Аналізуючи повість М. Вінграновського «Сіроманець», можна одразу зрозуміти, що її центральними персонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовка запропонований автором у міфологічному і навіть фантастичному контексті, який тісно пов’язаний із реальністю. Автор зображує почуття звіра з психологічної точки зору, як справжньої людини, як вірного друга хлопчика Сашка.
Сашко стає для вовка не лише другом, а й рятівником. Він зовсім не боїться Сіроманця, захищає його перед дорослими, допомагає звільнитись з полону, не роздумуючи втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щоб показати його відомим лікарям. Саме в дружбі та співчутті хлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті.
