Боротьба за рідну землю: український радянський рух Опору 1941–1944
Однією з важливих арен партизанської боротьби впродовж 1941–1944 рр. була Україна – на той час одна із республік Радянського Союзу.
Під час Другої світової війни політика Німеччини, Італії, Японії та їхніх союзників спровокувала на окупованих територіях рух Опору в масштабах, невідомих в історії людства. Найбільшого розмаху він досягнув у Європі. Партизанські загони й підпільні групи налічували в Югославії – від 500 до 800 тис., Франції – 500 тис., Італії – 130 тис., Польщі – 130 тис., Греції – 122 тис. учасників та учасниць[i].
Однією з важливих арен партизанської боротьби впродовж 1941–1944 рр. була Україна – на той час одна із республік Радянського Союзу. Ситуація в ній була дещо схожа до Балкан: українські землі були розділені між кількома країнами-агресорами: більша частина території була окупована гітлерівською Німеччиною, частина – Румунією та Угорщиною. Іншою прикметною рисою було те, що спротив окупаційній адміністрації чинили кілька розрізнених сил. Передусім це український радянський, український національний та польський рухи Опору.
