"Чорнобиль - жива рана землі моєї"

Опис документу:
Розширити знання дітей про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Золотівська багатопрофільна гімназія

Попаснянської районної ради

Виховна година 5 – 9 класи

Підготувала:

бібліотекар

Федяєва О.А.

2019 р.

Мета: Розширити знання дітей про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.

Хід уроку:

Звучить лірична мелодія

Ведуча 1: Війнуло весняною свіжістю

Теплом квітневих днів

Чиє ж це серце

Повне любові і ніжності

Вже не заб’ється сотні років?

Ведуча 2: І вся природа прокидається

І пісня лине знов і знов

Вже оживає, соком наливається,

І в душах квітне та любов.

Танець дівчат «Прихід весни» переривається сиреною. Дівчина в червоному виконує танець вогню. Дівчата покриваються чорними платками. На фоні вибуху текст за кадром.

«Міра жаху для нас – війна. Чорнобиль – страшніше. Це війна з незримим ворогом війна без стрілянини і куль.»

Відео – квітнева ніч, природа, світанок, демонстрація, пожежа на реакторі.

Ведуча 1: Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще з вечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

Ведуча 2: Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросиму, важила 4,5 тонни. Реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випаруваного палива (тобто 10 хіросимських бомб, а на додаток 70 тонн палива і близько 700 тонн радіоактивного реакторного графіту, що осів в районі аварії).

Ведуча 1: На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС. Наслідки вибуху 4-го реактора Чорнобильської атомної сколихнула весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслися на великі відстані.

Ведуча 2: Щодня в Україні починають хворіти на рак 500 осіб. 76 міст і сіл потрапили в зону відселення, а тисяча гектарів землі стали непридатними для сільськогосподарського використання. 8 млн. 400 тис. мешканців України, Білорусії, Росії піддалися радіоактивному опроміненню. Дітям, які народилися в ту ніч, уже виповнилося 33 роки. Вони живий хронометр техногенної катастрофи. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.

Виходять з двох сторін Мати з Дитиною.

Мати: Дитино моя!

Ромашка цвіте – не доторкнись.

Трава буяє – не доторкнись

У бджіл на крильцях доза смертельна. Не доторкнись!

Дитина: Пречиста Маріє!

Чого твоє серце не вміщують груди?

Неначе в нім плачуть і стогнуть всі люди.

Чого твоє серце так полум’яніє.

Що кров’ю стікає і сказати не сміє?

Мати: Благаю: відверни незриме,

Невідворотне і страшне:

На цих приречених низинах

Ніхто не сіє і не жне.

Отруєна квітка сльозою стікає.

Дочасно згорають, живі пелюстки

У пеклі земному живеш – не вмираєш.

Благаю. Пречиста, людей захисти!

Мати обнімає за плечі дитину. Обоє виходять.

Ведуча 1: Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Шашенюк, який заступив тієї ночі на зміну. Його, опаленого і опроміненого винесли на руках пожежники і лікарі, він лише встиг простогнати: «Там…Валера…» і втратив свідомість. Більше вона до нього не повернулась. Тіло його вивезли із зони і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли. Четвертий блок став для нього і могилою, і пам’яттю. Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він Валерій Ходемчук.

Ведуча 2: У ту квітневу ніч начальником четвертого пожежного караулу по охороні Чорнобильської АЕС був лейтенант Володимир Правик. Як потім було встановлено комісією, 23-річний Правик вибрав найбільш правильне рішення направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею 500 кв. м. Адже тут знаходились усі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитися на бікфордів шнур.

Ведуча 1: Незабаром прибуло підкріплення з міста Припять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, пожежники в ту ніч не шкодуючи ні сил, ні самого життя виконали присягу на вірність народу України. Через 2 тижні після аварії Віктор Кібенюк помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка.

Ведуча 2: Чому небо сьогодні так низько?

Чому сонце сьогодні так близькою.

Чому тіло пекучим вогнем?

Чому дотик як гострим мечем?

Чому у горлі болить?

Скажіть, лікарю: я буду жить?

Двісті років тобі жить.

А чому в мене все так болить?

Це не страшно, все стерпиш, козак.

Сам ховає сльозу у кулак.

Моя мама до мене прийшла?

Та хіба хоч на мить відійшла?!

Чуєш!!! – мати всім серцем кричить…

Мамо, мамо, мене пригорни.

Як в дитинстві ти поряд засни.

Заспівай колискову мені…

І заснув в непробудному сні.

Відливали водою її

Відривали з бідою її.

Говорили утішні слова.

Поряд в чорнім ридала вона…

У дворі, де зростав її син

Зараз пишно зростає полин.

Зупинись, як землі чуєш стогін.

То Чорнобильська плаче Мадонна.

Дві дівчини в чорному одязі йдуть назустріч одна одній із запаленими свічками

Мадонна 1: Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин.

Як тяжко, як тужно моєму народу болить!

Дивиться на свічку

Свічка поминальна – свічка сумна. Ти нагадуєш про скорботу, про відданість, про мужність. Хай твій вогонь буде шаною тим, хто загинув в цей день 33 роки тому.

Мадонна 2: Безумство хоробрих – життя за життя.

Щоб тільки лишилися мати й дитя.

А дума людська пам’ятатиме Вас.

А пам'ять людська повертатиме Вас.

Безумство хоробрих – де вічність і мить.

Де згасли для Вас і життя, і блакить.

Де зір наш потьмарить скорбота земна.

Де всім, як набат – імена… імена…

Мадонни називають по черзі імена героїв, а їх фото з’являються на екрані

Мадонна 1: Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик.

Мадонна 2: Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок.

Мадонна1: Сержант Микола Ващук.

Мадонна 2: Старший сержант Василь Ігнатенко.

Мадонна 1: Старший сержант Микола Титенко.

Мадонна 2: Сержант Володимир Тищура.

Просимо вшанувати їх хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Мадонна 1: Журбо моя!

Зажуре!

Ти сива, сиза, біла!

Ти чорний біль!

Чорнобіль!

Ти у моїй крові!

Мадонна 2: (Дивиться на свічку) Свічка поминальна – ти свічка Надії. Надія на спокійне життя в кожному домі, надії на те, що Чорнобиль не повториться, надії, що імена героїв пам’ятатимуть вічно.

Ведуча 1: 33 роки після аварії – спустошені міста, села залишаються незаселеними. Жити на тій території не можна буде іще через 300-400 років. А для України час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

Ведуча 2: Зруйновані села, ні людського голосу, ні скрипу воза, що їде, ні голосу худоби у хліву. Не приведи, Господи, комусь іще пережити таке, коли прямо на очах твоїх руйнується роками налагоджене життя.

Ведуча 1: А скільки людей вивезли від обжитих ними місць, відірвавши від коренів, що єднали їх з рідною землею. Деяких вже похилого віку людей, відселених після аварії, тягне назад: тільки там невідомими стежками повертаються вони до покинутого дому. Там, їм гірко і страшно жити, вирощувати на забрудненій землі картоплю, тримати домашню худобу, але ці люди, названі в народі само селами, ще більше бояться бути вигнаними звідси. Це дуже боляче – жити в батьківській хаті за колючим дротом і бачити, як спустошується, поступово вмирає твоя найрідніша Батьківщина. Але ще важче знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити.

Презентація зруйнованого Чорнобиля під пісню «Чорнобильські хати»

Ввиходять 5 учнів у джинсах і білих футболках із знаком «Радіація» на грудях

Учень 1: Зона.

На всій планеті ти одна.

На сотні літ приречена, приречена.

Тут совість кожного тобою опромінена.

Тобою біографія омріяна.

Учень 2: Ти ніби свіже унаочнення біди.

Чи ж коли-небудь цвістимуть сади?

Терпіть і ждать. Така твоя судьба.

Терпи і жди. Триває наша боротьба.

Учень 3: А в тім селі – ні голосу, ні звуку.

І вікна випромінюють розлуку.

І двері навхрест дошками забиті.

І журавлі криничні сумовиті.

Учень 4: І тихий сад біля старої школи.

І дітям в ній не вчитися ніколи.

Навколо пустка і печаль біблійна.

Навколо смерть, незрима і повільна.

Село і квіти стронцій роз’їдає

І час посипає пісками

На полі, що шуміло колосками.

Учень 5: В зеленім лісі я була царівна.

В зеленім лісі я була жива…

Рудим став ліс, рудими стали тіні.

Рудою стала крона і трава.

Іржавий ліс. Пустеля. Мертва зона.

Апокаліпсис? Марсіанський краєвид?

Табличка: «Дихать і ходити заборонено!»

І незбагнене: «Не торкатися трави!»

Ангел Великий: Боже великий, єдиний.

Нам Україну храни.

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

Ангел 1: Світом науки і знання

Нас, дітей, просвіти.

В чистій любові до краю.

Ти нас, Боже, зрости.

Ангел 2: Молимось, Боже єдиний.

Нам Україну храни.

Всі свої ласки й щедроти

Ти на люд наш зверни.

Ангел великий: Дай йому волю, дай йому долю.

Дай доброго світу, щастя.

Дай , Боже народу

І многая, многая літа.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Особливі діти в закладі освіти: характеристика нозологій, педагогічні підходи»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.