Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Особливості адаптації та модифікації освітнього процесу в контексті інклюзивного навчання
»

Болем стогне Чорнобильський дзвін

Різне

Для кого: 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас

12.11.2018

647

4

0

Опис документу:
розширити знання учнів про трагедію віку – вибух на ЧАЕС; визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров’я населення; осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій; показати невідворотність кари за злочинну діяльність людини на землі; вчити сприймати чужу біду,чужий біль як власний, вболівати за минуле і майбутнє своєї держави;
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Мета: розширити знання учнів про трагедію віку – вибух на ЧАЕС; визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров’я населення; осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій; показати невідворотність кари за злочинну діяльність людини на землі; вчити сприймати чужу біду,чужий біль як власний, вболівати за минуле і майбутнє своєї держави;

розвивати в школярів уміння аналізувати та узагальнювати навчальну інформацію, давати власну оцінку вчинкам та подіям;

виховувати почуття поваги і памяті до трагічних сторінок України, почуття загальнонародного горя – як особистого, повагу до героїзму чорнобильців; сприяти формуванню патріотичних почуттів у школярів.

Обладнання:

презентація «Зоря Полин»,

віртуальна виставка «Болем стогне Чорнобильський дзвін»,

портрети пожежників – героїв,

виставка малюнків учнів «Чию долю обпалила зоря Полин?»,

авторські вірші дітей про Чорнобиль,

ікона «Чорнобильський спас»,

памятні знаки ліквідаторам ЧАЕС в Кривому Розі

Класний керівник.

Набат звучить! Нога дитяча долі

Не ступить скоро. Бо нема дітей!

В безживнім і німім, у ізотопнім морі

Вже не почути слів. Нема говорунів!

Набат звучить! Чорнобиль чорні крила

Безкраю простягнув. Куди від них втікать?!

Набат звучить! А чайки білокрилі,

Не знаючи біди, в смертельну синь летять.

Набат звучить! Минають дні і роки

Та скуті нерви. Їм уже не жить.

Набат звучить! Але життя уроки

Не можуть, схоже, нас чомусь навчить!

( Петро Мельник ).

1-й ведучий. (Слайд 2) Організація Об’єднаних Націй проголосила 26 квітня 1986 року Міжнародним днем пам’яті Чорнобиля. Виповнюється трагічна річниця Чорнобильської катастрофи. Пророк Іоанн у своїй книзі «Апокаліпсис» (Одкровення), ще в часи занепаду Римської імперії писав :

«І засурмив третій Янгол,

І велика зоря впала з неба,

Палаючи, як смолоскип .

І спала вона на третину річок

Та на водні джерела.

А ім’я зорі тій Полин; і стала третина вод полином,

І багато людей померло від вод ,тому що стали вони гіркими…»

Його пророкування ніби подано у зашифрованому вигляді. Але протягом християнської історії воно не раз розгадувалося. Чорнобиль – вид полину.

2-й ведучий. (Слайд 3) Чорнобиль. Одне з найстаріших слов’янських міст. Перші літописні згадки про нього – від 1193 року. До ХІІ століття місто мало ім’я Стрежів, з прекрасними краєвидами, багатими лісами, щедрими врожайними садами.

(Слайд 4) Чи не волею Провидіння згодом стало воно Чорнобилем,потім передало полинову сутність імені атомній електростанції?

(Слайд 5)

Ти відомий сьогодні кожному –

Не імям своїм,а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад припятською водою…

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров,на твоїм обличчі.

( І. Білий «Ти відомий сьогодні кожному»).

1-й ведучий. (Слайд 6)

Весна одягала барвисту – шовком шиту сорочку,

Весна між Десною і Припяттю і не думала навіть про смерть.

Атом ще спав покірно – в реакторах і в долонях

Ще не чули його загрози поліські бори і вода.

І раптом – вибух,як спалах, і полумя смертоносне,

І вмить, здригнулася планета на всіх полюсах землі.

2-й ведучий. Біда, яка сталася вночі 26 квітня 1986 року недалеко затишного українського містечка Чорнобиля, назавжди залишиться в пам’яті людей як застереження того, що прогрес може приносити дуже тяжкі наслідки. Такого масштабу техногенно-екологічної катастрофи людство ще не знало. Була звернена увага української і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації. А це 3 млн. 100 тисяч українців, серед яких і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого життя, здоров’я. Ми схиляємо перед ними голови.

1-й ведучий. Відзначаємо різні дати: історичні, родинні, радісні. Але є й трагічно-сумні. І цей сум несемо у наших душах багато років…

Чорнобильське лихо.

Одна хвилина, мить,

Враз обірвалась нить.

Навколо тільки лихо,

Спіткало людей тихо.

Повітря вже не чисте.

І в селах тихше, тихше.

Все вкрилося лободою,

Земля стала бідою.

Немає радості та сміху,

Бо то Чорнобиль – лихо.

Порожня зона, край мовчання.

Одні лише страждання

Ми схилимо голови

І незабудемо ніколи

Цей день і час,

Коли зірвавсь реактор у нас.

Автор вірша учениця 6 класу,

КЗШ №102, Тимченко Дарина.

Керівник: Сластіна Ольга Петрівна,

вчитель фізики та інформатики.

2-й ведучий. В ту саму ніч з 25 на 26 квітня 1986 року-відлік часу став для людства тривожним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди, о першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції велетенське полум’я розірвало нічну темряву. Полумя пожежі освітило кожного, хто там жив, хто першим, ризикуючи життям, кинувся до реактора.

1 ведучий. Першими по тривозі прибули пожежники ВПЧ-2 на чолі з начальником караулу охорони Чорнобильської АЕС

м. Прип'яті лейтенантом В. Правиком. Він належав до тих, кого називають справжніми чоловіками.

2-й ведучий. За караулом лейтенанта Володимира Правика прибув караул його бойового товариша лейтенанта Віктора Кібенка. Вони поринули у смертельну радіацію. Рятували станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку.

1-й ведучий. (Слайд 8) Вогонь не вщухав. На допомогу молодим лейтенантам примчав і начальник пожежної частини майор Леонід Телятников. «Ніколи в житті, - скаже він потім, - не було в мене дороги важчої, ніж ця – завдовжки у хвилини. З неймовірним тріском палала величезна площина покриття над машинним залом і допоміжним корпусом, навкруги разом із вогнем - задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, вїдався у шкіру. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки, болю».

2-й ведучий. Правик Володимир, Кібенок Віктор, Ващук Микола, Титенок Микола, Тищура Володимир, Ігнатенко Василь - рятували небезпечну ділянку реактора. Відвага для пожежного – це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою тяжку роботу.

1-й ведучий. Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість чоловік загинули відразу. Так вони жили, працювали і увійшли в безсмертя.

Класний керівник. (Лунає музика). (Слайд 7)

Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління.

Ви, як память, у тривожнім світі,

Роду незнищеного коріння.

Першим важко, Ви ж були найперші,

Із вогню та в полумя шугали,

Не до подвигів і не до звершень. –

Ви ж собою людство заступали.

Та серця, мов промені, не гасли,

Залишались іскрами на тверді, -

І палахкотіли, наче гасла :

Станемо життям супроти смерті.

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісню родоводу…

А лишилась вірності присяга –

Батьківщині. Матері. Народу.

( М. Сингаївський Ода мужності»).

2-й ведучий. Вдивіться в ці обличчя. (На сцену піднімаються діти, тримаючи в руках портрети героїв).

Усі вони молоді, сміливі, мужні – це справжні чоловіки! Навічно заснули герої – пожежники на підмосковному кладовищі. Скромні плити з червоними зірками будуть нагадувати нам і майбутнім поколінням імена Правика Володимира, Кібенка Віктора, Ващука Миколи, Титенка Миколи, Тищури Володимира, Ігнатенка Василя.

Вічна слава героям! Низький уклін від усього людства!

1-й ведучий. Не буде їх більше з нами…

(Діти, які тримають портрети, по черзі говорять).

  • Герой Радянського Союзу – лейтенант Правик Володимир Павлович.

  • Герой Радянського Союзу – лейтенант Кібенок Віктор Миколайович.

  • Сержант Ващук Микола Васильович.

  • Старший сержант Титенок Микола Іванович.

  • Сержант Тищура Володимир Іванович.

  • Старший сержант Ігнатенко Василь Іванович.

2-й ведучий. Давайте в цей хоч на секунду помовчимо і згадаємо 26-те квітня 1986 року. Згадаємо і спробуємо надалі не забувати про нього, бо коли вмирає память про минуле, це минуле може повторитись. (Слайд 10)

( Діти з портретами виходять зі сцени).

1-й ведучий. Пожежу вдалося загасити, попередити її розповсюдження на інші енергоблоки. Цей іспит тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, спецчастини хімзахисту, підрозділи охорони, міліції, повітряного транспорту, медики. Усі працювали мужньо і героїчно. (Слайд 9)

Люди в білих халатах,

Доземно вклоняємось вам !

В час біди ви солдати

Чи ангели милосердя ?

Це крізь ваші серця

Йде жорстоко передова,

Да незвично чатують порожні

Очиці смерті.

Скільки крапельок крові

Волає у мікроскоп

Про третину життя, що тільки встиг

Хтось прожити,

І тривожно сьогодні,

Мов у горлі саднить волосок,

Слово непоетичне - пристрашає:

лейкоцити…

2-й ведучий. Допомога в Чорнобиль йшла з усіх сторін. Серед ліквідаторів ЧАЕС були інгульчани, жителі великого промислового району Кривого Рогу.

(Слайд 11)

Олександр Шиманський : на момент роботи в зоні (10.04 – 27. 05. 1987 р.) старший лейтенант, замісник командира інженерно – технічної роти; КВО ; МО України, захоронення «Рудого» лісу, дезактивація проммайданчика четвертого енергоблоку, інвалід ІІгрупи, категорія 1 – А № 096003. Лідер чорнобильців Інгулецького району.

Микола Вдовенко : на момент роботи в зоні ( 26 .02 – 06.05.1988 р.) сержант, командир відділення, в/ч 53895, призивався через воєнкомат, займався дегазацією на третьому енергоблоці, отримав 9,5 бер, інвалід ІІ групи, категорія 1 – А.

Олег Гавриш : на момент работи в зоні ( 27.01 – 25.03.1987 р.) – старший сержант, хімік – розвідник, слюсар підземний черговий і по ремонту обладнання 4 розряду. Займався дезактивацією, дегазацією цехів ЧАЕС, отримав 21,55ренген, інвалід ІІ групи, категорія 1.

Микола Колєсніков :на момент работи в зоні (20.04. – 20.09.1988 р.) старшина, водій,командир відділення, СВПЧ – 17, МВС, керував пожежним автомобілем, серія і номер посвідчення учасника 2А 121027.

Анатолій Леонов : на момент роботи в зоні ( 27.01. – 25.03.1987 р.) старший сержант, старшина роти, в/ч 32207, призивався через воєнкомат, займався дегазацією, підготовкою до роботи третього енергоблоку, категорія 1 А, інвалід ІІІ групи, пенсіонер.

Микола Сєбякін : на момент роботи в зоні ( 25.06. – 25.07.1986 р.) старший лейтенант внутрішньої служби, начальник караулу СВПЧ – 17, МВС, дозиметрист в 30 – кілометровій зоні, пенсіонер МВС, категорія 1 А, №140554 с.

Сергій Синчевський : на момент работи в зоні (05.06. – 06.07.1986 р.) хімік, в/ч 32207 , МО СРСР, проммайданчик ЧАЕС; електрогазозварювальник ІнГЗКа; А № 368723.

Ірина Шапошник : на момент работи в зоні (квітень – червень 1986 р.) повар, т/х «Славянськ», ДУ річного флоту; м. Чорнобиль, селище Плитовище; доставка народно – господарчих вантажів в 30 - кілометрову зону; А № 345338.

Константин Шапошник : на момент роботи в зоні ( липень – грудень1986 р.) – рядовий , ІІ – помічник капітана – ІІ помічник механіка, т/х « СТ - 12», ДУ річного флоту ; м. Чорнобиль, селище Плитовище, доставка народно – господарчих вантажів в 30 – кілометрову зону, А №506131.

Запрошуємо вас, шановні ліквідатори, піднятися на сцену. (Ліквідатори піднімаються на сцену, діти вручають квіти).

1-й ведучий. Дякуємо Вам, добродії, за Вашу мужність і відвагу, за те що врятували життя нам, а надалі і нашим дітям.

(Під оплески ліквідатори повертаються до зали).

Перегляньте , будь ласка, відео інтерв’ю «Чорнобиль портрети і долі» із Сєбякіним Миколою Івановичем – ліквідатором ЧАЕС. (Додаток 1)

Інсценівка вірша В. Бурім «Чорнобиль-трава»

Входять дитина та учень. Звучить тужлива музика(Учень малює біля фліпчарта).

Дитина: Намалюй, мені будь-ласка, радість і красу.

Учень: І малюю я веселку, квітку і росу,

З посмішкою на обличчі дівчину в вінку

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

Дитина. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

Учень: Я малюю лист осінній, схилену вербу,

що спустила свої віти голі до землі.

І ключами в синім небі ринуть журавлі.

Дитина:Намалюй мені ще ніжність.

Учень: Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,

І зелену шовковисту молоду траву.

Дитина: Намалюй мені, будь-ласка, намалюй біду.

Учень: Як її намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву...

Дитина: Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

Учень:Цю траву зовуть «чорнобиль», ця трава гірка.

В ній отрута, смерть, і сльози,і брудна вода.

В ній хвороби, сум, неспокій.

Це страшна біда!

Дитина: Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.

А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.

Учень: Так, ось зараз намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я лелеку, поле і село.

Намалюю тобі, віру, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

Класний керівник. Страшне лихо не обминуло найдорожчий, найцінніший генофонд України – дітей. (Слайд 12)

«Чию долю обпалила зоря Полин» - так називається виставка дитячих робіт, яку ви могли сьогодні переглянути. В уяві дітей радіація – це невидимий, жахливий монстр, який несе біль розруху, страх і спустошення.

2-й ведучий.

О мати Маріє, з високого неба

Молитву прийми, що несемо до тебе,

За тих діточок, що в недузі, хворобі,

Що впало на них люте лихо Чорнобиль.

Подай їм надії, найкращого ліку,

Втиши їхній біль і прийми під опіку.

Ми любимо їх, дай нам їм помагати,

Марія свята, всіх покривджених Мати!

Виступ бібліотекаря. (Слайд 13) Про Чорнобильську трагедію написані статті, публіцистичні і літературні твори. Ось деякі з них :

«Мужність і біль Чорнобиля» - ця книга данина пам’яті загиблих, вияв палкої вдячності всім хто брав участь у ліквідації наслідків аварії і нині працює у зоні Чорнобильської АЕС.

«Біль і тривоги Чорнобиля» - колективна розповідь про найбільшу техногенну катастрофу в історії людства. Автори, що були безпосередніми свідками і учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС, діляться своїми спогадами про тривожні для України й усього світу дні весни і літа 1986 – го, розмірковують над долями чорнобильців, болючими проблемами відчуженої тридцяти кілометрової зони і самої станції, розглядають і прогнозують розвиток ситуації навколо ЧАЕС.

П. І. Бронтерюк свою книгу «Чорнобильський біль - книга пам’яті» присвятив світлій пам’яті земляків – закарпатців – ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС та переселенців, які відійшли у вічність.

Р. П. Гейл «Останнє попередження» - це документальна повість відомого американського професора, написана у співавторстві з адвокатом Т. Гаузером, присвячена ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і особистій участі вченого у лікуванні потерпілих.

« Гіркий полин» - книга перша, присвячена дніпропетровським героям – чорнобильцям, які зробили неперевершений внесок у справу ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Творці першого тому зуміли передати емоційний контекст тих літ, зберегти щирість одкровень авторів.

Яким буде продовження роботи, що лише починається?

Це великою мірою залежить від усіх, кому дорога память, як стимул до дії, а історична правда – як основа творення перспектив.

Класний керівник. (Слайд 14) В Інгулецькому районі було відкрито два пам’ятних знаки. Один з них розташований у сквері поряд із КЗШ № 115. Пам’ятний знак, куди закладено капсулу з прізвищами 161 інгульчанина, які брали участь в ліквідації аварії та вже пішли з життя. На знак памяті про чорнобильський подвиг земляків висаджено чотири берізки. Інший памятний знак відкрито на території Української Православної Церкви Свято – Миколаївської парафії, що на житловому масиві Інгулець. Примітно, що територією встановлення стала церква – осередок духовності, терпіння, віри в спасіння кожного із нас.

1-й ведучий.

Чи тепер ми живем за законом,

Що нехай після нас – хоч потоп ?

Чуєш – Горе Чорнобильським дзвоном

Заповзає у кожний куток !

Що ж це люди, зробилося з нами ?

Тож проснімось усі як один,

Бо земля вже пече під ногами,

Болем стогне Чорнобильський дзвін

Екскурсія до памятного знаку на мікрорайоні Інгулець.

Розповідь дітей про ікону «Чорнобильський спас».

Спогади ліквідаторів Інгулецького району:

Шиманського О. С.

Леонова А.Д.

Гавриша О.М.

Авторські вірші учнів про Чорнобиль.

Виступ настоятеля храму Святого Миколая Чудотворця.

Класний керівник.

Ви, герої – ліквідатори, мужньо боролися з невидимою стихією, хоча ваше життя постійно перебувало під загрозою. Ваш подвиг не залишає жодних сумнівів та заслуговує на вічну память. Спогади мають жити в наших серцях. Здоровя вам та довгих років життя.

2-й ведучий. (Звучить фонограма).

Церковний дзвін –

То подзвін на Чорнобиль…

Свічки у церкві жевріють в імлі,

Лунає спів невидимого хору:

Ми молимось про всенародне горе

На цьому боці матері – землі.

Пречиста Діво! Матір Пресвята!

Спаси й охорони велику землю,

Святую, вільну Україну,

Її народ – синів і дочок.

Дай щастя їм, дай волю,дай свободу.

Благослови на труд, на злагоду, на мир.

Класний керівник. ( Чути церковний дзвін). Вшановуємо пам’ять жертв аварії хвилиною мовчання. Відбувається церемонія встановлення свічок та покладання квітів біля пам’ятного знаку.

1-й ведучий.

Людство прагне всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть.

А тривожне : «бути чи не бути?»

Страшно над планетою висить.

На землі, у домі вселюдському,

Протиріч і негараздів – тьма.

Будьмо, люди, обережні в ньому,

Іншого життя у нас – нема.

2-й ведучий. Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо нині. І хочеться, щоб більше ніколи і ніде у світі не повторилося подібне лихо.

Ти памятай, дорого, їх сліди,

По них з окіл на літописну Припять

Чорнобильці у гнізда свої прийдуть,

І вернуться лелеки назавжди.

Як би хотілося повірити у ці слова. А, може, так і буде ? ! ? …

13

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.