Ця повчальна історія Василя Сухомлинського розповідає про дятла, який свідомо обрав життя без обов'язків та сімейних турбот. Поки інші птахи виховували нащадків та дбали про домівку, цей герой насолоджувався абсолютною свободою та безтурботними мандрами. Його егоїстична позиція викликала щирий подив у громади, адже він не мав коріння чи прив’язаності до рідного краю. Через відсутність родини та власної території сусіди дали йому влучне прізвисько «Безрідний». Автор підкреслює, що відмова від близьких людей і відповідальності робить істоту чужою в будь-якому середовищі. Зрештою, твір нагадує, що справжня належність до громади формується через турботу про інших та зв'язок із домом.















