Ч.Ш.:_День народження сьогодні у бабусі.
Привітати хочу я її, матусю.
Ти спечи їй торт смачненький,
а я нарву букет гарненький.
Мама: Добре, донечко, збирайся.
Та скоріше повертайся.
По дорозі не зівай
Та не з ким не розмовляй.
В полі, в лузі- не пустуй,
Та природу не турбуй.
Бо природа в нас жива
Відчуває все вона.
Ч.Ш.: Що? Жива? Вона жартує…
Як це? Дерево …і чує,
Хіба може у калини
Заболіти різко спина?
Чи в зеленої травички ,
поламатись ніжки, ручки?(заходить в ліс)
Ч.Ш.: Ось попробую зірвати
Я гілку калини
Чи ж заплаче вона гірко,
Як мала дитина?(Хоче зірвати гілку)
Калина(у вигляді дівчини)
-Ой, дитино! Схаменися!
Та уважно придивися.
Все, що є навколо тебе
Берегти й леліять треба.
Ч.Ш.:А ти хто така, дівчино?!
Калина: Я- звичайная калина
Ч.Ш.: -То з якої це причини
Ти так сердишся на мене?!
Калина:Ти мала, та варто б знати
Що дерев не слід ламати.
Бо душа у них жива
Ти про це не забувай.
Якщо будеш небайдужа,
То з тобою ми подружим!
Ч.Ш.: Ти, пробач мені, Калино!
Я перед тобою винна.
Відтепер з тобою дружим
І природу не паплюжим!
Калина: Що ж , тобі я вибачаю,
І тепер передбачаю:
Ти природу збережеш!
-А куди це ти ідеш?
Ч.Ш.:До бабусі я спішу
Подарунки їй несу
День народження у неї,
у бабусеньки моєї!
Калина: _Тож щасливої путі
Хай щастить тобі в житті!(зникає)
Ч.Ш.(Стрибає, підспівуючи)
Якщо довго-довго-довго!
Якщо довго по стежинці.
Ведмідь.:-Хто це тут стрибає?
Мені спати заважає?
Ч.Ш.:-Це я –Червона Шапочка!
-Та годі спать, Потапичу!
Весна вже наступила,
В лісі квіти розбудила!
Ведмідь: -А чого ти так стрибаєш?
І куди ти поспішаєш?
Ч.Ш.-До бабусі я спішу
Торт і квіти їй несу.
День народження у неї,
У бабусеньки моєї!
Ведмідь.-Якщо так, піду вже я.
Маю справи ще! Бувай!
(тихенько) День народження! Прекрасно!
Треба встигнути завчасно!(Біжить, зіштовхується із Зайчиком)
Заєць:-Ой-ой-ой!!! Та що це в лісі
Вже нема куди подітись-.
Всі мене женуть, ганяють
Та на ноги наступають!!!
Ведмідь:Вибач. Зайчику, прости!
А хочеш зімною піти?
Заєць:-А куди ти поспішаєш?
Що нікого й не помічаєш?
Ведмідь:-Там, у лісі є хатинка
В ній живе старенька жінка.
І сьогодні в неї свято…
Солодощів там багато!!!!(Потирає лапи і йде .Зайчик замешкався на хвильку, а слідком з’являється Лисичка)
Лисичка: Я –Лисичка,Я- сестричка
По лісі гуляю
Сумно самій наодинці.
Що робить – не знаю?
-О! Зайчисько зачекай!
Може ти зі мной пограй!
Зайчик: Вибач, Лисичко!
Та не один я. ..Ми поспішаємо не іменини!
Лисичка (доганяє) Візьміть й мене, Потапичу,
А то я враз заплачу!!!
Вовк: -О! Яка компанія!
Куди ми поспішаємо?
Ведмідь:-Ану, іди з дороги , Вовче!
Бо як розсерджуся, то розтопчу!!!
Вовк:-Сорі! Сорі!Что такоє?
Вже сказать не можна й слова!( тишіше)
Щось не чисто здєсь, кенти
Може й мнє за ними йти?
Лисичка: (запідозрила лихе)
-Вовче! Навіть не гадай!
Там культурні всі! Бувай!
Вовк: Ах! Для вас я некультурний?!
Ну, стривайте! Буду дурнем,
якщо вас не обжену!
Куди ж вони прямують, ну?....
Щоб на це відповісти
Треба Фею квітів знайти!(Грає не сопілці)
(З’являється Фея)
Фея: Хто шукав мене? Це ти?!
Чим тобі допомогти?
Вовк: Йшов я з друзями на свято
Там гостей буде багато.
Та шнурок враз розв’язавсь
І від друзів я відстав.
І не знаю куди йти…
Прошу тебе допомогти!
Фея: Чула від маленьких Фей.
Де святкують ювілей.
Тут хатинка в лісі є
Там бабусенька живе.
Вовк: Де Хатинка та- я знаю,
Зразу в лісі відшукаю.
Та ще й піду навпростак:
Накажу я задавак!
Фея: Що ж це натворила я?
Може статися біда!
Треба якось виправлятись
Та подружок всіх збирати.
Хай всі сили нам поможуть.
Хай біду пересторожуть!
-Гей! Подружки, всі сюди!
Щоб не трапилось біди…
Полетіть ви в іншу казку-
Там знайдіть Котигорошка.(З’являється Котигорошко)
Котигорошко:Готовий завжди я до бою
Злочинцям зара задам я болю.
Фея: На критику образивсь Вовк
І хоче з’їсти цілий полк:
Всіх своїх давніших друзів
Ще й старенькую бабусю.
Котигорошко: З Вовком справлюсь легко й просто
Може ще й потраплю в гості.
Фея : Раз готовий ти до бою
Вирушаєм в путь з тобою.(Зникають .Бабуся порається)
Бабуся: Хоч у мене й іменини
Та дуже сумно мені нині.
Ніхто стареньку не згадав
І у гостину не завітав.
І наварила, і напекла…
Нагодувала б хоч пів села.
(Звірі біля бабусиної хатинки)
Ведмідь: Ось хатинка чепурненька
Там є бабусенька старенька.
Зайчик: На грядках салат й капуста
А в животі у мене пусто.
Лисичка: Які чудові аромати
Я відчуваю з тої хати.
Бабуся: Чи то мені ввижається.
Чи хтось до хати наближається?
Лисичка:- Прийшли, бабусю, Вас вітати
Звірята із чудовим святом.
Ви не сердіться, що без запросин,
якщо ми невчасно-пробачення просим.
Бабуся: -Та що ви, що ви,
Заходьте, милі,
Мені так сумно самій в оселі!
Забули бабцю онуки нині.
І не згадали про іменини!(Плаче. Заходять до хати.)
Вовк: Ось та хатина, яку шукав я
І тут на мене обід чекає!
Поїм всіх звірів, а потім Шапку
А на закуску, залишу бабку.(Підходить до дверей)
Бабуся: -Я чую кроки знов за дверима
Невже це гості рідні до мене.(З’являється на порозі)
Котигорошко:-Стій, Вовче! Не роби дурницю!
Ще крок й тобі задам я перцю!
Вовк: Ой-ой-ой! Оцей бовтюх
Із мене зараз виб’є дух!!!!(Тікає.Приходить Ч.Ш.)
Ч.Ш.: Як довго йшла, я.
Так стомилась…
Та врешті-решт сюди дібралась.
Фея: Ти дуже вчасно сюди прийшла
Свято вже розпочати пора!!!!
Бабуся: Що ж почнемо святкувати.
І Веселитись, і смакувати!
