Читання дітей комп'ютерної доби

Опис документу:
Стаття про важливу роль книги у житті дитини, країни, суспільства. Про те, що читання, на жаль, втратило популярність серед молоді. В статті розповідається про проблеми втрати престижності читання не лише в Україні, але й в інших країнах світу, про причини та наслідки цієї проблеми та шляхи її подолання.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Читання дітей комп’ютерної доби

Сьогодні ми живемо в період революційної зміни способу життя, що обумовлений мінливим інформаційним простором. Ця ситуація безпрецедентна, але поки що не до кінця нами усвідомлена (багато в чому у зв'язку з тим, що ми просто не встигаємо осмислити ці зміни, які відбуваються так швидко). Особливо яскраво ця ситуація проявляється у великих містах, де діти часто мають багато можливостей для вибору того чи іншого виду медіа. Усе більше учнів живуть у вкрай насиченому інформаційному та матеріальному середовищі, дуже рано потрапляючи в ситуацію вибору. Згідно з даними західних дослідників, тепер діти дуже рано можуть вибрати собі свій «стиль життя», у виробленні якого зараз велику роль відіграють ЗМІ.

Сьогодні значно міняється ставлення підлітків до інформації в цілому, і в тому числі до книги, змінюються їхні комунікативні звички та поведінка. Різко зросла потреба школярів у одержанні ними різноманітної інформації та літератури для навчання (як результат триваючої реформи освіти).

Дитина - це "пластилін", з якого ліпиться особа відповідно до тієї інформації, яку малюк вбирає ззовні. А "ззовні", в даному випадку - Інтернет. І дуже рідко, коли дитина використовує мережу для самоосвіти, розвиваючих ігор і читання книг. Як правило, увагу дитини зосереджено на тій інформації, від якої мама з татом в реальному житті її відгороджують. Аморальність, виповзає з Інтернету, як змія, міцно обгрунтовується в свідомості дитини.

Політичні кризи, світові проблеми тероризму, техногенні та природні катастрофи, масова атака ЗМІ породила занепад моралі, дезорієнтацію підлітків у всіх сферах життя. Захоплення мобільними телефонами, компютерами, електронні розваги призвели до того, що у підлітків стерлася грань між добром і злом, загальнолюдські цінності перестали бути еталоном життя.

Ми живемо в еру вседозволеності. Розгублені ідеали, підлітки не мають уяви про прості речі: взаємоповагу, взаєморозуміння, любов, милосердя, терпіння, самопожертву. Класичні твори видатних письменників та поетів колись формували світогляд людини, вчили думати, орієнтували на добро, вчили чітко розмежовувати «чорне» і «біле», добро і зло, вчили любити, співчувати, допомагати ближнім. Читачі хотіли бути схожими на героїв книг. Книга допомагала обрати ідеал, свого героя, знайти сенс життя.

Всі сьогодні стали дуже «грамотні», бо компютер виправляє помилки, легко знаходить необхідну інформацію. Більшість молоді каже: «Що ми варті без компютера?» Але несформована психіка підлітка ще не може «просіювати» величезний потік інформації. Лавина бруду виливається на дитячі душі через ЗМІ, телебачення, Інтернет. Режисери, журналісти, творці бульварних романів та комерційні ділки вже подумали за всіх. Мета у них одна: вбити, як кілок, у мозок інформацію, над якою не потрібно роздумувати.

Світ вражає нова проблема – проблема втрати престижності читання. Колись читання вважалося приємним заняттям, сьогодні ж воно для більшості – небажане, неприємне. «Читання є важкою працею,- скаржиться одна 12-річна дівчинка,- і зовсім не приносить задоволення».

Залежність від інтернету та комп'ютерних ігор витісняє потребу в читанні книг. Падає рівень освіченості, грамотності, кругозір обмежений іграми, форумами, соцмережами і скороченими версіями книг зі шкільної програми. Дитина перестає думати, тому що необхідності в цьому немає - все можна знайти в Мережі, там же перевірити орфографію, вирішити завдання.

'Чому наші діти не читають книги?' -

  Це питання задають зараз практично всі батьки. Нарікають на відсутність інтересу до книг і вчителі, і психологи, і вихователі, але змінити ситуацію зауваженнями в стилі "а ось у наш час …", нам навряд чи вдасться. Багато з тих, хто всерйоз замислювався про причини стійкої неприязні сучасних дітей до книг, і я в тому числі, вважають, що існує, щонайменше, три основні причини цього явища.

Причина перша - інформаційна

Будь-які книги, до якого б жанру вони не відносилися, є в першу чергу джерелом інформації. Сучасні діти з першого року життя дивляться телевізор, не вміючи користуватися горщиком, вже тягнуться до комп'ютерної мишки, ледь навчившись ходити і говорити, відвідують центри раннього розвитку, де, заклопотані майбутнім, батьки намагаються виховати з них вундеркіндів. Мозок дитини за день настільки перевантажується інформацією, (до речі, часто абсолютно зайвою), що втрачає здатність до сприйняття, і спроби батьків почитати малюку книгу (як правило, у вечірній час) натикаються на міцну стіну небажання їх вислуховувати. Школярі, завантажені останнім часом настільки, що я дивуюся, як взагалі збереглися діти, які не втратили інтересу до книг.

Причина друга - медична

Останнім часом відзначається величезне зростання числа дітей, що мають прикордонні розлади центральної нервової системи, розумового розвитку або логопедичні проблеми. Дослідження причин цього процесу вимагає окремого розгляду. Суть полягає в тому, що для того, щоб читання було для дитини цікавим, вона повинна, як мінімум, розуміти те, що читає. Якщо дитина плутає букви, переставляє склади, якщо його уява знаходиться в зародковому стані і існують проблеми з логічним сприйняттям, ви ніколи не доведете йому, що читати — це цікаво. Більшості батьків дуже складно це навіть уявити, але для багатьох сучасних малюків друкований текст є лише безглуздим набором символів і слів.

Причина третя – педагогічна

Психологи вже давно намагаються радити батькам: якщо ви хочете виховати у дитини стійку неприязнь до чого-небудь — змушуйте це робити і постійно критикуйте його дії в процесі. Подивіться з боку, як зазвичай відбувається процес навчання читання в наших сім'ях: "негайно кидай грати, йди читати, а то всі діти прийдуть у школу підготовлені, а ти дурень-дурнем", "перечитай, ти припустився помилки, перечитай ще раз", "ти що, сліпий, літери не бачиш? ", і т.д., і т.п. Вам захочеться після цього читати?

Одним із важливих засобів формування особистості дитини як майбутнього творця культури, духовних цінностей - є читання. Бібліотека має виконувати місію підтримки і розвитку позиції молоді, яка, засвоюючи здобутки попередніх поколінь, рухає культуру вперед, що можливо лише за належного розвитку творчих здібностей. Бібліотекар бере на себе обовязок посередника між читачем і духовністю, символом якої є книга. Швидкоплинний час руйнує всі засади минулого життя, де суспільство було грамотним та духовно багатим. Все частіше говориться про «кризу читання», про появу у молоді інших цінностей, інших потреб - просто задоволення матеріальних інтересів.

Нам, фахівцям дитячої бібліотеки, разом з іншими інституціями, слід постійно плекати у молоді здібності, інтелект через читання. У XVI ст. Мартін Лютер сформулював його основну мету, яка стала місією на століття —виховання особистості людини. Читання ''для себе'', слідування духовним орієнтирам, освіченість, самонавчання — ці поняття актуальні й сьогодні. Зокрема, у загальній структурі цінностей нашої планети 2/3 становить потенціал людини і лише 1/3 —природні ресурси і виробнича інфраструктура разом, а отже, розвиток особистості є найефективнішою інвестицією не лише з гуманітарних, а й з економічних позицій (що підтверджує розвиток Японії, Тайваню, Південної Кореї). Виховання ''компетентного читача'' є провідною педагогічною метою національних програм підтримки і розвитку читання багатьох країн світу (Швеція, Англія, США, Японія, Фінляндія та ін.). Постійно зростає число держав, де читання розглядають як базове вміння життєдіяльності людини. На вимогу Всесвітньої організації охорони здоров'я грамотність внесено до 12 показників здоров'я нації. Представники Міжнародного валютного фонду дійшли висновку, що піднесення економіки країни починається тоді, коли рівень грамотності її населення перевищує 40%. Перше місце в європейському рейтингові грамотності та читання, як і раніше, посідає Фінляндія. Найдинамічнішим регіоном в галузі читання сьогодні є Південно-Східна Азія: зокрема, Корея, яка посіла перше місце у світі в дослідженні PISA-2009 (539 балів), а нині лідером є Шанхай (Китай) —556 балів.

Реалії доводять невиправданість применшення ролі читання в інформаційну епоху. Праці сучасних науковців (О. Кабачек, І. Тихомирової, О. Біличенко, М. Зубицької, Л. Бейліса, В. Медведєвої, Т. Новальської, М. Сенченка) переконливо свідчать, що прогрес особистості визначається не лише кількістю інформації. Відомий американський філософ, редактор М. Адлер порушує це питання у виданні ''Как читать книгу'' і зазначає, що ''...дискретні пошукові запити не замінять повноцінного спілкування з книгою''. Першочергове завдання бібліотекарів-практиків — підвищення якості читання дітей і підлітків —для сьогоднішньої України надактуальне. До кінця ХХ століття завдяки масовому поширенню інформаційних технологій (ІТ) суспільство почало усвідомлювати небезпеку духовної деградації.

Основна тенденція останніх років - втрата виняткової ролі читання в житті суспільства. Без читання немислима інтеграція особистості в багатонаціональну культуру, що включає весь комплекс духовних, матеріальних, інтелектуальних рис, систем світогляду, традицій, що характеризують суспільство. Від рівня культурної компетентності громадян великою мірою залежать економіка, політика, національна безпека і конкурентоспроможність країни.
В умовах інформаційної глобалізації ослаблення інтересу до читання - загальносвітова тенденція.  Відбувається не тільки відчуження молоді від книги, падіння загальної книжкової культури, але і втрата національних традицій книжності. Зростання числа «нечитачів», втрата інтересу до книги та читання у різних вікових та соціальних категорій вимагає пильної уваги.
Основна мета підтримки читання - поширенння серед громадськості позитивної думки про читання.

Гарна книга – і вихователь, і вчитель, і товариш. Але читання – явище непросте. Мало хто знає, що воно має безліч форм. Читання вимагає від читача напруження волі, духовних і фізичних сил. Тому цей процес поступово втрачає свій статус. Порівнюючи статистику читання у різних країнах, ми бачимо, що у більшості випадків спостерігається спад читацької активності. Виявляється, що читанню книг відводиться більше часу у країнах, в яких запізнюється модернізація, технічний прогрес.

Читання у наші дні більш орієнтовано на задоволення не стільки загальнокультурних, естетичних, скільки інформаційно-прагматичних потреб. Воно вже перетворилося в наш час на супутнє заняття. У значної частини населення не вистачає ні часу, ні душевних сил на читання вдумливе, співпереживаючи. Отже, основна тенденція останніх років – втрата читання. З одного боку, воно перетворюється у засіб одержання інформації або у розвагу.

Тому зі зниженням інтересу до читання художньої літератури можна з упевненістю прогнозувати зниження рівня грамотності і поширення функціональної неграмотності.

Що це таке? Ця проблема визначається як «уміння читати, але незацікавленість у ньому». Адже читати – це не просто складати букву до букви, але й розуміти прочитане. З часом людина повністю втрачає здатність читати взагалі. Цей процес розвивається дуже швидко.

Та, на жаль, таке розуміння проблеми тривалий час ігнорувалося. Між тим безграмотність поширилася серед населення. Функціональна або вторинна безграмотність поширилася у всіх індустріально розвинутих країнах. Сполучені штати пишалися, що 95 % їхнього населення є письменними, але на сьогоднішній день близько половини дорослого населення США рідко коли читають книжки чи журнали! Можна з впевненістю сказати, що вміння читати не завжди поєднується з бажанням робити це. І так трапляється навіть з добре освіченими людьми.

«Коли, втомившись від важкої праці на роботі, я приходжу додому,- каже один випускник Гарвардського університету,- то не берусь за книжку, а вмикаю телевізор або Інернет, бо це легше!»

В Америці – уже 40-50 млн. вторинно неграмотних, у Німеччині – 3 млн., у Франції – 20% працездатного населення з труднощами може читати й писати.

Завдяки дослідженням Лемана ми знаємо, що вторинна неграмотність розвивається у ранньому віці, а саме 2-3 класах, після того, як діти тільки навчилися писати й читати. На жаль, ця проблема торкнулася вже й терен України! Наші науковці зацікавилися цим питанням. Вони застерігають: деякі класні керівники 8 класів скаржаться, що 30% учнів відчувають труднощі з читанням і письмом. Нас повинна турбувати вторинна неграмотність тих, кого ми навчали, але так і не навчили ні читати, ні писати. Неграмотність навчених називають вторинною. Саме на її основі формується функціональна неграмотність. Ця неграмотність страшна тим, що вона з кожним роком зростає. На цю проблему звернули увагу й військові, виявляється, що серед призовників останніх років третина мають початкову та неповну середню освіту, третина функціонально неграмотна. Нічого, крім стройового кроку, засвоїти не можуть.

Таким чином, із сумом можемо констатувати: в нашій, ще не дуже високорозвиненій країні, вже спостерігається, що третина підростаючого покоління недостатньо вміє читати й писати.

Що сталося з читанням? За останні десятиріччя воно втратило популярність через засоби масової інформації, що полонять людську увагу.

Схоже, що найбільшими суперниками читання, котрі забирають у людей багато часу, є телевізор та Інтернет.

«Нині, коли ми маємо багато можливостей , великий вибір ЗМІ, послуги Інтернету, перспектива ритися в книжках виглядає не такою вже й привабливою, як це було в простіші часи»,- пише Стратфорд П.Шерман у журналі «Фортуна».

Зниження інтересу до читання є загальнонаціональною проблемою. Від його стану залежить духовне здоровя нації.

Дослідження в різних країнах показало, що ті, хто не читає, відстають у своєму інтелектуальному розвитку від тих, хто читає книги. Читачі розвивають здібність мислити, засвоювати ціле й встановлювати зв’язок явищ, адекватно оцінювати ситуацію, швидше знаходити правильні рішення, мають більш розвинену пам’ять, активну творчу уяву, краще володіють мовою. Вони точніше формулюють свої думки, легше вступають у контакт з однолітками, приємні у спілкуванні, більш практичні, самостійні у судженнях і поведінці. Читання формує якості розвиненої та соціально цінної особистості.

У навчанні й вихованні важливе місце займає бібліотека. За допомогою книг вона виховує любов і повагу до праці, свідоме ставлення до навчання, сприяє формуванню в учнів наукового світогляду, вчить глибоко розуміти красу навколишнього світу, дає повну систему знань. Книга завжди мудрий, вірний товариш, який поруч із нами протягом усього життя. Вона не тільки багата науковими знаннями, книга має чудову властивість поглиблювати, розширювати наші думки. Книга навчає нас любити рідну землю, дружити з іншими народами, виховує почуття патріотизму, навчає рідної мови, вчить відчувати красу слова і усвідомлювати його велику силу. З книг ми дізнаємося про щось нове, незвідане. Вона змушує міркувати, захоплюватися, співпереживати, вчить відрізняти добро від зла.

Одне з багатьох важливих завдань суспільства в особі бібліотекарів, вчителів, батьків – навчити дітей читати. І не просто навчити, а навчити так, щоб викликати в них природну зацікавленість і таку потребу в читанні, як потребу в їжі, одязі, спілкуванні. Адже читання – це одне з основних джерел знань. Незалежно від того, ким у майбутньому стане дитина, їй все одно доведеться зустрітися в житті з величезною кількістю інформації. З усієї цієї маси їй потрібно навчитися обирати основне, найцінніше, що зумовить її духовний зріст, не зашкодить психічному здоров’ю, а все непотрібне, меншовартісне, шкідливе відкидати. Все це означає, що їй потрібно стати, хоче вона того чи ні, справжнім читачем.

Без уміння швидко, свідомо і виразно читати й сприймати та аналізувати прочитане не може бути успішного навчання в школі.

Що ж робити з усім цим, де знайти вихід?

Як виховати вдумливого читача?

Що робити, щоб прищепити дитині любов до читання?

Дуже важливо пропонувати дитині книги, відповідні його інтересам і рівню розвитку. Вам же навряд чи сподобається читати елементарний підручник Ландсберга з фізики, хоча для деяких це дуже захоплююче заняття? 
Ну і звичайно, ніхто не відміняв головний закон педагогіки — особистий приклад. Якщо батьки тримають в руках тільки куховарську книгу або спортивну газету, їм навряд чи вдасться прищепити дитині любов до читання. 

Існує думка, що кращий читач той, хто читає емоційно, хто здатний на активне співчуття і глибоке проникнення текстом. Емоційно розвинені люди добріші та комунікабельніші. Здатність до співпереживання і прагнення пізнання у справжньої людини перетворюється на дію, на активне бажання впоратися самому й допомогти іншому. Чи не цього ми прагнемо у нашому навчальному процесі? Саме для цього ми вчимо їх вдумливо читати, вдивлятися в текст, досягати глибинного, прихованого змісту. Добре, коли дитина читає… Спрага знань, інтерес до нового, прагнення прекрасного – все це втамовується дитячим читанням, яке справді можна назвати рушієм загального розвитку. А якщо дитина не читає або читає мало – це обмежує її розвиток настільки, що роки подальшого життя не можуть заповнити порожнечу душі.

Дитяче читання відіграє велику роль у подальшому житті. Книга, прочитана в дитинстві, залишається в памяті майже на все життя. Із книг діти беруть певне світорозуміння, книги виробляють у них певні норми поведінки. Якщо дитина подружиться з книгою з дитинства, то подружиться на все життя, матиме широкий світогляд, різнобічні й глибокі знання. Дітям легше прищепити любов до читання, ніж дорослим. Найсприятливіші умови для вироблення гарних звичок – у ранньому віці. Насолода, яку малюк отримує від казки, прочитаної перед сном, допомагає розвинути позитивне ставлення до читання. А якщо переходить у повсякденне заняття, то вона переконується, як високо ви цінуєте читання, не жалкуєте для цього дорогоцінний час. Що важливо для дорослих, набуває цінності й для дітей. І незабаром малюк починає «допомагати» вам читати: перегортає сторінки, вказує на малюнки. Вже із цього часу збагачується словниковий запас, розвивається уява дитини. Починати читання потрібно якомога раніше. Не треба бентежитись, якщо дитина ще всього не розуміє. Нехай малюк звикає до вашого голосу в поєднанні з добрими, лагідними почуттями й книжкою.

Перша принципова позиція, яку потрібно засвоїти старанним батькам - це те, що сімейне читання має незрівнянно суттєвіше значення для становлення особистості дитини, ніж будь-яке найвишуканіше спеціалізоване заняття з дитиною. Цінність книги і мотив читання – це основний фактор, який регулює навчальний процес. Жоден учитель і бібліотекар не зможе вплинути на дитину більше, ніж батьки та родичі, які читають. Ще одне потрібно зрозуміти молодим батькам, що ніяке, навіть дуже швидке читання дитини не може вплинути на її становлення більше, ніж читання дитині дорослими. Тому, замість того, щоб заставляти дитину читати, потрібно самим показувати приклад, читати разом із нею, цікавитися її внутрішнім світом, творити цей світ. Мама витратить на це менше зусиль, ніж на спонукання до самостійного читання і контроль, а користі це принесе в десятки разів більше. Річ у тім, що самостійне читання не дає такої якісної розумової й образної активності, яка виникає під час прослуховування дитиною добре інтонованої, емоційної оповіді дорослого. Окрім того, читання батьків створює потужний образно-фантазійний потік, який ляже в основу ейдетичного читання, при якому вже не озвучена оповідь породжуватиме внутрішній «відеоряд» образів.

Перехід від образного переживання слова, яке звучить, до образного переживання слова графічного можуть здійснити ще до школи батьки, якщо читання стане для них і дитини повсякденним заняттям. Значення такого читання для розвитку інтелекту, образного мислення дитини неоціненне. Дитина набуває досвіду образного бачення подій книги і їх переживання, нагромаджений у процесі слухання казок, історій на ніч. Так у домашніх умовах батьки можуть зробити для розвитку дитини набагато більше, ніж вихователі та вчителі. Найлегше зробити стійким сприйняття друкованого тексту на віршованому матеріалі, коли дитина запамятовує текст. Це полегшить формування ідентифікаційної навички. Продовження роботи над знайомими текстами неминуче призводить до того, що навичка розуміння графічного тексту автоматизується і дитина починає випереджати найшвидший темп читання дорослого, дитина сама зуміє читати.

У такий спосіб без особливих зусиль можна ще до школи не тільки сформувати стійку навичку ідентифікації мовлення, яке звучить, і мовлення письмового, а навіть розвинути навичку читання очима.

Переваги читання

Читання стимулює уяву.

Телевізор думає за вас. Він подає вже все готове: вирази, обличчя, відтінки голосу, все. Коли ж ви читаєте, то самі все уявляєте, ви самі собі режисер: підбираєте дійових осіб, ставите сцену й керуєте діями. «Читання дає стільки волі

« ,- каже 10-річний хлопчик.- Кожен персонаж може виглядати, власне, так, як його бачить читач. Людина має більший контроль над інформацією, коли читає книжку, аніж коли дивиться вже щось готове. Як спостеріг доктор Бруно Бетельгайм, «телевізор полонить уяву, однак не випускає її зі свого полону. Добра книжка одночасно і стимулює розум, і дає йому волю».

Читання розвиває вміння говорити.

«Жодна дитина чи дорослий не розвиватиме вміння дивитись телевізор, якщо більше дивитиметься його»,- зазначає Р.Дамерал з Масачусетського університету. На противагу цьому читання вимагає й розвиває вміння говорити, воно тісно повязане з мовою та писемністю. Один вчитель з Англії каже: «Безперечно, успішність учня великою мірою залежить від його лексикону: від того, скільки він розуміє з прочитаного і від того, як міркує, коли пише. Окрім читання, не існує іншого способу збагачення лексикону».

Читання виховує терпіння.

На екрані телевізора чи монітора швидко може змінитися тисяча картин, не даючи глядачеві багато часу для аналізу побаченого. Така техніка буквально програмує коротку стійкість уваги»,- каже доктор Метью Думонт. Не дивно, що деякі вчені показують зв’язок між надмірним проведенням часу біля екрану з імпульсивністю рішень та непосидючістю дітей.

Читання поліпшує память.

У бразильській газеті «Фолья онлайн» говориться, що для того, щоб поліпшити память, потрібно регулярно читати. При читанні мозок працює на повну. Невролог Іван Іскєрдо говорить, що коли людина читає якесь слово, то вона одразу уявляє це. «Щойно людина закінчила читати слово «дерево», як за соту долю секунди в її голові промайнули згадки про усі відомі їй дерева». Інший невролог Вагнер Гаттас сказав: «Чим більше ми користуємось пам’яттю, тим більше поліпшуємо її».

Що ж маємо робити сьогодні ми, бібліотекарі, щоб хоч якось уповільнити деградацію суспільства? Як доступними нам засобами сформувати з раннього дитинства інтерес до читання, якщо батьки не змогли прищепити любові до книги?

Форми роботи бібліотекаря по вихованню творчого читача:

  1. Перший найдоступніший і найдієвіший засіб – це бесіда.

  2. Виразні голосні читання – цей засіб дає позитивний результат при роботі з молодшими школярами.

  3. Книжкові виставки також привертають увагу читачів, формують інтерес до читання.

  4. «Куточок читача, де розміщена різна цікава й потрібна інформація (наприклад список рекомендованої літератури) також спонукає відвідувачів бібліотеки до читання.

  5. Аналіз формулярів, анкетування.

  6. Консультації щодо вибору книги.

  7. Захист читацьких формулярів.

  8. Конкурси, вікторини, презентації.

  9. Тематичні вечори, літературні читання.

  10. Дні та хвилини інформації, інші масові заходи.

  • Дні сімейного читання.

  • Батьківські збори.

  • Бібліотечні уроки.

  • Конкурси ерудитів.

  • Творчі конкурси.

  • Презентації.

  • Літературні читання.

  • Книжкові виставки.

  • Бесіди.

  • Дискусії.

Ми бачимо, як згубно впливає технічний прогрес на психіку та духовний і моральний розвиток дитини, дізналися про те, яка роль у формуванні особистості дитини та розвитку читацьких інтересів родини, батьків. А яку місію виконує бібліотекар, як він може вплинути на процес читання, зацікавити, прищепити любов до книги?

Формування і розвиток читацьких інтересів розпочинається одразу після запису дитини до бібліотеки. Інтерес до предметів, що її оточують, зароджується ще в ранньому віці. Але плануючи роботу з виховання в учнів читацьких інтересів, слід враховувати вікові особливості читачів.

Діти молодшого шкільного віку по-своєму сприймають навколишній світ, відображений у книзі, по-своєму ставляться до всього, про що читають. У розвитку читацьких інтересів молодших учнів важливу роль відіграють почуття та емоції. А тому підбираючи літературу для читання, слід це враховувати. Підбираємо книги з яскравими малюнками, бажано нові та цікаві за змістом, невеликі за обсягом. Поступово потрібно обирати книги більші за обсягом з яскравим сюжетом, повчальні. При повторному обміні книг, в ході бесіди, цікавимося, чи сподобалася книга, чим саме. Відтак маємо уявлення про даного читача і його читацький інтерес. Інформацію про це можна коротенько записати на звороті формуляра.

Але не потрібно забирати в дитини ініціативу, право вибору. В бібліотеці книги розставлені так, щоб учні мали можливість самостійно обрати книгу за бажанням. При цьому вони отримують задоволення від спілкування з книгою. Рекомендуючи книгу чи ведучи розмову про прочитану, намагаємось залучити до розмови якомога більшу кількість дітей. Учні в цьому віці дуже емоційні, вони завжди хочуть, щоб їх вислухали, хочуть поділитись своїми враженнями, переживаннями. Ось і в цій ситуації потрібно скористатись цим і дізнатись оцінку твору дитиною. Разом із цим дитина, яка прочитала книгу з інтересом, зацікавить нею й інших читачів, які присутні в бібліотеці.

У формуванні читацьких інтересів підлітків є свої особливості й проблеми. Дітей цього віку цікавить світ пригод і фантастики, книги про життя однолітків, пізнавальна література. Звичайно, якщо це дитина читаюча, а не любитель компютерних ігор та інтернет-новин. У бібліотеці представлено широкий вибір класиків цих жанрів, але, на жаль, мало хто цікавиться сьогодні й цією літературою. Є такі, які шукають творів сучасних авторів. Якщо не знаходять, то знову ж таки дають перевагу Інтернету, в якому можна знайти все, що захочеш, але не задумуючись, про те, як це впливає на здоровя й про те, якої якості та інформація. Багато підлітків шукають книги про своїх однолітків, але не минулих поколінь, а знову ж таки, сучасних їм ( переважно закордонних), значна частина звертається до творів класика дитячої літератури Всеволода Нестайка, у книгах якого знаходять те, чого справді бажає їх ще не зовсім зіпсована сучасною дійсністю душа: справжню дружбу, добрі жарти, пригоди, мир та злагоду.

Старший шкільний вік є справжнім випробуванням для всіх: для самих дітей, батьків, вчителів і для нас бібліотекарів. У цей період юна душа сповнена пошуків сенсу життя, мрій про майбутнє, захоплень і розчарувань. Саме в цей період так потрібен добрий приклад якогось літературного героя, порада дорослого. Але юнацький максималізм звик відкидати всі поради й приклади і набивати власні гулі методом власних спроб і помилок. Саме в цей час формуються життєві орієнтири. І було б чудово, якби вони формувалися під впливом хороших книг. Але, на жаль, учні старших класів вважають, що вони й так забагато читають за програмою, хоча насправді читають по хрестоматії або в електронному варіанті, («тому й не мають часу на такі дурниці»), як читання для душі. Не дивно, що їх внутрішній світ формує телебачення та Інтернет. Яка ж молодь виросте на таких цінностях? А якими народяться наступні покоління? На жаль, це питання так і залишається відкритим… А ви, панове, що думаєте про це?

«Читання дітей

комп’ютерної

доби»

Виступ завідуючої

бібліотекою

Новодністровської гімназії

Бєлоусової Н.О.

2019 р.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
3
міс.
1
7
дн.
1
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!