Леонід Петрович Бразов (справжнє прізвище — Безобразов; 1916–1997) — український прозаїк, журналіст та громадський діяч, чиє життя та творчість тісно пов'язані з Полтавщиною.
Біографія
Народження: Народився 9 листопада 1916 року в селі Велике Ладижине (нині Старицьківка) Машівського району Полтавської області. При народженні мав прізвище Дудченко, але після усиновлення вітчимом став Безобразовим.
Освіта та рання діяльність: Закінчив Полтавський учительський інститут (1939) та Вищу партійну школу (1956). До Другої світової війни вчителював у Донецькій області.
Воєнний шлях: Учасник Другої світової війни, пройшов шлях як старший лейтенант артилерії.
Кар'єра: Працював у редакціях газет «Зоря Полтавщини», «Комсомолець Полтавщини» та на обласному радіо. Очолював Полтавську обласну організацію Спілки письменників України (1966–1969).
Смерть: Помер 4 квітня 1997 року в Полтаві.
Творчість
Леонід Бразов є автором понад 20 книг, загальний наклад яких перевищив 700 тисяч примірників. Писав переважно у жанрах повісті, роману та оповідання.
Основні твори:
Романи: «Коли зацвітають каштани», «Дві ночі підряд», «На вітрах часу».
Повісті та збірки: «На початку шляху», «Третя зустріч», «Гора під небом», «Криниця під вікном».
Посмертні видання: У 2011 році в Полтаві було видано 10-томне зібрання його творів. Також опубліковано науково-художнє видання «Втеча заради життя» (2010), впорядковане його донькою.
Визнання та пам'ять
Лауреат обласної премії імені Панаса Мирного (1995).
У Полтаві встановлено меморіальну дошку на честь письменника (вулиця Гоголя).
Засновано щорічну Полтавську обласну літературну премію імені Леоніда Бразова для відзначення сучасних авторів.
