Чи бачив ти дорогу,
Стежину-путь, що в даль веде?
Напевно, відчував тривогу.
Куди й до кого шлях іде?
Тремтіла я, мов айстра на морозі,
Дивилась крізь тумани і дощі.
Все думала, стояла на порозі:
«Ну досить, вітре, душу не хлищи,
Не тьопай, не шмагай поривом грізним,
І не шматуй її на всі боки.
