Детектив як жанр літератури, характерні ознаки жанру. Жанрове розмаїття детективів

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема. Детектив як жанр літератури, характерні ознаки жанру. Жанрове розмаїття детективів.

Мета: ознайомити учнів з новим жанром – літературним детективом і його прикметами та особливостями, навчити працювати з літературознавчими термінами; розвивати навички дослідницької діяльності учнів, уміння працювати з додатковою літературою, навички усного мовлення, виразного читання; формувати інтерес до літератури, пізнання незвичайного, загадкового, проникнення в таємничий світ художнього твору.

Хід уроку

Детективи  домінують серед книг, які вийшли

в світ протягом більшої частини  ХХ століття.

М.Коен

І. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу

Вступне слово вчителя.

У літературі є такі твори, що не залишають байдужими ні дорослих, ні дітей. До них весь час повертаються, їх перечитують, із величезним задоволенням дивляться екранізації. Добро і зло, кохання і ненависть, людина і суспільство, війна і мир – ось далеко не повний перелік тих проблем, що хвилюють письменників всіх часів і народів. Завжди актуальною, на жаль, залишається проблема злочину та кари. Саме про такі твори йтиме мова на сьогоднішньому уроці.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку. (Запис теми уроку).

ІІІ. Формування нових знань, умінь, навичок.

Слово вчителя. Детективний жанр дуже популярний серед читачів, але на уроках світової літератури ми вперше знайомимось із такою літературою.

Розвиток детективного жанру в світовій літературі.

На сьогоднішній день одним з найпопулярніших жанрів є детектив. Як стверджує М.Коен, детективи  домінують серед книг, які вийшли в світ протягом більшої частини  ХХ століття.  Також він вважає, що у 1950-і роки детектив випереджав інші жанри .  Що ж це за жанр і як відбувалося його становлення?

Першими детективами зазвичай вважають розповіді Едгара По, написані у1840-х роках, але елементи цього жанру використовувалися багатьма авторами й раніше. Наприклад, у романі В. Годвіна "Пригоди Калеба Вільямса" (1794), де один із центральних героїв – слідчий-аматор. Великий вплив на розвиток детективної літератури також виявили "Записки" Є.Відока, опубліковані у 1828 р. Однак саме Едгар По створив  детектива-аматора  Дюпена з оповідання "Убивство на вулиці Морг". Дюпен згодом породив Шерлока Холмса й патера Брауна (Г.Честертон), Лекока (Є.Габоріо) і містера Каффа (У. Коллінз). Саме Едгар По ввів у сюжет детектива ідею суперництва в розкритті злочину між приватним детективом і офіційною поліцією, у якому приватний детектив, як правило, бере гору. Саме його вважають засновником детективного жанру.

Проте історію детективного жанру можна простежити з глибокої давнини. Його елементи виявляють у Біблії (в історії Каїна та Авеля маємо злочин, убивцю, жертву, причину  злочину,   докази, спробу  приховати злочин, навіть знаряддя  вбивства;   цар  Соломон влаштовує психологічну  пастку  псевдоматері  тощо).

Історія детективу як жанру починається тоді, коли в англосаксонських країнах сформувалася дійова система дотримання суспільного порядку. В Англії це сталося на початку ХІХ ст., а вже в середині цього  століття вийшли в світ перші класичні зразки: між 1840 і 1845 роками Едгар Алан По створив п’ять новел, в яких викладені фундаментальні принципи детективу:

-         детектив-аматор, ексцентричний, з оригінальними манерами; він перевершує поліцію у вмінні спостерігати й узагальнювати; він має товариша, який розказує про нього;

-         каркас сюжету: злочин – дедуктивне розслідування – розкриття – покарання злочинця;

-         сюжетні ходи: вбивство в закритій кімнаті, екскурси в психологію, помилково підозрювана людина, нестандартне вирішення проблеми, формула “найочевиднішого місця”, ланцюжок хибних доказів, вбивця – найменш підозрюваний персонаж;-         злочин розкривається за допомогою роботи інтелекту;

-         два «золоті» правила детективу: коли виключені всі варіанти, крім одного, іноді найнеймовірнішого, він і є істинним; чим складніше справа, тим простіше її розв’язання;

-         можливість застосування методів дедукції до реальних злочинів.

Наступною віхою в розвитку англійського детективу стала публікація “Етюду в багрових тонах” А. Конан Дойла у 1887 році. Автор зосередився на тому, чого Е.А. По торкнувся лише поверхово: власне процесу дедукції, який дозволяє досягти високих результатів на бідному матеріалі. Він також ввів значну кількість побутових деталей; уреальнив, наскільки це було можливо, Шерлока Холмса (на відміну від напівфантастичної фігури Огюста Дюпена – героя детективних новел По).

Антиподом англійця Шерлока Холмса став француз Арсен Люпен, в образі якого Морис Леблан втілив узагальнені риси французького характеру. В галузі детективної практики нововведеннями М. Леблана стало: перетворення дії на розслідування, прискорення темпу розповіді, розширення переліку основних ситуацій сучасних детективів (оповідач-злочинець, загадки зачиненої кімнати, віртуозний ланцюжок дедуктивних висновків).

Сучасну  історію  детективу  дослідники  відраховують  від  часу  появи «логічних оповідань» Е.А. По «Вбивство на вулиці Морг» (1841), «Таємниця Марі  Роже» (1843), «Украдений  лист» (1844),  спільним  героєм  яких  був перший знаменитий детектив Огюст Дюпен. Деколи до зразків детективного жанру зараховують ще дві новели По: «Золотий жук» (1843)  і «Ти єси муж, який сотворив сіє» (1844).  

Сьогодні одне  із провідних місць у творчості багатьох авторів посідає так  званий «історичний  детектив» –  жанр,  що  дозволяє  відкрити  читачеві невідомі  до  цього часу   факти  і  теорії  та  назавжди  причарувати  його історичними таємницями. Історичним  детективом  нового  покоління  став  роман  італійського вченого,   історика   середньовічної  літератури,  критика  та  есеїста,  професора Болонського університету  Умберто  Еко «Ім’я  рози» (1980) .  

  1. Опрацювання записів зошит.

    Елементи твору

    Характеристика

    Тема

    Таємниця, злочин

    Сюжет

    Процес розслідування, розгадування таємниці

    Герой

    Вигадана розумна особа, яка розгадує таємницю

    Стиль

    Інтелектуально-ігрове начало (гра з читачем), стислість описів, виразність деталей, увага до найменших дрібниць

    Пафос

    Боротьба добра і зла з обов'язковою перемогою добра (істини) над злом (лжею)

  2. Словникова робота. Записи в зошити.

  • Детектив (англ. detective — агент розшуку, лат. deteсtіо — розкриття) — жанровий різновид пригодницької літератури, передовсім прозові твори, в яких розкривається певна таємниця, пов'язана зі злочином.

  • Дедукція - (Від латинської deducoвідводжу, виводжу) – метод дослідження, за яким окреме ( деталь, факт) пізнається на основі знання загального ( кінцевого) результату.

  • Дедуктивний метод — спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів). У літературі його започаткував Е. По.

  • Інтрига - потаємні, переважно непорядні, дії, вчинки, спрямовані на досягнення якої – небудь мети.

  • Пергамент — спеціально оброблена шкіра молодих тварин. До винайдення паперу — матеріал для писання.

  • Криптограма — напис, виконаний тайнописом, зрозумілим тільки для обізнаних із ним.

  1. Учитель. Едгар По говорив: «Історія накопичення людських знань безперервно доводить одне: найбільшим числом найцікавіших відкриттів ми зобов'язані супутнім, випадковим або непередбачуваним обставинам». І ми в цьому переконались, читаючи оповідання «Золотий жук». Саме завдяки випадковим, непередбачуваним обставинам Легран знайшов скарб. Як ми вже говорили, Едгара Аллана По вважають основоположником детективного жанру. Але з точки зору літературознавців твори По є лише попередниками детективів у класичному розумінні. Насправді у детективних новелах письменника багато елементів пригодницьких творів. Едгар По вивів власну формулу детективного оповідання. Давайте познайомимось з нею. У вас вона є на інструкційних картках. Запишіть формулу до зошитів.

Формула детективного оповідання.

  1. В основі оповідання - розкриття таємничих обставин, за яких було здійснено злочин.

  2. Розслідуванням займається детектив-непрофесіонал. Поруч з ним - друг-оповідач.

  3. Мають бути викладені умови розкриття таємниці. Нишпорка, приступаючи до розкриття таємниці, знає стільки ж, скільки й читач, і немов викликає читача на змагання.

  4. Розгадка таємниці завжди має дивувати.

  5. Автор використовує принцип «очевидного - незвичайного», тобто найтаємничіше має найпростіше пояснення.

  6. Підсумкове пояснення, яке відбувається у кабінеті нишпорки, нагадує лекцію.

ІV. Застосування нових знань, умінь та навичок. І

Історія 1.

Злочин не відбувся

За деякими відомостями, які отримали співробітники поліції міста Сан – Франциско, можна було зробити висновок, що готується викрадення коштовностей дружини мільйонера – місіс Андерсон.

Місіс Андерсон проживала в одному з першокласних готелів. Мабуть, тут же мешкав і злочинець, який замислив злочин. Декілька днів чергував детектив у номері місіс Андерсон, сподіваючись спіймати негідника, але безрезультатно. Мільйонерша вже почала підсміюватися над ним, як раптом сталося наступне.  Увечері хтось постукав у двері номера. Потім двері відчинилися, і до кімнати заглянув чоловік. Побачивши місіс Андерсон, він вибачився, сказавши, що помилився дверима.

– Я був абсолютно впевнений, що це моя кімната, – збентежено промовив він. – Адже тут усі двері такі схожі.

Тут детектив вийшов із засідки і заарештував незнайомця.

Що змогло переконати поліцейського в тому, що перед ним зловмисник?

Відповідь.

Якщо людина була впевнена, що йде у свій номер, навіщо їй стукати  в двері?

Історія 2

Коштовності вдови

Пані Сідні, вдова, якій, як вважали, належали вісім з чвертю відсотків усього Нью – Йорка, могла задовольнити будь – яку свою примху, окрім однієї. Вона ніколи не могла заплутати сищика, доктора Хеліджана.

Одного разу при зустрічі пані Сідні стала розповідати про неприємність, яка сталася з нею.

– Ви повинні мені повірити, наскільки я минулої ночі була близька до загибелі і втрати своїх коштовностей, – почала вона.

– Була приблизно третя година ранку, коли мене розбудив шум. Людина в масці стояла в моїй кімнаті, направила на мене зброю і наказала, щоб я не кричала.

В місячному світлі я побачила ще двох чоловіків, які залазили у відкрите вікно. Мене зв’язали, заткнули рот і грубо кинули спиною на крісло, а це жахливе створіння пішло до моїх коштовностей. Безпорадна, я спостерігала, як лиходії заповнили мішок коштовними каменями. Через страх за своє життя я не змогла що – небудь зробити до тих пір, поки вони не вилізли через вікно. Як тільки останній з них виліз, я закричала і почала кликати на допомогу. На щастя, патрульний Кейсі знаходився через квартал і почув мене. Втікаючи від нього, злодії в поспіху кинули коштовності. Але я цілий місяць опам’ятовуватимуся від переляку!

Хеліджан іронічно посміхнувся.

– Моя дорога пані Сідні, – сказав він, – ваше одужання після неприємності, якої не було, буде дуже швидким.

Що було не так в цій історії?

Відповідь.

Оскільки пані Сідні була «безпорадна», оскільки була зв’язана і їй «заткнули рот», то вона не могла кричати настільки голосно, щоб її почув патрульний Кейсі за квартал від її будинку.

Історія 3

Дворецький завдає удару

Доктор Квік піднявся удосвіта. Коли через годину він закінчував сніданок, пролунав телефонний дзвінок.

– Даруйте, це Чанг Лоу, дворецький Джеймса Гудвіна. Я тільки що ввійшов до будинку господаря і виявив, що хтось убив і пограбував його! – промовив голос в телефонній трубці.

Доктор Квік прибув на місце події за лічені хвилини, і дворецький провів його у вітальню, залиту яскравим, теплим сонячним світлом. Там на підлозі лежало тіло вбитого.

– Ви виявили його саме тут? – запитав доктор Квік.

– Так. Рівно 20 хвилин тому, коли я прийшов на роботу. Я проходив через вітальню і спіткнувся в темряві об тіло. Я так злякався, що кулею помчав до телефону, розташованого біля вхідних дверей, і подзвонив вам, – сказав Чанг.

Доктор Квік окинув поглядом кімнату з розкішними шкіряними меблями, дорогими шторами на вікнах і ворсистим килимом на підлозі. Нарешті він вимовив:

– Пролийте трохи світла на цю таємницю і розкажіть, навіщо ви це зробили.

Чому доктор Квік запідозрив Чанга?

Відповідь.

Вітальня була «залита сонячним світлом», а дворецький сказав, що 20 хвилин тому він спіткнувся об тіло в темноті.

  1. Заповнення книжкової полиці.

Учитель: Пропоную нашу книжкову полицю заповнити виданнями детективних творів, які ви добирали самостійно. Озвучте назви книг.

  1. Робота з епіграфом та цитатами. Зачитайте. Чи погоджуєтесь ви з словами відомих людей.

  • Детективні оповідання корисно читати хоча б тому, що вони приносять задоволення. Генріх Манн

  • Якщо я за тиждень не прочитав жодного детектива, він минув для мене як для читача даремно. Бертольт Брехт

  • Захоплення читача детективом – від невлаштованості життя. Люди постійно живуть в стресових ситуаціях, їм потрібно розслабитися, вони хочуть врятуватися від реальності. Детективний жанр для цього – чудові ліки. Джеймс Чейз

  • Детективна література водночас і божевільна, і математична. Брати Гонкури

  • Вечір з детективом – це чудово! Тут і побут, тут і світське життя. Анна Ахматова

  1. Учням пропонується провести детективне дослідження. Детектив йде по слідах.

В одній країні спеціальною міркою вимірюють стопу ноги. Кого розшукували в цій країні? (Попелюшка)

Проста «працівниця» сільського господарства створює виріб з коштовного металу. Її господарі — літнє подружжя — починають випробовувати його на міцність. Несподівано з’являється незнайома і розбиває скарб. Як вона це зробила? (Курочка ряба)

Фермер виростив на ділянці рекордний врожай. Для того, щоб зібрати «врожай», він запросив ще п’ять помічників. Хто вони? (Ріпка)

Одна вельможна пані за допомогою спеціального приладу з’ясовує місце знаходження своєї родички і завдає їй смерті за допомогою фрукту. Померлу поміщають в кришталеву труну. Але, на щастя, вона оживає, після поцілунку свого нареченого. Як звуть нареченого героїні? (Казка про мертву царівну і сімох богатирів)

  • Складання сенкана

Головний герой детективного твору;

рішучий, спостережливий;

слухає спостерігає, аналізує;

людина, яка має талант осмислення;

детектив.

VІ. Підбиття підсумків уроку.

Анкета

  1. Що нового ви дізналися на уроці?

  2. Які завдання були для вас найцікавішими і чому? .

  3. У яких життєвих ситуаціях ви могли б скористатися матеріалом сьогоднішнього уроку?

  4. Ваші зауваження та пропозиції.

  • VІІ. Домашнє завдання. Підготувати повідомлення про Е.По., прочитати «Золотий жук».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
4
міс.
2
3
дн.
0
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!