Слова визначного українського філософа і поета Г. С. Сковороди (1722—1794), вибиті (як епітафія) на його надгробку. У цьому афоризмі виражено зневагу до багатства, титулів та інших земних «благ», що ними спокушали поета. З 1769 року Сковорода вiв мандрiвне життя, щоразу вiдхиляючи пропозицiï щодо рiзних посад та чинiв. А таких пропозицiй було багато. Ченцi Києво-Пе черськоï лаври, знаючи його як ученого, пропонували стати "стовпом церкви i прикрасою обителi". У вiдповiдь почули: "Я стовпотворiння собою умножати не хочу, доволi i вас, стовпiв неотесаних, у храмi Божому..."