У цьому повчальному оповіданні Василя Сухомлинського йдеться про милосердя та духовну силу людини, яка з любов’ю ставиться до всього живого. Під час прогулянки лісом головний герой помічає смертельну небезпеку, що загрожує маленькій білці через напад лютої куниці. Відчувши внутрішній спокій та доброту мандрівника, перелякана тварина шукає захисту прямо на його плечі. Завдяки цьому втручанню хижак відступає, а врятована білка благополучно повертається до свого дупла до маленьких діток. Автор підкреслює, що справжня доброта здатна дарувати безпеку навіть найбільш вразливим істотам. Цей текст акцентує увагу на важливості співпереживання та гармонійного співіснування людини з природою.















