Учень:
Матінко Божа – усі ідуть до тебе на прощу. Вислухай і мою сповідь. Все своє життя я несла страшний тягар, здавалось, полопають жили, але кожен раз, підставляючи оголену душу свою, я знала, що вистою, що відстою своє право на щастя. Допоможи мені і всім людям стати рабами Божими, а не земних диктаторів рабами. Амінь.
Улас Самчук «Марія»
(за сценою, звучить дзвін ).
Учень:
Не звільняється пам’ять. Відлунює знову роками.
Я зітхну … запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, ні храми –
Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам’яної гори
Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна ХХ століття».
І не рік, а криваве клеймо: «тридцять три» .
СЛАЙД 2 (Кількість смертей)
Ведучий. Настав початок кінця. Сонце сходило над висохлими за довгу зиму полями, сідало за обрій кольору крові і не впізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні.
Ведуча. Чи була того року весна? Чи прилетіли до знайомих людських осель довірливі лелеки? Чи співали травневими ночами у вербах над ріками солов’ї? Ніхто того не пам’ятає сьогодні. Пам’ятають інше.
Учень. У той рік заніміли зозулі,
Накували знедолений вік,
Наші ноги розпухлі узули
В кирзяки – різаки у той рік.
Учень. У той рік мати рідну дитину
Клала в яму, копнувши під бік.
Без труни, загорнувши в ряднину …
А на ранок – помер чоловік.
Учень. І невтому, трудягу старого,
Без хреста повели у той бік …
І кістьми забіліли дороги
За сто земель сибірських, сто рік.
Учень. У той рік і гілля, і коріння –
Все трощив буревій навкруги …
І стоїть ще й тепер Україна,
Як скорботна німа край могил.
СЛАЙД 3
Ведучий. На багатих чорноземах України вмирали… Вмирали у полі, на дорозі, під тином. Вмирали поодинці та сім’ями. Вмирали цілі села і славні козацькі роди. Голод забирав тих, хто заради шматка хліба не виривав окрайця з голодних дитячих ротів, не стежив, не доносив на брата, не вмів торгувати совістю.
Ведуча. Якими словами описати мучеництво України, яка поклала у землю мільйони своїх кращих синів і дочок? Голодомор позначився на майбутньому нації: третина умертвлених – діти, які не народили нащадків.
А які страждання терпіли матері, у яких на руках умирали діти. Чи є для матері більша мука, ніж пережити своїх дітей?..
СЛАЙД 4 (Мати з дітьми)
