Цікаві тексти для читання у 2 класі

Опис документу:
Читацька компетентність молодшого школяра - це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, які дають змогу учневі свідомо здійснювати пошук книжок, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаності з колом читання (доступного дітям цього віку), сформованості особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Опис презентації окремими слайдами:
цікаві тексти для читання у 2 класі
Слайд № 1

цікаві тексти для читання у 2 класі

Перше яблучко        Довго не родила яблунька. Десять років росла, розвивалася, а яблук не давала. Діти не могли дочекатися, коли ж з’являться яблу...
Слайд № 2

Перше яблучко        Довго не родила яблунька. Десять років росла, розвивалася, а яблук не давала. Діти не могли дочекатися, коли ж з’являться яблучка. І цвітіння дерев закінчилося, а яблунька мовчки собі росла.        Улітку з-під листочків раптом зажовтіли три яблучка, ніби хтось їх причепив туди. Так зуміли вони заховатися під листочками, що спершу ніхто їх і не помітив.         Скільки радості вони дали дітям! Яблучка підростали, робилися більшими. Ніхто не наважувався їх зривати, всі хотіли дочекатися, які вони будуть доспілі.          Одного разу здійнявся сильний вітер і зірвав два яблучка. Вони самотньо лежали у траві. А одне залишилося на дереві. Діти чекали, коли ж воно доспіє.          І ось настав час його зривати. Усі притихли, чекають і пильно стежать, як мама обережно знімає яблучко. Спочатку уважно його роздивилися, а потім мама розрізала яблучко на рівні частки і роздала всім по шматочку. Яке ж воно було соковите та солодке! Смачнішого яблука діти ще не їли!

ХТО ЯК ДО ЗИМИ ГОТУЄТЬСЯ       Ліс улітку був увесь зелений, а тепер берізки та клени жовті, осики червоні, а поміж ними ялиночки зеленіють.       ...
Слайд № 3

ХТО ЯК ДО ЗИМИ ГОТУЄТЬСЯ       Ліс улітку був увесь зелений, а тепер берізки та клени жовті, осики червоні, а поміж ними ялиночки зеленіють.        Налетить вітер, зірве з дерев листочки, і закружляють вони в повітрі, наче метелики. Потім тихо додолу спускаються, зем­лю нібито килимом укривають. Дерева ронять листя, трава й квіти в’януть, сохнуть, а насіння їхнє на землю осипається, щоб навесні прорости й знову зазеленіти, зацвісти.        Тварини також до зими готуються: мандрівні птахи збира­ються у великі зграї, щоб летіти у вирій; маленькі звірята за­пасають у своїх коморах їжу, лагодять й утеплюють свої житла та самі зодягаються в теплі зимові шубки. А комахи під кору дерев у свої ж різні щілинки ховаються.       Так усе живе — і рослини, і тварини — готується до довгої та холодної зими.

Здрастуйте, дорогі гості! Вітер січе в обличчя. Намело снігу — січневого снігу. Важкувато стало жити на світі пташкам, що зимують у нас. Але вони н...
Слайд № 4

Здрастуйте, дорогі гості! Вітер січе в обличчя. Намело снігу — січневого снігу. Важкувато стало жити на світі пташкам, що зимують у нас. Але вони не дуже журяться. Ось, весело цвірінькаючи, хвилясто пролетіла зграйка жвавих красенів-щигликів, чижів і коноплянок. Помчали десь на лопухах, вільхах чи берізках поснідати насіннячком. А яке гарне деревце горобини! Ніби його прикрасили, як новорічну ялинку. Чудові, спокійні червоногруді снігурі обсипали його і ягідками ласують. До чого ж красиві пташки! їх називають північними папугами. Це наші зимові гості. Вони прилетіли з далекої півночі, щоб тут перебути зиму. Бо там вона сувора, люта. Прилітають до нас гостювати і червоногруді, в червоненьких шапочках чечітки та коричнево-золотисті юрки. А ми в саду поставили їдальні для пташок і підгодовуємо їх. Прилітайте, дорогі гості, поласувати коноплею, просом, льняним насінням, ягодами горобини і калини!

ПЕРШІ СНІЖИНКИ   Хоч місяць цей і зветься листопадом, але дерева вже протягли вгору, до сірого неба, оголені віти. Тільки ялинки й сос­ни стоять зе...
Слайд № 5

ПЕРШІ СНІЖИНКИ   Хоч місяць цей і зветься листопадом, але дерева вже протягли вгору, до сірого неба, оголені віти. Тільки ялинки й сос­ни стоять зелені, та дуб не скинув свого вбрання. Листя його лише пожовкло, потемніло. І здалеку здається, що то стоїть могутній воїн, закований у бронзу. Налетить вітер, задзвенить своїм бронзовим листям могутній дуб, але не схилиться і перед грізною бурею.       Іду тихо по парку. Тільки ледь шелестить листя, ніби сту­паю по золотому килиму під ногами, бо вночі трохи приморози­ло. Ось тихо, мов малесенький прозорий білий метелик, сіла на рукав перша сніжинка. А ось і друга, третя. Дуже гарні вони на вигляд, ці снігові зірочки. Здається, їх вирізьбив геніальний майстер. Ось затанцювало їх у повітрі більше, посипалися густіше.

СНІГУРІ            Нарешті настала зима, засипала землю сріблястим снігом. Тоді ж і пернаті вісники зими прилетіли. Нерозлучні снігурі зі снігом. Ч...
Слайд № 6

СНІГУРІ            Нарешті настала зима, засипала землю сріблястим снігом. Тоді ж і пернаті вісники зими прилетіли. Нерозлучні снігурі зі снігом. Через це пташку і назвали снігуром.            Посідали снігурі на засніжених деревах — ті одразу погарнішали. Скрізь — намети снігові, а на деревах — рум’яні, червоні яблука пломеніють. Звісно, ніякі це не яблука, а красені снігурі. Вони і в сад залітають, і в парк, і на годівницю сідають, якщо побачать там смачне й поживне кленове, ясенове або соняшникове насіння. Щедро підсипай корму, не лінуйся! Тоді ти зможеш побачити цих гарних пташок зблизька, помилувнтися їхньою чарівною красою.           А якщо ти ґроно горобини або калини на годівницю прилаштуєш, то навряд чи скоро відлетять червоногруді снігурі. Спостерігай тоді за ними скільки заманеться!

Кому дістався бублик Хтось загубив маленького бублика. Першою побачила його жовтогруда синиця. Дзьобнула знахідку раз, вдруге і розчаровано пискнул...
Слайд № 7

Кому дістався бублик Хтось загубив маленького бублика. Першою побачила його жовтогруда синиця. Дзьобнула знахідку раз, вдруге і розчаровано пискнула — бублик був твердий, як камінь. Підлетіли два горобці. І теж не змогли скуштувати. За пташками із самої верхівки грубезної верби спостерігав старий грак. Отож він повільно злетів на землю. Горобці й синиці відступилися перед сильнішим і ображено залементували. Грак навіть оком не зморгнув на лайку дрібноти. Він діловито підійшов до бублика і дзьобнув його. Проте його довгий і міцний дзьоб бублика теж не розколов. Грак трохи подумав, тоді злетів на паркан, посидів там із хвилину і знов опустився до ласої знахідки. Взяв бублика у дзьоб і кинув у найближчу калюжу. Походив, очікуючи, поки бублик набрякне у воді, і, коли той пом'якшав, з'їв його з апетитом. Горобці від здивування аж оніміли. Грак важко змахнув великими крилами, описав дугу над калюжею і опустився на своє звичне місце на вербі. А вже звідти голосно крякнув. Мовляв, хто хоче їсти, той має метикувати.

Природа – наш дім У різні пори року приємно побувати у лісі, на полі, біля річки. Милують око різноколірні квіти на лузі. Корисно вдихати чисте пов...
Слайд № 8

Природа – наш дім У різні пори року приємно побувати у лісі, на полі, біля річки. Милують око різноколірні квіти на лузі. Корисно вдихати чисте повітря соснового лісу. Чудово відпочити на березі стрімкої річки. Але всього цього може не бути. Люди знищують ліси, забруднюють річки, руйнують гнізда птахів або знищують рідкісних диких тварин. Зупиніться, люди! Не знищуйте природу! Вона – наш дім!

Сніжинка З неба летіла на землю сніжинка. Вона була легка, ніжна, прозора, мов пушинка. І красива мов зірка. На землі стояв хлопчик. Він бачив, як ...
Слайд № 9

Сніжинка З неба летіла на землю сніжинка. Вона була легка, ніжна, прозора, мов пушинка. І красива мов зірка. На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка. Хлопчик думав: ось впаде комусь під ноги і її затопчуть. Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати. Хлопчик простяг долоню. Він захотів приголубити сніжинку. А вона впала на теплу, добру руку хлопчика й розтанула. Хлопчик із жалем дивився на руку. На долоні блищала крапелька, мов сльозинка.

Мурашки пообідали        Дідусь Трохим прийшов з поля та й каже: — Іду я, Івасику, полем, дивлюсь — біжить зайчик, до мене лапкою махає: «Зупинітьс...
Слайд № 10

Мурашки пообідали        Дідусь Трохим прийшов з поля та й каже: — Іду я, Івасику, полем, дивлюсь — біжить зайчик, до мене лапкою махає: «Зупиніться, я вашому Івасикові хлібця пере­дам!» І дає мені окраєць. «Це, — каже, — з пшеничної муки ми, зайчики, пекли».         Беру в дідуся хліб, куштую — смачний. Зайчики пекли. З’їв і вирішив наступного дня віддячити зайчикові. Узяв цукерки, що купила мені бабуся Ганна, і — в поле. Йшов та уявляв, як зайчик братиме лапками подарунок, як смакуватиме. Знаю, що зайчики люблять моркву, але ж цукерки солодші. Бачу: рос­те заячий холодок, а зайчика під ним нема. Росте шипшина, а зайчика нема. І застав мене у полі дощик — йшов недовго, тільки покропив землю. Глянув я в небо, а там уже сонечко і веселка. Забув я про зайчика і почав рахувати кольори: синій, зелений, жовтий... — Один, два, три, чотири... — лічив на пальцях. Розтулив долоню та й впустив цукерки.          Глянув на землю, а ними вже ласують мурашки.          Не знайшов зайчика — пообідали вони.

ФЛЕЙТА І ВІТЕР           У саду на лавці сидів Музикнт. Він грав на флейті. До його чудової пісні прислухалися і пташки, і дерева, й квіти. Навіть ...
Слайд № 11

ФЛЕЙТА І ВІТЕР           У саду на лавці сидів Музикнт. Він грав на флейті. До його чудової пісні прислухалися і пташки, і дерева, й квіти. Навіть Вітер приліг під кущем і з подивом слухав гру на флейті. Грав Музикант про сонце в блакитному небі, про біленьку хмаринку, про сіреньку пташку — жайворонка — і про щасливі дитячі очі. Замовкла пісня, поклав Музикант флейту на лавку й пішов до хати.           Підвівся Вітер із-під куща, прилетів до флейти та й подув із усієї сили. Загула флейта, мов осіння негода під стріхою. По­дув Вітер ще дужче, а флейта не грає — гуде та й гуде. «Чому ж це так? — думав Вітер. — Адже я залюбки можу вирвати дуба з корінням, скинути дах із хати. Чому ж флейта не підкоряється мені — не грає?».

Червона калина Коли починає жовтіти на деревах зелене листя, а на густі трави лягають вже холодні осінні роси, на узліссі можна натрапити на розлог...
Слайд № 12

Червона калина Коли починає жовтіти на деревах зелене листя, а на густі трави лягають вже холодні осінні роси, на узліссі можна натрапити на розлогий кущ з гілками, обтяженими червоними гронами. Це калина одягла свої самоцвіти і звеселяє ними осінній ліс. Не лякає її ані осіння негода, ані зима з її холодами. Стоїть собі, радіє, пишається своїм вбранням, і не минають її ані люди, ані птаство, ані звірина. Після перших приморозків плоди калини починають втрачати гіркоту, а добре приморожені, вони вже цілком їстівні й солодкі. Гарна калина й навесні, закосичена* білими суцвіттями. Калина росте невеликим розлогим кущем і полюбляє місця з добре зволоженим фунтом, біля річок та водойм. З давніх-давен вирощують калину в селах. Існував навіть гарний звичай: кожної весни та осені садити калину біля криниць, річок, на узліссях. Вона здавна вважалася однією з найцінніших лікарських рослин. Калина оспівана в багатьох народних піснях, її порівнюють з дівочою вродою і чистотою. Сьогодні червона калина є символом України.

Хлопчик і Дзвіночок Конвалії Прийшла весна. Із землі виткнулась зелена стрілка. Вона швидко росла, потім розділилась на два листочки. Листочки стал...
Слайд № 13

Хлопчик і Дзвіночок Конвалії Прийшла весна. Із землі виткнулась зелена стрілка. Вона швидко росла, потім розділилась на два листочки. Листочки стали великі. Між ними з'явився маленький пагін. Він піднявся, нахилився до одного листка і ось на світанку розцвів сріблястим Дзвіночком. Це був Дзвіночок Конвалії. Раненько Дзвіночка побачив хлопчик. Його зворушила краса квітки. Він не міг відвести очей від Конвалії. Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квітку. А квітка йому шепоче: — Хлопчику, навіщо ти хочеш мене зірвати? — А ти мені дуже подобаєшся. Ти така гарна, — каже хлопчик. — Добре, — зітхає Дзвіночок Конвалії. — Зривай. Тільки перед тим, як зірвати, скажи, який я гарний. Подивився хлопчик на Дзвіночок Конвалії. Квітка була справді чудова. Вона була схожа на ранкове небо, й на блакитну воду ставка, і ще на щось дивовижно красиве. Хлопчик усе це відчував, але висловити не міг. Він стояв біля Дзвіночка Конвалії, зачарований красою квітки. — Рости, Дзвіночку, — прошепотів хлопчик.

Мандрівна квітка Увечері Катруся гуляла в саду. Над стежкою розцвіла червона квіточка. Добривечір! Як поживаєш? — вигукнула дівчинка і сплеснула в ...
Слайд № 14

Мандрівна квітка Увечері Катруся гуляла в саду. Над стежкою розцвіла червона квіточка. Добривечір! Як поживаєш? — вигукнула дівчинка і сплеснула в долоні. — Яка ж ти гарна! Неначе вмита. Дай я трохи біля тебе посиджу. Маківочка не вміла розмовляти. А Катрусі здалося, що вона сказала: — Присядь. Коли хочеш, я на тебе одну пелюсточку скину. Війнув вітерець, і на дівчинку впала червона пелюсточка. Катруся поклала її на долоню і погукала сусідського хлопчика — Василька, з яким дружила: — Васильку, а йди-но сюди, глянь, яка пелюсточка красива. Василько підійшов, подивився й сказав: — Таки справді гарнесенька... Потім Катруся повечеряла і лягла спати. Вранці вийшла надвір, зайшла в сад і скрикнула від здивування: — Ой, матусю! Глянь, куди за ніч квіточка перейшла. Увечері була он там, а тепер ось де... Мама Катрусина поглянула і каже: — Квіточки, доню, тільки в казці ходять. То вчорашня маківочка облетіла вночі, а вранці інша зацвіла. А тобі здалося, що вона сюди перейшла. Зрозуміла? — Ні, я не хочу так, — відповіла Катруся. — Хочу, щоб квіточки ходили. Я ходжу — хай і вони ходять!

Камінь У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні. Одного разу до...
Слайд № 15

Камінь У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні. Одного разу до дуба прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Тож і подумав: «А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть, булькне!» Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі. Камінь упав на дно і забив джерело. Вода перестала заповнювати криницю. Криниця засохла. Засохла трава навколо криниці, і дуб засох, бо підземні струмки потекли кудись в інше місце. На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів у інший луг. Замовкла соловейкова пісня. Сумно стало в лузі. Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила прохолодна криниця. Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмари пилюки. «Де ж воно все поділося?» — подумав дідусь.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
2
міс.
0
7
дн.
1
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!