутку всіх богів і всіх людей», а крім того, «перемагає в грудях і розум, і розсудливу раду». Його поява необхідна для перетворення передвічного Хаосу на Космос, світовий лад, для запровадження гармонії в ще безладному світі. Ерос поділяє стихії на чоловічі та жіночі, запалює їх коханням одну до одної. Виникає кохання як запорука життєдайної творчості світових стихій.
