+ Додати матерiал
і отримати
безкоштовне
свідоцтво
! В а ж л и в о
Предмети »

Чорне і Азовське моря, їх характеристика

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

31

«Чорне і Азовське моря»

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЧОРНОГО І АЗОВСЬКОГО МОРІВ.

2. СУЧАСНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН АЗОВСЬКОГО І ЧОРНОГО МОРІВ

3. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ АЗОВСЬКОГО І ЧОРНОГО МОРІВ ТА НАПРЯМИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Чорне й Азовське моря — найвіддаленіші від Світового океану. Площа їхнього водозбірного басейну набагато перевищує площу самих морів. Цим зумовлена надзвичайна чутливість їх до впливу людської діяльності. Протягом останніх десятиліть відбувались евтрофікаційні процеси, забруднення морського шельфу токсичними речовинами, абразія берегів, зменшення біологічної різноманітності й рибних запасів, значні втрати рекреаційних ресурсів.

Гостра екологічна криза охопила Азовське море. Це, без перебільшення, зона екологічної катастрофи. Ще 40—50 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, й у 12 разів більше, ніж у Балтійському. В цьому морі водилося 114 видів риби, й загальний вилов іноді перевищував 300 тис. т. Значну частину влову становили цінні осетрові породи. Сьогодні влови знизилися в середньому в 6 разів, а виловлювана риба часом містить стільки хімікатів, що споживати її небезпечно для здоров'я [8].

В Азовському морі стався також беззвучний біологічний вибух. Десятиліття тому з експериментальних кошів у море вийшла далекосхідна риба пеленгас і швидко розселилася на всій акваторії Азова. Будучи конкурентно сильнішим, пеленгас витісняє чимало аборигенних видів азовської іхтіофауни й уже став одним із основних промислових видів цього моря.

Води Азова здавна славилися цілющими властивостями. Нині ж у результаті антропогенного забруднення ці властивості втрачені. Так, іще в 1987 р. концентрація пестицидів збільшилася в 20 разів. Сьогодні в донних відкладах моря вміст отрутохімікатів і важких металів у багато разів перевищує норму.

У 70-х роках у Таганрозькій затоці було зареєстровано перші великі спалахи токсичного «цвітіння» води синьо-зеленими водоростями. У 80-х роках вони стали регулярними. В 1997 р. «цвітіння» спостерігалося вже на відкритих акваторіях моря й охоплювало не тільки його східну, найбільш забруднену частину, а й західну.

Різко погіршилася санітарно-епідеміологічна ситуація на узбережжі Азова. Щороку великі курортні зони періодично оголошуються закритими через невідповідність санітарно-гігієнічним нормам, спалахи особливо небезпечних інфекційних захворювань, наприклад холери.

Головні причини екологічної кризи Азова:

– хижацький вилов риби підприємствами Мінрибгоспу колишнього СРСР, розпочатий у 50-х роках способом потужного океанічного лову за допомогою величезних тралів, кошів, механічних драг, замість традиційних невеликих сіток, спеціальних снастей, невеликих баркасів, розрахованих на глибини моря 5—8 м;

– будівництво гребель і водосховищ на основних річках, що живлять море, — Дону та Кубані, й перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники;

– впровадження в басейнах стоку в море зрошуваного землеробства та інтенсивних технологій вирощування рису замість вирощування традиційних культур, що призвело до пере хімізації та засолення ґрунтів, забруднення вод, істотного скорочення стоку річок Дону й Кубані;

– неконтрольоване, лавиноподібне змивання пестицидів із полів сільгоспугідь і винесення їх у море водами Дону й Кубані;

– збільшення кількості неочищених викидів підприємствами хімічної та металургійної промисловості в містах Маріуполь, Ростов-на-Дону, Таганрог, Камиш-Бурун (лише один Маріуполь «постачає» Азовському басейнові 800 тис. т токсичних речовин щорічно);

– інтенсивне будівництво на узбережжі й морських косах численних пансіонатів і баз відпочинку й, як наслідок, — скидання в море побутових відходів і каналізаційних стоків [8].

Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри та глибина. Проте в Чорне море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щорічно приносять мільйони кубометрів стоків, що містять токсиканти десятків найменувань. У воді й донних відкладах значно підвищилася концентрація радіонуклідів. Шельф забруднюють побутові й каналізаційні стоки, супровідні індустрії туризму. Через це останнім часом десятки разів закривалися пляжі Ялти, Феодосії, Євпаторії, Алушти, Одеси. В південно-західній частині Чорного моря у зв'язку з розробкою підводних нафтогазових родовищ почалось інтенсивне забруднення води нафтопродуктами. В цьому ж регіоні дедалі частіше виникають зони замору. Величезну небезпеку становлять потужні припортові заводи та Південний порт поблизу Одеси. Тут, зокрема, виготовляються й концентруються величезні об'єми рідкого аміаку, експлуатується потужний аміакопровід Одеса - Тольяті. Ця вкрай шкідлива речовина перевозиться танкерами місткістю 50—120 тис. т. Навіть одна аварія на заводі, в порту чи на такому танкері може мати дуже тяжкі екологічні та економічні наслідки.

Через порушення регіонального гідродинамічного, гідрохімічного й теплового балансів водних мас моря поступово підвищується межа насичених сірководнем глибинних вод. Якщо раніше вона проходила на глибині 150—200 м, то тепер піднялася до 80—110 м.

Унаслідок забруднення води й перевилову значно змінився склад іхтіофауни Чорного моря. Протягом останніх років спостерігається загальний спад вилову риби, причому найбільше це стосується цінних видів — скумбрії, пеламіди, лосося, бичка, кефалі, натомість на перше місце виходять малоцінні види — шпрот і хамса. До Червоної книги України занесено чотири види чорноморських осетрових: білугу, шипа, стерлядь і атлантичного осетра.

Через катастрофічне зменшення кількості червоної водорості філофори її добування заборонено. Це саме стосується й молюсків, зокрема мідій.

Мета роботи – ознайомитися з короткою характеристикою Чорного та Азовського морів, а також розглянути основні проблеми екологічного стану та шляхи їх вирішення.

Виходячи з мети роботи було поставлено такі завдання:

1. Ознайомитися з загальною характеристикою Чорного та Азовського морів;

2. Проаналізувати сучасний стан морів;

3. Виявити основні проблеми екологічного стану Чорного та Азовського морів та шляхи їх усунення.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИЕА ЧОРНОГО І АЗОВСЬКОГО МОРІВ

а) Чорне море

Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії (Краснодарський край), Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини. Море займає площу 420,3 тис. км2, об'єм водної маси становить 547 тис. км3, що перевищує об'єми Каспійського у шість, а Балтійського – у 16 разів, хоча за площею всі три моря майже однакові. Найбільша ширина Чорного моря – від Батумі до Бургаса – 1150 км, найменша між мисом Сарич і мисом Керемпе – 265 км [10].

Здавна Чорне море вважалось непривітним та негостинним. Це пояснює походження його першої назви – “Pontos Axeinos” (Негостинне море). Коли ж під час грецької колонізації мореплавство тут дещо пожвавилось, то і назва змінилась: з того часу воно стало називатись “Pontos Euxenius” (Гостинне море). Пануючи на Чорному морі, греки вели торгівлю з Іраном, Середньою Азією і Східною Європою. Наступниками греків у чорноморській торгівлі були генуезці. Під час турецького панування Чорне море опустіло – шторми і тумани лякали турецьких мореплавців, які дали морю у 13 ст. назву Караденіз (“Kara Deniz”, Чорне – тобто Погане море).

Виникнення Чорного моря пов’язане з тектонічними перетвореннями, що відбулися на початку третинного періоду у східному районі Середземного моря. Береги Чорного моря, крім північно-західних, порізані мало. Прилеглі до України акваторії Чорного моря утворюють великі лимани: Дністровський, Тілігульський, Дніпровсько-Бузький; затоки: Одеську, Каламіцьку, Кіркінітську, Феодосійську. Довжина берегової лінії в межах нашої країни становить 1540 км. Значна її частина припадає на Кримський півострів. Найбільші з островів Чорного моря – Джарилгач, Довгий, Березань, Зміїний [10].

Середня глибина моря становить 1256 м, а максимальна – 2245 м. У північно-західній частині є широка смуга (до 200 км) мілководдя з глибинами до 100 м. Морське ложе з глибинами понад 2000 м займає понад 30 % площі моря.

Щорічно річки приносять у Чорне морс близько 310 км3 прісної води, причому понад 130 км3 річного стоку припадає на Дунай, що більше, ніж річні атмосферні опади. Верхньою течією з Азовського моря у Чорне надходять опріснені води, а глибинною течією через Босфор вливаються солоні води з Мармурового моря. Щорічно Чорне море віддає у вигляді випаровування в атмосферу 360 км3 води, решта виноситься поверхневим стоком у Мармурове та нижньою течією – в Азовське моря.

У результаті цих процесів солоність поверхневих вод моря становить 17-18 ‰, біля дна вона збільшується до 22-22,5 ‰.

Клімат Чорного моря має риси субтропічного, тобто спекотне і сухе літо та теплу і вологу зиму. Безхмарна й спекотна погода влітку зумовлена Азорським максимумом. Лише зрідка проходять грози і смерчі. Взимку середземноморські, рідше – атлантичні циклони спричиняють дощі та тумани. В окремі роки арктичне повітря викликає замерзання моря в Одеській затоці. Вітри й притік річкових вод призводять до виникнення двох кілець постійних морських течій, спрямованих проти годинникової стрілки.

Температура чорноморської води біля поверхні підвищується влітку до 24-26°С, в мілководних затоках – іноді до 29°С, взимку вона знижується до 5-7°С, а у північно-західній частині – до нуля і навіть нижче (з утворенням льоду). Температура глибинних вод протягом року зберігається майже без змін і становить 9°С [5].

Чорне море – унікальне через наявність у ньому сірководню. У центральних районах з глибин 100-150 м, а ближче до берегів – від 150-200 м і до самого дна вода насичена сірководнем. Сірководнева "подушка" займає 87 % об'єму всього моря й заселена лише бактеріями, які споживають сірководень. Верхня частина вод містить кисень і заселена тваринами, рослинами та мікроорганізмами.

У Чорному морі живе понад 660 видів рослин. Більшість із них – це донні та планктонні водорості. Тваринний світ Чорного моря – значно бідніший, ніж Середземного. У верхньому, багатому на кисень, шарі води живе понад 180 видів риб, серед них промислові – хамса, ставрида, шпроти, скумбрія, кефаль, камбала, тунець. Є у Чорному морі дельфіни (афаліна, білобочка, азовка), а також тюлень-монах. Цих тюленів залишилося в морі не більше як десять особин [3].

Неоціненною є здатність Чорного моря зміцнювати і поліпшувати здоров'я людей. Тепле і лагідне море, яскраве і ніжне сонце, напоєне пахощами трав і морською вологою повітря, унікальні лікувальні грязі заохочують сюди щороку сотні тисяч людей. Найвідомішими курортами Чорного моря є Ялта, Алушта, Євпаторія, Гурзуф, Одеса.

б) Азовське море

Площа Азовського моря – 39 тис. км2, об'єм води – 290 км3. Пересічна глибина – 7,4 м, максимальна – 15 м. Азовське море – наймілководніше серед морів Землі.

Улоговина моря за рельєфом нагадує блюдце з рівним і плоским дном. Південні береги погорбовані, обривисті, західні – переважно низькі. Піщана коса – Арабатська Стрілка, відокремлює від моря затоку Сиваш. На північному заході розташовані Обитічна, Бердянська та Білосарайська затоки, відокремлені від моря піщано-черепашниковими косами. Найбільша затока — Таганрозька [9].

Формування водної маси Азовського моря відбувається, головним чином, за рахунок водообміну з Чорним морем. Значну частину вод дає річковий стік, переважно Кубані і Дону. Витрачається вона переважно на випаровування. За рахунок атмосферних опадів до моря надходить щорічно води втричі менше, ніж випаровується.

Температура води в Азовському морі протягом року біля поверхні коливається від 32°С (у липні) до 1°С (у січні-лютому). Максимальні літні температури бувають лише в деяких мілководних районах біля узбережжя, а пересічно вони не перевищують 28°С. Середня температура у липні-серпні дорівнює 24-25°С, а взимку – близька до 0°С.

Замерзання починається у грудні, як правило, з найопрісненішої Таганрозької затоки. Дрейфуюча крига при сильних зимових штормах утворює тороси. Скресання починається з кінця лютого у південній частині.

Солоність вод Азовського моря знижується від Керченської протоки (тут поблизу дна вона досягає 17,6 ‰ ) до Таганрозької затоки (до 8-4‰ ), середня солоність моря наближається до 14‰ [5].

У морі під впливом вітрів та притоку річкових вод виникає колова течія, спрямована проти годинникової стрілки.

В Азовському морі при відносно нескладному рельєфі дна з одноманітними глибинами і своєрідній солоності видовий склад рослинного і тваринного світу бідніший, ніж у Чорному морі, але продуктивність біомаси надзвичайно велика.

Серед рослин переважають діатомові водорості, бурі, червоні, зелені водорості, морська трава, мікроводорості.

Тваринний світ нараховує близько 400 видів – від одноклітинних до риб і ссавців. Останні представлені в Азовському морі одним видом дельфінів –азовкою. Промислове значення мають тюлька, хамса, бички, оселедець, судак, кефаль, камбала, осетрові та інші. Багато прісноводних видів риб, а також риби з Чорного моря заходять сюди для нересту. Для відтворення і розширення видового складу рибних багатств, особливо осетрових, створюються штучні нерестовища й рибоводні заводи.

Своєрідною унікальною затокою є Сиваш. Відокремлена від моря вузькою Арабатською стрілкою і з'єднана невеликою Генічеською протокою, вона живиться водами Азовського моря. Через інтенсивне випаровування вода в затоці є дуже солоною (в середньому 60 ‰) і часто доходить до стану ропи (200 ‰ ). У суху пору року поверхня лиманів виблискує соляною кіркою, як ковзанка із штучним льодом.

Дно Азовського є перспективним для видобутку нафти та природного газу.

2. СУЧАСНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН АЗОВСЬКОГО І ЧОРНОГО МОРІВ

Територіальні води України у Чорному морі займають

24850 кв. кілометрів, а площа шельфу становить близько

57 відсотків загальної довжини Чорноморського шельфу. У межах

України знаходяться 14 основних лиманів і естуаріїв загальною площею 1952 кв. кілометри, 8 заток площею 1770 кв. кілометрів, 19 приморських водно-болотних угідь загальною площею 635 тис. гектарів [7].

Незадовільний екологічний стан Азовського і Чорного морів зумовлений значним перевищенням обсягу надходження забруднюючих речовин над асиміляційною здатністю морських екосистем, що призвело до бурхливого розвитку евтрофікаційних процесів, значного забруднення (в тому числі мікробіологічного) морських вод, втрати біологічних видів, скорочення обсягу рибних ресурсів, зниження якості рекреаційних ресурсів, виникнення загрози здоров'ю населення. Основними джерелами забруднення є стоки річок, стічні води з точкових та дифузних берегових джерел, морські транспортні засоби.

Особливо небезпечними для екосистеми морів є точкові джерела забруднення від промислових підприємств та підприємств комунально-побутового господарства, розташованих у прибережній смузі. Щорічно підприємствами комунально-побутового господарства скидається у Чорне море понад 33,8 тис. тонн завислих речовин, 8,8 тис. тонн азоту, 2,6 тис. тонн фосфору, 24,1 тис. тонн нафтопродуктів. Дефіцит пропускної спроможності комунальних очисних споруд біологічного очищення в містах і селищах Автономної Республіки Крим, у містах Миколаєві, Одесі та Севастополі становить 273 тис. куб. метрів на добу. У системі централізованого водовідведення населених пунктів цього регіону майже 25 відсотків каналізаційних мереж перебувають в аварійному стані.

Особливе занепокоєння викликає екологічний стан Азовського моря. Основними джерелами його забруднення є 66 промислових підприємств міста Маріуполя. Металургійними комбінатами "Азовсталь", імені Ілліча, концерном "Азовмаш" щороку скидається понад 800 млн. куб. метрів (до 99 відсотків загального обсягу скидів у море) забруднених стічних вод.

Суттєвим чинником забруднення морів є дифузні джерела, в основному змив з сільськогосподарських угідь та територій населених пунктів.

Щороку з водами річок України до Чорного моря надходить 653 тис. тонн завислих речовин, понад 8 тис. тонн органічних речовин, близько 1900 тонн азоту та 1200 тонн фосфору. Особливо відчутно впливають на його стан малі річки Криму, Приазов'я і Причорномор'я. Із стоком малих річок до басейнів Азовського і Чорного морів виноситься близько 11,6 відсотка незасвоєних азотних добрив, 13 відсотків фосфорних добрив та 6 відсотків пестицидів [4].

З активізацією національного та міжнародного судноплавства зростає ризик забруднення морського середовища, особливо під час транспортування небезпечних речовин.

Відсутність достатньої кількості належних портових споруд для складування та обробки екологічно небезпечних вантажів, а також низький рівень забезпеченості морських транспортних засобів системами очищення побутових стоків та утилізації твердих відходів призводять до значного забруднення морських акваторій та акваторій портів.

Незадовільне матеріальне забезпечення служб швидкого реагування на надзвичайні ситуації, відсутність системи нагляду за транспортуванням небезпечних вантажів у морських водах вимагають розроблення заходів з попередження виникнення аварійних ситуацій та створення систем швидкого реагування на них як на національному, так і на міжнародному рівнях.

У межах водоохоронної зони Азовського і Чорного морів накопичено значну кількість твердих побутових і промислових відходів. Технологічна недосконалість облаштування звалищ викликає забруднення поверхневих і підземних вод, створює загрозу погіршення санітарно-епідеміологічного стану та стану здоров'я населення, деградації рекреаційних ресурсів.

Значне антропогенне навантаження в літній період на деяких ділянках рекреаційних зон призводить до порушення природного стану пляжів, прибережних лісів, луків та зниження їх рекреаційно-оздоровчого потенціалу.

Переміщення великих обсягів донних відкладень під час здійснення днопоглиблювальних і дноочисних робіт у морських акваторіях призводить до деградації донних біоценозів і забруднення морського середовища завислими та токсичними речовинами. У 1998 році до підводних морських звалищ скинуто близько 2600 куб. метрів ґрунтів [3].

Незбалансованість господарської діяльності призвела до зменшення кормової бази, кількості нерестовищ, місць нагулу й існування риби та інших живих водних організмів. Нераціональне видобування риби та морепродуктів, незадовільне виконання заходів, спрямованих на їх відтворення, спричинили зменшення їх біологічної продуктивності та збіднення видового складу. Ситуацію ускладнює привнесення до екосистеми морів шкідливих екзотичних організмів, які пригнічують розвиток та відтворення місцевих флори та фауни Азовського і Чорного морів.

Основними забруднювачами морського середовища є нафтопродукти, особливо в межах акваторій портів. Так, в Одеському, Іллічівському та Керченському портах вміст нафтопродуктів у воді перевищує гранично допустиму концентрацію (далі - ГДК) у 1,5-2 рази.

Концентрація нафтопродуктів у Азовському морі подекуди перевищує ГДК у 10 разів.

Найбільш забруднені нафтопродуктами севастопольські бухти, що значною мірою пов'язано з діяльністю Чорноморського флоту Російської Федерації. В останні роки у бухтах Південна, Камишова, Голландія, Карантинна та Північна вміст нафтопродуктів у поверхневих шарах моря перевищує ГДК у середньому в 3-10 разів.

Забруднення прибережних районів Чорного моря синтетичними поверхнево-активними речовинами у зоні впливу муніципальних очисних споруд перевищує ГДК у 2-3 рази.

Спостерігається підвищення вмісту хлорорганічних пестицидів і поліхлорованих біфенілів у весняний період на гирлових ділянках річок.

Мають місце значні концентрації важких металів (міді, хрому, свинцю, кобальту, цинку, кадмію, стронцію та інших), періодичні надходження цезію-137 у поверхневі води східної і центральної частин Чорного моря. В останні роки концентрація радонідів в Азовському морі перевищує ГДК у 12,6 раза, вміст фенолів перевищує нормативи у 7 разів.

Незважаючи на значне скорочення обсягу використання мінеральних добрив та пестицидів у сільському господарстві, середній вміст фосфору у водах Азовського і Чорного морів коливається від 10-40 мкг/л у районі південного узбережжя Криму до 600 мкг/л у дельті Дунаю. В Азовському морі вміст азоту коливається від 20-28 до 400 мкг/л.

В останні роки зростає забруднення морської води умовно патогенною та патогенною мікрофлорою, що призвело до глибоких змін в екосистемах морів та в прибережній смузі, а саме:

  • рівень прозорості води знизився більш як у 2 рази (до 2-8 м);

  • зона гіпоксії в Чорному морі розширилася з 3 до 40 тис. кв. кілометрів;

  • площа зон цвітіння у північно-західній частині Чорного моря

зросла у 20 разів порівняно з 60-ми роками;

  • зросла кількість одноклітинних організмів і медуз, а також шкідливих екзотичних організмів (на початок 90-х років загальна біомаса переселенця реброплава Mnemiopsis leidei в басейні Чорного моря оцінювалася в 1 млрд. тонн);

  • ширина смуги ареалу макрофітів прибережного мілководдя скоротилася до 3-5 метрів;

  • значно зменшилися морські біологічні ресурси;

  • практично зникли популяції вищих ракоподібних та придонних риб і суттєво скоротилися популяції великих планктонних ракоподібних;

  • періодично спостерігається задуха та масова загибель донних біоценозів на значних площах (за останні 20 років втрати донної фауни досягли 60 млн. тонн, у тому числі риби - близько 3 млн. тонн);

  • кількість особин морських ссавців зменшилася майже у

20 разів; практично зникло на північно-західному шельфі Чорного моря філофорне поле Зернова;

  • обсяги вилову риби в Азовському і Чорному морях за останні 10 років скоротилися у 5 разів.

Найбільш суттєвою є шкода, заподіяна здоров'ю населення.

Через забруднення та недостатнє забезпечення населення прибережної смуги якісною питною водою в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях та місті Севастополі майже щороку спостерігаються спалахи захворювання на вірусний гепатит та кишкових захворювань.

Погіршення якості та санітарного стану прибережних вод і пляжів призвело до зменшення кількості відпочиваючих у санаторіях, туристських закладах, інших місцях відпочинку. Збитки внаслідок погіршення оздоровчої здатності прибережних рекреаційних ресурсів оцінюються в 9 млн. гривень на рік.

Недостатньо використовуються потенційні можливості виробництва морепродуктів за рахунок аквакультурних видів діяльності, розвиток яких разом із забезпеченням населення харчовими продуктами моря сприятиме відтворенню ресурсного потенціалу та сталому розвитку цього регіону.

Рибний промисел в Азовському і Чорному морях відчутно зменшився. Вилов риби в останні роки становив у середньому лише 20 відсотків рівня 60-х - початку 70-х років, що призвело до щорічних втрат товарної продукції приблизно на 75 млн. доларів США.

Майже 2,6 тис. кілометрів берегової лінії зазнають негативного впливу від площинного змиву та ерозії. Це призводить до непридатності територій для містобудування та розвитку туризму і негативно впливає на стан прибережних екосистем.

Внаслідок забруднення морського середовища, незбалансованого використання морських природних ресурсів, а також відсутності системи інтегрованого управління використанням природних ресурсів морів Україна щороку втрачає (орієнтовно) до 1,7 млрд. гривень.

3. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ АЗОВСЬКОГО І ЧОРНОГО МОРІВ ТА НАПРЯМИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про затвердження Загальнодержавної

програми охорони та відтворення

довкілля Азовського і Чорного морів

ЗАТВЕРДЖЕНО

Законом України від 22 березня 2001 року

N 2333-III

Основними проблемами екологічного стану Азовського і Чорного морів є:

  • високий рівень забруднення морських вод;

  • загроза здоров'ю населення і непоправної втрати біологічного різноманіття та біологічних ресурсів моря;

  • зменшення обсягів вилову риби та заготівлі морепродуктів;

  • зниження якості морських рекреаційних ресурсів;

  • руйнування морського берега та інтенсифікація негативних геологічних процесів, деградація земель прибережної смуги;

  • відсутність системи інтегрованого управління природокористуванням у прибережній смузі;

  • загроза зникнення видів тварин і рослин, що занесені до

Червоної книги України;

  • зменшення обсягів розведення цінних промислових видів риб.

Визначимо напрями вирішення основних проблем екологічного стану Азовського і Чорного морів:[4]

1) зменшення рівня забруднення морів та антропогенного навантаження на їх екосистеми;

2) зниження ризику для здоров'я людини, пов'язаного із

забрудненням морських вод та прибережної смуги;

3) збереження та відтворення біологічного різноманіття, природних ландшафтів прибережної смуги і місць існування

біологічних видів, розширення мережі державних заповідників,

заказників, створення національних парків;

4) збалансоване використання та відтворення морських

біологічних ресурсів і розвиток аквакультурних видів діяльності, особливо цінних промислових видів риб, із забезпеченням належного державного контролю;

5) запобігання руйнуванню морського берега та охорона земель у прибережній смузі морів;

6) створення системи інтегрованого управління природокористуванням у межах водоохоронної зони морів, прибережній смузі морів, територіальних морських водах України;

7) удосконалення системи моніторингу для оцінки впливу природних і антропогенних факторів на довкілля;

8) залучення громадськості до реалізації природоохоронних заходів, підвищення рівня екологічної освіти та виховання населення;

9) вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази для впровадження державної політики у сфері збереження довкілля Азовського і Чорного морів, узгодження її з вимогами чинних міжнародних договорів України.

Для поліпшення екологічного стану Азовського і Чорного морів

розроблено комплекс таких заходів:

1. Зменшення рівня забруднення морів та антропогенного навантаження на їх екосистеми.

1.1. Зменшення обсягів забруднень, що надходять з річковим стоком:

- На основі басейнового підходу до охорони та відтворення

Азовського і Чорного морів забезпечити координування заходів, спрямованих на поліпшення екологічного стану басейнів річок Дніпра, Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця та малих річок Причорномор'я і Приазов'я, під час розроблення щорічних проектів програм економічного і соціального розвитку країни;

- розроблення заходів з охорони та відтворення Придунайських озер, озера Сасик та лиманів північно-західного Причорномор'я;

  • розроблення заходів екологічного оздоровлення гирлових ділянок річок з використанням біомеліоративних функцій плавнів;

  • підготовка регіональних програм охорони малих річок Криму, Приазов'я та Причорномор'я;

  • розроблення правового акта про спеціальний режим.

1.2. Зменшення обсягів забруднень з точкових берегових джерел:

- здійснення інвентаризації скидів господарсько-побутових

стічних вод у межах прибережної смуги та визначення найбільш

небезпечних забруднювачів;

- розроблення та затвердження переліку заходів, спрямованих на зменшення обсягів надходження забруднюючих речовин;

- забезпечення відповідності ступеня очищення стічних вод

установленим нормативам і стандартам у місцях, де вони негативно впливають на санітарно-гігієнічний стан морів;

  • розроблення пілотного проекту очищення стічних вод і

доведення їх до нормативно допустимих значень для одного з міст,

  • розташованих у межах прибережної смуги;

  • завершення будівництва очисних споруд стічних вод для

об'єктів, діяльність яких суттєво впливає на екологічний стан морів;

  • впровадження сучасних методів перероблення та утилізації відходів, що утворюються на очисних спорудах;

  • розроблення та реалізація окремих програм запобігання

забрудненню для найбільш екологічно небезпечних регіонів, зокрема для міста Маріуполя та прилеглих територій узбережжя Азовського моря.

1.3. Зменшення обсягів забруднень з дифузних берегових джерел:

- розроблення методики науково обгрунтованої оцінки обсягів надходжень забруднюючих речовин з дифузних джерел до морських акваторій та визначення критеріїв оцінки їх впливу на стан довкілля Азовського і Чорного морів;

- створення системи спостережень за надходженням до акваторій Азовського і Чорного морів органічних речовин, пестицидів, важких металів з урбанізованих територій, а також внаслідок військової діяльності;

- розроблення заходів, спрямованих на запобігання забрудненню морських вод колекторно-дренажним стоком;

- встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг морів, морських заток, лиманів і малих річок;

- проведення громадських кампаній з упорядкування прибережної захисної смуги морів.

1.4. Зменшення обсягів забруднення з атмосфери:

- проведення інвентаризації джерел забруднення атмосферного повітря та оцінка обсягів викидів забруднюючих речовин від стаціонарних і пересувних джерел у морі та в прибережній смузі;

- вивчення впливу забруднення екосистеми Азовського і Чорного морів атмосферними опадами;

- забезпечення екологічного контролю за додержанням установлених нормативів викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел у прибережну смугу Азовського і Чорного морів.

1.5. Створення цілісної системи контролю за переміщення небезпечних речовин морським транспортом, запобігання забрудненню вод морів морськими суднами:

- забезпечення контролю за створенням та функціонуванням споруд, де здійснюється перевантаження та зберігання нафтопродуктів, хімічних речовин тощо;

- розроблення та впровадження системи контролю за переміщенням небезпечних речовин у межах морських кордонів України;

- розроблення та впровадження системи заходів, спрямованих на запобігання привнесенню плавзасобами до Азовського і Чорного морів шкідливих екзотичних організмів;

- здійснення пілотного проекту із впровадження біологічних методів очищення акваторій морських портів від нафтових забруднень.

1.6. Удосконалення системи поводження з побутовими та промисловими відходами, що утворюються у прибережній смузі морів:

- проведення інвентаризації звалищ сміття та відходів, розташованих у межах двох кілометрів прибережної захисної смуги Азовського і Чорного морів, та розроблення комплексу заходів, спрямованих на їх ліквідацію;

- розроблення галузевих програм екологічно безпечного поводження з відходами грунтів, що утворюються у портовому господарстві;

- введення в дію потужностей для захоронення, перероблення та утилізації твердих побутових і промислових відходів;

- розроблення та впровадження пілотного проекту з інвентаризації та перероблення побутових відходів.

1.7. Заходи, спрямовані на запобігання надзвичайним ситуаціям, удосконалення засобів ліквідації їх наслідків:

- підвищення рівня ефективності заходів щодо запобігання аваріям на морських спорудах і суднах, удосконалення засобів ліквідації наслідків аварій та надзвичайних ситуацій на морі;

- розроблення національної програми реагування на надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру та адаптація її до регіональної програми дій країн Чорноморського регіону;

- запровадження єдиної державної системи раннього оповіщення і швидкого реагування у разі виникнення надзвичайних ситуацій в Азовському і Чорному морях;

- проведення оцінки геохімічного стану ландшафтів у районах виникнення надзвичайних ситуацій;

- розроблення системи прогнозування стану морського середовища, гідрометеорологічного та гідрографічного забезпечення переміщення морським транспортом екологічно небезпечних вантажів.

2. Зниження ризику для здоров'я людини, пов'язаного із забрудненням морських вод та прибережної смуги

2.1. Профілактика негативного впливу забруднення в місцях рекреаційного та оздоровчого водокористування на здоров'я населення:

- здійснення аналізу наявного рівня забруднення морського середовища з метою визначення районів першочергового проведення водоохоронних заходів і зон сприятливого водокористування,

- розвитку аквакультурної діяльності;

- визначення джерел негативного впливу на прибережні морські води у межах населених пунктів, зон рекреації та місць аквакультурної діяльності;

- розроблення заходів, спрямованих на зменшення негативного

впливу джерел забруднення на здоров'я населення;

- оптимізація рекреаційного використання прибережних територій.

2.2. Інформаційне забезпечення населення відомостями про санітарно-гігієнічний та епідеміологічний стан зон рекреації та населених пунктів:

- створення бази даних якості питної води, атмосферного

повітря, прибережних морських вод зон рекреації та населених пунктів;

- розроблення моделі прогнозування епідеміологічної та санітарно-гігієнічної ситуації для провадження ефективних профілактичних заходів.

3. Збереження та відтворення біологічного різноманіття, природних ландшафтів прибережної смуги та місць існування біологічних видів.

3.1. Збереження та відтворення біологічного різноманіття та природних ландшафтів:

- розроблення окремих режимів природокористування у межах територій (акваторій), віднесених до водно-болотних угідь міжнародного значення;

- підготовка науково обґрунтованих рекомендацій щодо відтворення реліктових видів флори та фауни Азовського і Чорного морів;

- розширення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, спрямованих на визначення основних закономірностей функціонування морських і прибережних екосистем та запобігання негативній дії чинників, що впливають на них, а також збереження біологічного різноманіття філофорного поля Зернова;

- здійснення заходів, спрямованих на створення Азово-Чорноморського природного (екологічного) коридору;

- створення двох біологічних станцій (в акваторії Чорного та Азовського морів) з метою збереження та відтворення рідкісних видів рослин і тварин та видів, занесених до Червоної книги України.

- створення на базі природних і біосферних заповідників,

національних природних парків, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду центрів з відтворення рідкісних видів рослин і тварин та видів, занесених до Червоної книги України;

- розроблення проекту відтворення ареалу водорості філофора на північно-західному шельфі Чорного моря (філофорного поля Зернова);

- проведення реінтродукції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин;

- розроблення та здійснення заходів, спрямованих на захист водоплавних птахів, місць їх оселення та гніздування переважно шляхом створення територій, що перебувають під особливою охороною;

- здійснення заходів із запобігання появі нових видів рослин і тварин, небезпечних для місцевих флори та фауни.

3.2. Збереження середовища існування біологічних видів:

- забезпечення подальшого збільшення площі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також їх упорядкування;

- удосконалення законодавства про природно-заповідний фонд шляхом запровадження нових категорій територій та об'єктів природно-заповідного фонду з метою забезпечення охорони та

- відтворення природних ресурсів прибережних екосистем і відкритої частини моря;

- розроблення спеціальних режимів природокористування в охоронних зонах територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

- обмеження господарської діяльності в місцях існування біологічних видів, які ведуть прикріплений спосіб життя.

4. Збалансоване використання і відтворення морських біологічних ресурсів та розвиток аквакультур них видів діяльності.

- удосконалення законодавства з питань управління, охорони, використання та відтворення рибних ресурсів в Азовському і Чорному морях;

- створення кадастрів популяцій морських видів рослин і тварин, що мають господарське значення, та визначення їх ресурсного потенціалу;

- розроблення механізму підтримання на оптимальному рівні чисельності рибоїдних птахів і морських ссавців;

- проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, пов'язаних із відтворенням та збагаченням морських біологічних ресурсів Азовського і Чорного морів, впровадження відповідних екологічно безпечних технологій;

- будівництво та модернізація риборозплідних заводів, державна підтримка розведення промислових видів риб, у тому числі за рахунок коштів державного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища;

- обґрунтування перспективності розведення видів і визначення місць розвитку аквакультур у прибережній смузі;

- визначення екологічно безпечних ареалів розведення аквакультурних організмів, що ведуть прикріплений спосіб існування;

- створення фермерських аквакультурних господарств у прибережній смузі;

- забезпечення населення, яке проживає у прибережній смузі, інформацією про технології та економічні переваги діяльності риборозплідних та аквакультурних господарств;

- відтворення фармацевтичної сировинної бази на основі використання ресурсів моря;

- забезпечення участі України у розробленні країнами Чорноморського регіону Конвенції з рибальства.

5. Запобігання руйнуванню морського берега та охорона земель у прибережній смузі морів.

5.1. Захист морського узбережжя від руйнівних геологічних процесів і абразії:

- розроблення державної та місцевих програм захисту берега моря;

- реалізація проектів захисту берега моря від руйнування, будівництво споруд, що не порушують природні процеси, і

біопозитивних берегорегулювальних систем.

5.2. Охорона земель прибережної смуги морів:

- резервування земель для наступного їх переведення в землі рекреаційного та оздоровчого призначення;

- поліпшення структури угідь та формування екологічно стійких агроландшафтів;

- впровадження ґрунтозахисних систем землеробства з контурно-меліоративною організацією території;

- поліпшення екологічного стану зрошуваних земель;

- створення захисних лісових насаджень у прибережній смузі

морів.

6. Створення системи інтегрованого управління природокористуванням у прибережній смузі морів.

6.1. Створення системи інтегрованого управління природокористуванням:

- встановлення меж прибережної смуги морів;

- розроблення схеми функціонального зонування прибережної смуги з визначенням територій, придатних для різних видів господарської діяльності;

- розроблення принципів управління та поліпшення економічного механізму природокористування;

- розроблення відповідної нормативно-законодавчої бази з метою утворення і функціонування спеціальних зон, розташованих вздовж узбережжя Азовського і Чорного морів.

6.2. Природно-ландшафтні комплекси туризму:

- розроблення порядку встановлення меж і режимів округів санітарної охорони курортів, а також зон санітарної охорони водних об'єктів, що використовуються в лікувальних і оздоровчих цілях, у межах прибережної смуги Азовського і Чорного морів;

- створення кадастру природних рекреаційних ресурсів морського узбережжя;

- визначення рівнів екологічно допустимого навантаження для туристичної діяльності в межах рекреаційних зон [4].

ВИСНОВКИ

1. Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Море займає площу 420,3 тис. км2, об'єм водної маси становить 547 тис. км3. Середня глибина моря становить 1256 м, а максимальна – 2245 м. Солоність поверхневих вод моря становить 17-18 ‰, біля дна вона збільшується до 22-22,5 ‰. Температура чорноморської води біля поверхні підвищується влітку до 24-26°С, в мілководних затоках – іноді до 29°С, взимку вона знижується до 5-7°С, а у північно-західній частині – до нуля і навіть нижче (з утворенням льоду). Температура глибинних вод протягом року зберігається майже без змін і становить 9°С. Чорне море – унікальне через наявність у ньому сірководню. У Чорному морі живе понад 660 видів рослин та понад 180 видів риб.

2. Азовське море майже повністю відокремлене від Світового океану.Площа Азовського моря – 39 тис. км2, об'єм води – 290 км3. Пересічна глибина – 7,4 м, максимальна – 15 м. Азовське море – наймілководніше серед морів Землі. Температура води в Азовському морі протягом року біля поверхні коливається від 32°С (у липні) до 1°С (у січні-лютому). Максимальні літні температури бувають лише в деяких мілководних районах біля узбережжя, а пересічно вони не перевищують 28°С. Середня температура у липні-серпні дорівнює 24-25°С, а взимку – близька до 0°С. Замерзання починається у грудні, як правило, з найопрісненішої Таганрозької затоки. Солоність вод Азовського моря знижується від Керченської протоки (тут поблизу дна вона досягає 17,6 ‰ ) до Таганрозької затоки (до 8-4‰ ), середня солоність моря наближається до 14‰. Серед рослин переважають діатомові водорості, бурі, червоні, зелені водорості, морська трава, мікроводорості. Тваринний світ нараховує близько 400 видів – від одноклітинних до риб і ссавців. Своєрідною унікальною затокою є Сиваш.

3. Чорне й Азовське моря — найвіддаленіші від Світового океану. Площа їхнього водозбірного басейну набагато перевищує площу самих морів. Цим зумовлена надзвичайна чутливість їх до впливу людської діяльності. Протягом останніх десятиліть відбувались евтрофікаційні процеси, забруднення морського шельфу токсичними речовинами, абразія берегів, зменшення біологічної різноманітності й рибних запасів, значні втрати рекреаційних ресурсів. Особливе занепокоєння викликає екологічний стан Азовського моря. Основними джерелами його забруднення є 66 промислових підприємств міста Маріуполя.

4. Основними проблемами екологічного стану Азовського і Чорного морів є:

  • високий рівень забруднення морських вод;

  • загроза здоров'ю населення і непоправної втрати біологічного різноманіття та біологічних ресурсів моря;

  • зменшення обсягів вилову риби та заготівлі морепродуктів;

  • зниження якості морських рекреаційних ресурсів;

  • руйнування морського берега та інтенсифікація негативних геологічних процесів, деградація земель прибережної смуги;

  • відсутність системи інтегрованого управління природокористуванням у прибережній смузі;

  • загроза зникнення видів тварин і рослин, що занесені до

Червоної книги України;

  • зменшення обсягів розведення цінних промислових видів риб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія: - К.: Фітосоціоцентр, 2001. - 252 с.

2. Білявський Г.О. Основи екології. Посібник – Київ: Либідь, 2004.

3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник. - К.: Тов.„Знання", КОО, 2000. - 203 с.

4. Закони України «Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів»

5. Заставний Ф. Д. Географія України. – К., 2000

6. Корсак К. В., Плахотнік О.В. Основи екології: Навч. посібник. 2-ге вид.- К.:МАУП,2000.-240с.

7. Фізична географія України / За ред. Паламарчука І. – К., 2001

8. http://uk.wikipedia.org/wiki/Азовське_море

9. http://ukr-tur.narod.ru/fisgeo/fisukr/more/azovske/azovmore.htm

10. http://ukrtur.narod.ru/fisgeo/fisukr/more/chornemore/chornemore.htm

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Географічні задачі»
Довгань Андрій Іванович
36 годин
590 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Схожі матеріали