Читання мовчки тексту публіцистичного стилю (конспект)

Опис документу:
У конспекті уроку зв’язного мовлення на тему «Читання мовчки тексту публіцистичного стилю» використаний мовний матеріал з книги спогадів У.Самчука «На коні вороному» про відвідання письменником Києва під час німецької окупації. Учитель може вибрати 12 запитань із 13 запропонованих.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема: Зв’язне мовлення. Читання мовчки тексту публіцистичного стилю (11клас)

Мета: з’ясувати рівень здобутих учнями комунікативних умінь; розвивати логічне мислення, пам’ять.

Обладнання: уривок зі спогадів У.Самчука «На коні вороному»

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

ІІ. Виконання роботи .

  1. Читання учнями тексту.

У КИЄВІ

Наступний день — середа. Третій день мого Києва. Туманно щось, як в Лондоні. Я вийшов рано з обіцянкою вернутися вечором сюди назад і в моїй програмі було зайти до кабінету Івана Петровича, а опісля податися ген аж на Бульварно-Кудрявську, де під числом 24 знаходиться редакція київського щоденника „Українське слово”, а ще опісля зайти на засідання Української Національної Ради в будові Академії Наук на Володимирівській і закінчити цю одісею зустріччю з Багазієм в його уряді міської управи.

У відділі культури і мистецтва, як звичайно, багато відвідувачів, між якими найбільше мельпомени, богеми, олімпійців. Акторів, які прагнуть виступати, письменників, які хотіли б показатися. Мене знайомили з ними на всі боки, багатьом з них здавалося, що я приїхав „зі заходу”, а це значило з владою, а тому я можу їм чимось помогти. А я не міг їм пояснити, що я сам тут нелегально і сполягати на мою поміч годі. Але ми говорили про різні інші можливості — творчі, видавничі, організаційні. Робилися великі плани, обговорювалися великі проблеми, і все це забрало весь час до самого обіду.

На обід ми пішли з Іваном Петровичем Кавалерідзе знов до міської управи. По дорозі ми повернули вбік до скверу Шевченка, щоб глянути на його пам'ятник роботи відомого М. Монізера. Туман тривав далі, у сквері було безлюдно, пам’ятник стояв у тумані на тлі безлистих дерев, ніби гравюра старовинних видань. Бронзова постать мандрівника, що йшов задумано з плащем під лівою рукою. Як скульптор, Іван Петрович знаходив пам’ятник невдалим. Банальний задум, сокирне виконання. Однак для мене в цій постаті і в такому виконанні було багато змісту. Пригадувались лубкові, ярмаркові малюнки Кобзаря, інколи з кобзою, що їх вішали по селянських хатах поруч з іконами, які вражали своєю чистотою мислі і нагадували щось з фігурок Будди, або образків святого Антонія з кривавим серцем на грудях. З точки погляду популюс-популяріс, це є найближче їх серцю зображення, бо воно безпосереднє і невибагливе.

Одначе в цьому випадку, можливо, Іван Петрович мав рацію. Можливо, тут, перед цією будовою, ця статуя могла б виглядати трохи менше „соц-реалістично”, щось ближче з „духом заходу”, але це гостро суперечило б з генеральним наставленням доби та її діалектики. А такого тут не могло бути.

І коли ми так дивилися на той монумент з віддалі, з-за туману несподівано вийшло дві тітки, одягнуті в бахматі куртки з великими хустками на головах. — А ето хто такой? — чуємо досить несподіване питання одної з них відомим волапюком. — Ето какой-то украінскій пісатєль, — чуємо на це відповідь. Тітки ще глянули на пам’ятник і пішли своєю дорогою.

Ми переглянулись і посміхнулись. — Бачиш? — сказав Іван Петрович. — У нас ще й такий „народ” зберігається.

Не дуже тому дивуюся, — відповів на це я.

Розмова між нами на цю тему не тривала довго, але відгуки цієї сцени залишились у мене назавжди. Тут стільки Шевченка, а все-таки „какой то украінскій пісатєль”. З уст української міщанки. Це зветься русифікація „мейд ін Москву”. Анатомія цього явища феноменальна.

Але чому ж все-таки цей монумент тут поставлено? І навіть на місці, де стояв пам'ятник цареві Миколі І, який запроторив поета на десять років солдатом за Урал із забороною писати і малювати.

Це зроблено 1939 року. Передбачалася війна. За діалектикою Леніна, в таких випадках, „коли вони хочуть мови, дайте їм десять мов”. Ордени й пам’ятники в цьому просторі були найдешевшим милом для замилювання очей противників. Вони знають, що Україна все ще не ті тітки з тим волапюком і її інколи треба зацитькати. Шевченко для цього найкращий цукерок. І вони розсипаються ним дуже щедро. Навіть до пересади.

Ось насупроти монументальна будова з іонічним фасадом на восьми колонах, на якій колись був напис: "Кіевскій Університет св. Владимира". А тепер там написано: "Київський Державний Університет ім. Т. Шевченка". Дуже зворушливо. Чого б хотіти кращого? Лишень в тому університеті того імені так мало знайдете Шевченка. В мові, дусі, в ідеї. Зате там багато Миколи І. В мові, в дусі, в ідеї.

Тут повно Шевченка. Сквер його імені, бульвар його імені, опера його імені, райони його імені. „Нас тьми і тьми”, як казав Блок. Але як мало ”нас” на вулицях, де ніхто не говорить мовою того „пісателя”. І в цьому вся суть.

На цю тему я написав статтю "Народ чи чернь", яку помістив в "Українському слові" (9.ІІ) і яка викликала широку реакцію в Києві і була бурхливо дискутована по всій Україні (У. Самчук „На коні вороному”).

2. Виконання учнями тестових завдань (учитель вибирає 12 запитань).

1)Відвідини пам’ятника Т.Шевченка було здійснено:

а) на 4-й день перебування у Києві; б) на 2-й день; в) на 3-й день; г) на 5-й день.

2) У.Самчука супроводжував у подорожі Києвом:

а) І.Каварерідзе; б) О.Довженко; в) М. Монізер; г) Тетяна Чорна.

3) І.Каварерідзе — відомий український

а) письменник і скульптор; б) кінорежисер і скульптор;

в) архітектор і скульптор; г) кінорежисер і архітектор.

4) У програмі на день було заплановано:

а) відвідати редакцію „Українського слова”, зайти на засідання Української Національної Ради і зустрітися з Багазією в уряді міської управи;

б) відвідати редакцію „Українського слова”; побувати на кінофабриці; зустрітися з Багазією в уряді міської управи;

в) зустрітися з Багазією; побувати на кінофабриці,

г) зайти на засідання УНР і зустрітися з Багадією в міській управі.

5). По дорозі до міської управи У.Самчук та Іван Петрович повернули до ... а) університету; б) редакції; в) до пам’ятника Св. Володимира; г) у сквер Шевченка.

6) Пам’ятник Шевченка стояв

а) засипаний снігом, ніби загорнутий у плащ;

б) в тумані на тлі безлистих дерев, ніби загорнутий у плащ;

в) схований у зелень дерев;

г) ніби одинокий подорожній.

7) Пам’ятник Шевченка у Києві — це робота

а) І. Кавалерідзе; б) М. Монізера; в) П. Веліонського;

г) М. Микешина.

8) Бронзова постать Шевченка зображує

а) мандрівника, що йде задумливо з плащем під лівою рукою;

б) молодого поета з книгою в руці;

в) зрілого поета, що ніби зупинився і вдивляється у далину;

г) мандрівника, що присів відпочити.

9) Статуя Шевченка виконана у дусі

а) модернізму; б) соцреалізму; в) романтизму; г) ренесансу.

10) Пам’ятник Шевченка у Києві споруджено

а) 1930 року; б) 1959 року; в) 1940 року; г) 1939 року.

11) Самчука вразило, що у Києві

а) повно Шевченка, але ніхто не говорить його мовою;

б) всюди чути лише українську мову;

в) його усі радо вітають;

г) популярні його твори.

12) Під враженнями про Київ У. Самчук написав

а) спогади „На коні вороному”; б) статтю „Так було, так буде”;

в) роман „Марію”; г) статтю „Народ чи чернь”.

13) У. Самчук відвідав Київ

а) після закінчення Кременецької гімназії у 1927 році;

б) під час хрущовської відлиги в кінці 50-х років;

в) восени 1942 року під час німецької окупації;

г) перед смертю на початку 80-х років.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
2
міс.
2
8
дн.
2
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!