Борейко Володимир Євгенович (нар. 5 жовтня 1958, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) — відомий український еколог, зоозахисник, біолог і публіцист.
Біографія
Освіта: Закінчив біологічний факультет Донецького державного університету в 1980 році.
Кар'єра: У 1980-х роках працював у Президії Республіканської ради Українського товариства охорони природи та Держкомітеті УРСР з охорони природи. З 1989 року очолює громадську організацію Київський еколого-культурний центр (КЕКЦ).
Громадська діяльність: Був одним із засновників руху студентських природоохоронних дружин та Української екологічної асоціації «Зелений світ». За його участю створено понад 390 об’єктів природно-заповідного фонду України. Станом на січень 2026 року активно займається судовим захистом заповідних територій від забудови та незаконних рубок.
Визнання: Має почесне звання Заслужений природоохоронець України.
Творчість та наукова діяльність
Володимир Борейко є автором понад 200 книг та близько 700 наукових статей, присвячених історії охорони природи, екологічній етиці та філософії. Він є головним редактором «Гуманітарного екологічного журналу».
Основні напрями та праці:
Історія охорони природи: Серія книг «Історія охорони природи» (з 1994 р.), «Історія заповідної справи в Україні», «Словник діячів охорони природи».
Етико-філософський напрям: Розробляє концепцію прав природи. Серед відомих видань: «Права природи і права тварин», «Екологічна етика».
Критична публіцистика: Книги про «царські полювання» від історичних часів до сучасності, аналіз екологічних злочинів.
Законотворчість: Брав участь у розробці 14 природоохоронних законів України.
У своїй діяльності Борейко пропагує концепцію «дикої природи» як самоцінності, що має право на існування незалежно від користі для людини.
