Вірш Богдана Лепкого “Журавлі” — це крик серця людини, відірваної від рідного краю. У ньому журавлі стають символом вигнання, болю і вічної туги за Батьківщиною. Їхній політ — то не лише відліт птахів у вирій, а й прощання душі з рідною землею.
Поет передає глибокий сум емігранта, який розуміє, що, як журавель у чужині, може не повернутися додому.



