Бездуховність людини, засліпленої прагненням до наживи, у трагікомедії І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема. Бездуховність людини, засліпленої прагненням до наживи, у трагікомедії І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»

Мета: на прикладі програмового твору І. Карпенка-Карого дослідити як людина, засліплена прагненням до наживи, втрачає духовність; опрацювати ідейно-художній зміст твору; розвивати навички виразного читання; вміння логічно мислити, спостерігати, узагальнювати, робити висновки, працювати в групах, за технологією Е.де Боно; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати зневажливе ставлення до таких багатіїв як Калитка, негативних рис його характеру; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: комбінований з використанням технології "Шести капелюхів мислення" Е.де Боно.

Обладнання: портрет І. Карпенка-Карого, текст твору, відеоматеріал, дидактичний матеріал, завдання для тестової перевірки знань учнів.

ЕПІГРАФ:

«Гроші або керують своїм власником, або служать йому».

Горацій

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку

Нехай же вітер все розносить

На неокраянім крилі!

Нехай же серце плаче, просить

Святої правди на землі!

Т. Шевченко

Ці Шевченкові слова часто спливали в пам'яті видатного українського драматурга, актора і просто талановитої людини - І. Карпенка-Карого. Йому хотілось розповісти про тих, хто нечесним шляхом нагромаджував свої багатства, про шахраїв-грошолюбів. Саме таким твором і є трагікомедія «Гроші», яку згодом драматург називає «Сто тисяч». Про проблеми цього твору та їх актуальність і піде сьогодні у нас розмова.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бліцопитування

- Дайте визначення поняття "драматичний твір".

- Драматичний твір— це твір художньої літератури, в якому навколишня дійсність відображається у формі безпосередньої дії персонажів.

-Як розкриває себе дійова особа у творі?

- У драматичному творі дійова особа розкриває себе сама (через вчинки, монологи) або в спілкуванні з іншими персонажами (через діалоги).

-Що таке "ремарка"?

- Авторське пояснення в тексті драматичного твору називається ремаркою (від фр. «помітка»).

-Яка будова п"єси?

-Кожна п'єса ділиться на дії, а дії — на картини і яви, пов'язані зі зміною декорацій та появою на сцені дійових осіб; міждіями є перерви (антракти).

-Назвіть жанри драматичних творів? Дайте їм характеристику.

-Драматичні твори за особливістю конфлікту поділяються на три групи, або жанри: трагедію, комедію та драму.

Драма як літературний жанр — це п'єса соціального чи побутового характеру з серйозним конфліктом, що розвивається в постійній напрузі.

Комедія (від гр. «весела процесія з музикою, танцем і співами») — драматичний твір, у якому засобами гумору і сатири зображується смішне у житті та висміюються й розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, зображуються комічні ситуації, висміюються і засуджуються негативні риси в характерах людей та в суспільному житті.

Трагедія — драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а герої потрапляють у безвихідне становище, вступають у боротьбу з нездоланними силами і, як правило, гинуть. В основі лежить гострий і непримиренний конфлікт, міждійовими особами іде напружена боротьба, вони потрапляють у безвихідне становище і найчастіше гинуть. Герої борються за високілюдські ідеали.

- Зробіть висновок самостійно,що ж таке трагікомедія?

- Що таке сатира?

Сатира (лат. satira, від satura — суміш, усяка всячина) — вид художньої літератури у прозі чи віршах, де зображення здійснюється через різке осміювання, критику всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється в перебільшеному смішному чи комічному вигляді. У вузькому значенні — вірші з таким змістом.

- Які засоби сатири вам відомі?

Гротеск (фр. grotesque, від італ. grotta — грот, печера) — художній засіб, прийом, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, де реальне в житті переплітається з фантастичним, страшне — з незвичайно смішним.

Іронія (гр. eironeia — удавання, лукавство) — троп: приховане кепкування, глузування. Також уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Наприклад, із серйозним виглядом удавано стверджують протилежне тому, що думають насправді, про якесь явище чи людину. Іронія може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною, гнівною. Дошкульна, гнівна іронія близька до сарказму.

Сарказм (гр. sarkasmos, від sarkazo — рву м’ясо) — троп: глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про кого чи про що він пише, говорить чи до кого він звертається. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм близький до іронії.

ІV. Засвоєння нових знань

1. Опрацювання біографії Івана Карпенка-Карого () за методом Е. де Боно "Шість капелюхів мислення" (https://www.youtube.com/watch?v=B6hAtvWxyOU)

Білий капелюх (факти)

- Хто такий І.Карпенко-Карий?

- Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище — Тобілевич) — український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру.

- Яке справжне ім"я?

- Іван Карпович Тобілевич

- Що означає його псевдонім?

- Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»

- Де і коли народився?

- 29 вересня 1845 — народився Іван Карпович Тобілевич в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда.

- Ким були його батьки?

- Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича Карпа Адамовича Тобілевича гербу Трживдар, управителя поміщицького маєтку. Мати була кріпачкою-покоївкою в панів Золотницьких.

- Де навчався і яку освіту отримав?

- Навчався в чотирикласній школі та в Бобринецькому повітовому училищі.

- Де працював?

- З 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи.

1864 — на службі в повітовому суді.

1865 — переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.

1884 — заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню.

- Якій діяльності присвятив своє життя?

- Він був  один з корифеїв українського побутового театру.

Примітка. Театр корифеїв — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і в цей рік український театр відокремився від польського та російського. 

- Коли відбувся його дебют як драматурга?

-  У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»).

- Коли помер і де похований?

- 15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.

Червоний капелюх (почуття)

- Як склалося сімейне життя драматурга?

- 1870 — одружився з Надією Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського (її внучатий племінник — відомий російський кінорежисер Андрій Тарковський). Як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому 7 дітей.

1881 — втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина.

1883 — одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М. Старицького.

Чорний капелюх (негатив)

- Які подій стали для І.Карпанка-Карого найважчими?

- Втрата першої дружини, доньки Галини.

1884 Карпенка-Карого заарештували і заслали до Новочеркаська. Без засобів існування Іван був змушений працював ковалем.

Жовтий капелюх (позитив)

- Що хорошого трапилося в житті драматурга?

- Створення власної трупи, можливість ставити п"си.

- Які події із життя І.Карпенка-Карого викликають захоплення?

- З Бобринця Іван Тобілевич ішов до Єлисаветграда пішки шістдесят верст, щоб побачити видатного англійського трагіка Олдріджа, який грав того вечора в трагедії Шекспіра "Отелло". Так само не боявся він ні труднощів дороги, ні інших невигод, коли в Єлисаветграді гастролювали столичні російські трупи за участю першорядних артистів.

Служачи секретарем поліції в Єлисаветграді, І.Тобілевич був єдиним, хто рівно і приязно ставився до всіх людей, незалежно від стану і не брав хабарів. Перед його очима проходив ряд арештантів, серед яких було чимало людей, чиї долі занапастило важке життя. Пізніше вони стали героями його п'єс.

Зелений капелюх (творчість)

- Назвіть найвідоміші твори драматурга?

- І. Карпенко-Карий написав вісімнадцять оригінальних п’єс, кожна стала своєрідною вершиною драматургії.

- Якої ще діяльність, крім написання п"єс займався Карпенко-Карий?

- Він був геніальний актором з надзвичайно тонкою грою.

Він зіграв такі ролі: Назар Стодоля, Герасим Калитка, Мартин Боруля, Потоцький....

Синій капелюх (підсумки)

Алгоритм роботи.

Сенкан

1.     Тема (іменник).

2.     Опис (два прикметники).

3.     Дія (три слова).

4.     Ставлення (фраза – чотири слова).

5.     Перефразування сутності ( одне слово)

Іван Карпенко-Карий

величний, геніальний

творить, висміює, надихає

Він корифей українського побутового театру.

Драматург

2. Робота над твором "Сто тисяч"

1) Міні-бесіда

  • Якби вам потрібно було розповісти комусь лише одним словом, про що йдеться у творі «Сто тисяч», яке б це було слово?

  • У чому полягає суть драматичного конфлікту у творі?

  • Хто з дійових осіб найбільше запам'ятався? Чим саме?

- Які картини вам особливо сподобалися у творі «Сто тисяч»? Чому?

- Який сміх у творі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» можна дослідити: гумористичний чи сатиричний? Відповідь вмотивуйте.

- Що і як висміює митець у п’єсі?

- П’єса «Сто тисяч» є сатиричною комедією, тому що в ній гостро висміяно глитая Калітку, його жадобу до наживи, шахрайство, крутійство, скнарість, лицемірство.

- З кого насміхається автор твору?

- Із Савки, Герасима, підкреслюючи їх заперечливість, відчайдушність у гонитві за легкою наживою.

- Чи можна ці образи вважати комічними?

-Так. В комічних образах викриваються негативні суспільні або побутові явища, висміюються людські вади, негативні риси характеру.

2) Робота в групах

І група - розкриває історію написання твору.

ІІ група - визначає тему та основну думку твору.

ІІІ група - аналізує жанр твору, наводить аргументи.

ІV група - коментує сюжет твору (з паралельною роботою у зошиті учасниками інших груп).

V група - визначає проблематику твору, класифікує їх.

Доповіді груп:

І група. Історія написання.

Одного разу, перебуваючи під наглядом поліції у станиці Костянтинівська, Іван Карпенко-Карий був свідком того, як біля трактиру, в якому, як на біржі, відбувалася купівля-продаж, підписувались векселі, переходили з рук до рук гроші, збиралося багато бурлак, які розповідали про те, як багатого глитая обдурили шахраї, продавши замість фальшивих грошей прості папірці.

- Ото робота! Сто тисяч! - захоплювався меткий купчик, що не раз підсідав за стіл до Івана Карповича, запрошуючи його до себе у прикажчики.

Почута історія дала драматургу матеріал для роботи.

- Ці люди напрошуються дійовими особами комедії, яку варто назвати вагомим словом "Гроші", - ділився він думками з дружиною Софією Віталіївною. - Всюди гроші, гроші, гроші... Увірвалася у життя хлібороба хвороблива жадоба грошей, спотворюючи побут і людські взаємини. Треба писати комедію на цю тему, картати ненажер, моральних виродків. Без сатири не може бути прогресу! "

У 1889 році І. Карпенко-Карий написав перший варіант комедії "Гроші", яку через цензуру переробив і доповнив, а у 1890 році надіслав до друку під іншою назвою - "Сто тисяч".

У комедії "Сто тисяч" відображено картини життя кінця XIX ст. Після реформи 1861 року почалося розшарування селянства. З одного боку зростало число безземельних наймитів, а з другого - сільських багатіїв, що й стало об'єктом зображення у творі. До речі, про махінації шахраїв з фальшивими грошима повідомляла газета "Елисаветградский весник". У 80-х роках XIX століття тут дійсно активно діяла зграя злочинців, які оббирали засліплених жадобою до багатства місцевих господарів, продаючи їм нібито фальшиві гроші.

ІІ група. Тема. Основна думка

Тема п’єси - зображення згубного впливу сили грошей на людину, яка в гонитві за багатством особа стає бездуховною, втрачає тверезий глузд, людську подобу, нормальну родину, її життя позбавляється смислу.

Ідея твору – засудження негативних рис характеру людини, прагнення збагатитися нечесним шляхом, зловити велику рибу в мутній воді, що призводить до моральної деградації. 

ІІІ група. Жанр твору

КОМЕДІЯ — такий драматичний твір, у якому в комічних образах викриваються негативні суспільні або побутові явища, висміюються людські вади, негативні риси характеру.

ТРАГЕДІЯ – драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а герої потрапляють у безвихідне становище, вступають у боротьбу з нездоланними силами і, як правило, гинуть.

Трагікомедія — драматичний твір, у якому об'єднані риси трагедії й елементи комедії: твір, збудований на основі трагедійного конфлікту, розв'язка якого закінчується комічно, не вимагає обов'язкової загибелі героя.

Жанр: трагікомедія.

ІV група. Сюжет твору

Експозиція: знайомство автором читача (глядача) з місцем дії та дійовими особами — Герасимом Калиткою, Бонавентурою, Савкою, Невідомим, сином Герасима Романом і наймичкою Мотрею, показує обставини, в яких живуть дійові особи, їх стосунки і прагнення.

Зав'язка: восьма ява першої дії твору, коли Невідомий домовляється з Калиткою про те, що у визначений час він передасть йому на вокзалі за 5 тисяч справжніх грошей 100 тисяч фальшивих.

Розвиток дії: гонитва Калитки за наживою, за грошима. У другій та третій діях комедії показано, що кожний вчинок Калитки, кожна його думка підпорядковані безглуздій жадобі збагачення, накопичення грошей і землі. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину, в одруженні сина шукає засобів збагачення.

Кульмінація: четверта дія комедії, коли Малофес попереджає Калитку, щоб він не барився з купівлею землі у Смоквинова, бо її поспішає придбати Жолудь. Калитка з Савкою їдуть на вокзал, привозять мішок «грошей» і починають ділитися. Настає найвищий момент напруження дії: в мішку замість фальшивих грошей були пакунки чистого паперу. Невідомий виявився спритнішим шахраєм, ніж Калитка, і обдурив його, продавши за 5 тисяч карбованців мішок чистого паперу.

Розв'язка: п'єса «Сто тисяч» закінчується тим, що обдурений Герасим у розпачі вішається, його врятовує Бонавентура. Драматург показав всю потворність моралі Калитки, висміяв його мрії, поведінку, дії.

V група . Проблематика твору

І.Зростання ролі грошей

1. Прочитайте початок п'єси — репліку Невідомого.

2. Яку проблему порушує тут автор?

Ми знаємо, що п’єса, написана після скасування кріпацтва і в житті села сталися суттєві зміни. Про це ми говорили, коли вивчали історичну основу твору. На початку твору автор говорить про зростання ролі грошей.

«Скотина гроші коштує»;

«Гроші всьому голова»;

«А скільки Пузир дасть приданого за дочкою грішми?»;

«Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женишся на Пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»;

«З грішми, сказано ж і чорт не брат».

ІІ. Невміння людей пристосуватися до нових умов життя.

1. Прочитати монолог Герасима Калитки. Ява VІ стор.183

2. Які проблем порушує автор?

Ми дізнаємось про те, що розорюються дрібні поміщики, такі, як Смоквинов, бо вони не змогли пристосуватись до нових умов.

Від початку до кінця комедії поруч із Калиткою глядач бачить ще одне породження капіталістичної тогочасної дійсності — копач Бонавентура, який не зумів пристосуватися до нових умов і дощенту розвився. Копач теж хоче розбагатіти і вже не один рік марно шукає і землі скарбів. Бонавентура — цілковита протилежність Калитці. Він жартівник, мрійник, людина непрактична в господарських справах. Копач живе у якомусь своєму світі, не зрозумілому для інших. А викопані гроші він мріє витрати є на побутові потреби, а на мандрівку до Парижа.

Копач — дуже щедра людина. Бажаним скарбом він поділився б з усіма, хто б його попросив. Тільки чесним шляхом мріє розбагатіти Бонавентура.

ІІІ. Прагнення до багатства

Читаючи далі монолог Калитки, ми дізнаємось, що він дуже любить землю, хоча ця любов спотворена, нещира. Земля для Калитки – один із засобів збагачення.

«Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку».

«їдеш день — чия земля? Калитчина! їдеш два — чия земля? Калитчина! їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Дихання спирає... а скотини, а овець розведу — земля під товаром буде стогнати!..»

«Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито... Легко по своїй власній землі ходить».

«Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»

«Обікрали... ограбили... Пропала земля Смоквинова!.. Краще смерть, ніж такі потері!»

Головний герой прагне до збагачення. Автор засуджує не багатство, а шляхи збагачення, які використовує в гонитві за грошима Калитка. Уже на початку комедії з монологу Калитки ми дізнаємось про один із таких шляхів. Охоплений жагою будь-що збагатитися, він, врешті-решт, наважується на злочин –хоче купити у невідомого за 5тисяч- сто тисяч фальшивих карбованців.

ІV. Злочинність

Щоб стати багатим, Калитці потрібна земля. Це його мета. А гроші – його засіб. Тому всі вчинки Калитки спрямовані на здобуття грошей. Заради цього Калитка стає на шлях злочину

V. Родинні стосунки

Прагнення стати багатим потребує наявності грошей, заради яких Калитка стає на злочинний шлях і переступає через загальнолюдські моральні принципи: забуває про порядність, чесність, у нього притупляються родинні почуття. Він грубо поводиться з наймитами, не раз перепадало від нього і дружині. Перед нами – деспот. Він засліплений метою наживи. Його не цікавлять почуття сина Романа до Мотрі.

«робітники та собаки надворі повинні буть»;

«ні світ, ні зоря вже й жереш!»;

«бери і в свого і в чужого»;

«Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, та смачніше зваре, тим більше робітники з'їдять... Мені треба невістку з приданим, з грішми».

«Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»;

«Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирається...».

VІ. Втрата духовних цінностей

Людина, позбавлена духовних цінностей,— аморальна. Калитка — саме такий тип. Він нехтує християнськими заповідями. Благає Бога допомогти йому здійснити злий намір. Про себе він говорить, що хоч кого може обвести кругом пальця, тобто обдурить.

Він хотів обдурити навіть досвідченого шахрая: заплатив йому замість п'яти тисяч карбованців тільки три, а в результаті сам стає жертвою хитрішого за нього махінатора.

Згадаємо кульмінаційний епізод. Боячись, що Параска дізнається про таємницю, Герасим кричить: «Я тобі покажу... я... тебе уб'ю». І Калитка справді може це зробити. Бо він — бездушна людина, душу продав нечистому. Йдеться про проблему втрати духовних цінностей.

3) Характеристика образу Герасима Калитки

Центральний персонаж — Герасим Калитка, сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. Заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. Життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них.

Перегляд відеоматеріалів - https://www.youtube.com/watch?v=vnZ3YKg187g

План характеристики Герасима Калитки «Сто тисяч»

1. Герасим Никодимович Калитка — реалістичний тип куркуля — нагромаджувача грошей і «преоберетателя земельки».

2. Зовнішність і портрет.

3. Риси характеру героя.

4. Г. Калитка та оточення.

5. Багатство, гроші, земля — ось основна мета в житті заможного селянина.

6. Значення образу Герасима Калитки в українській літературі.

Риси характеру Герасима Калитки: 

а) жадність і підступність;

б) заздрість та хитрість;

в) лицемірство і зажерливість;

г) лицемірство та деспотизм.

Г. Калитка та оточення:

а) зневажливе ставлення до освіти, членів родини;

б) постійне прагнення до збагачення;

в) здатність до ризику;

г) знання законів і водночас протиправні дії;

д) обмеженість у якості власного харчування та робітників;

е) чутливість до образи на свою адресу;

є) «невсипущість» (Копач);

ж) грубість і черствість.

Характеристика Герасима Калитки «Сто тисяч»

Зовсім засліплений жадобою до грошей, тому легко стає жертвою досвідчених шахраїв-фальшивомонетників. Зажерливість до накопичення грошей і землі становить основний зміст образу Калитки. Герой не гребує ніякими способами нажитися, нерідко за рахунок руйнування господарства бідних селян, що через злидні тікають із села, і дрібних поміщиків.

Земля — його мета, гроші — його засіб. Із цих двох речей складається його уявлення про життя. Від однієї тільки уяви про докуплений шмат землі в Калитки «диханіє спирає». Скупиться по-людськи поїсти, сам працює і не дасть відпочити й навіть помолитись наймитам. Вівтар своєї жадоби Калитка готовий покласти не лише свої сили й життя, але й майбутнє власного сина. Його скнарість переходить усі межі. Він спекулює навіть релігійними поняттями і принципами. У робітника він забирає половину хлібини, мовляв, «гріх у неділю снідать». Коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, каже, що «худобу ганять в празник гріх». І авторитетно додає: «Блажен чоловік, іже скоти милує». Його справжня «філософія» шита білими нитками: «Скотина гроші коштує». Калитка сердиться на копача за те, що той багато їв під час обіду. Він ніколи не п’є за власні гроші, бо «від своєї горілки у грудях пухне». Прагнення збагачуватися заради самого збагачення без будь-якої іншої мети. Калитка безмежно радий, що і йому, нарешті пощастило відкрити секрет, як багатіють його конкуренти. Це й засліпило йому очі. Його душею повністю керують багатство і гроші.

Кожна думка, кожний вчинок сільського глитая підпорядкований здійсненню мети. Не зупиняється він у гонитві за збагаченням навіть перед шахрайськими махінаціями. Видаючи власну дочку заміж, Калитка замість обіцяних п’яти тисяч відбувся парами худоби та десятком овець, а на придачу — «гуртом побили зятя й вирядили». Півдня билися, «в хаті назмітали волосся на землі цілу куделю». (Хазяйновитий Роман аж два квача зробив вози підмазувати — не пропадати ж добру!)

Калитка у весільній баталії два зуби втратив, зате грошики зберіг. Нікому не довіряє, сам гасає, як несамовитий, підганяючи наймитів, рахує кожний окраєць хліба. Свою жінку змушує іти до церкви пішки, та ще й прикривається сентенціями: «Худобу ганять у празник гріх. Блажен чоловік, іже скотину милує». Навіть уві сні ввижаються лини та карасі, за які «можна грошики лупить у городі», або що в нього кум віднімає гроші і уві сні, і наяву все для грошей, ради грошей, через гроші. Лізе в петлю, бо пропали гроші, вислизнула з рук земля Смоквинова, яку збирався придбати.

Образ Калитки наскрізь сатиричний. Уже саме прізвище «Калитка» (гамак, шкіряна сумка для грошей) відповідає його суті користолюбця, власника. Роль Герасима Калитки прекрасно виконував сам автор п’єси.  

Цитатна характеристика Герасима Калитки «Сто тисяч»

«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»;

«Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»;

«Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»;

«Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;

«Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!»;

«Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…

«…робітники та собаки надворі повинні буть»;

«Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового»;

«Обікрали… ограбили…Пропала земля Смоковникова!.. Краще смерть, ніж така потеря!»;

Відношення Калитки до землі

«Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку».

«Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Дихання спирає… а скотини, а овець розведу — земля під товаром буде стогнати!..»

«Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито… Легко по своїй власній землі ходить». «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»

«Обікрали… ограбили… Пропала земля Смоквинова!.. Краще смерть, ніж такі потері!» Відношення Калитки до грошей «Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з’їдять… Мені треба невістку з приданим, з грішми».

«Скотина гроші коштує»;

«Е куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя»;

«Гроші всьому голова»;

«А скільки Пузир дасть приданого за дочкою грішми?»;

«Тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю»;

«Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женишся на Пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»;

«З грішми, сказано ж і чорт не брат».

«Худобу ганять в празник гріх. Блажен чоловік, іже скоти милує»;

«Застав його коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тим рихметиках шукать, як це робиться»;

«Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»;

«Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирається…».

4) Метод "Павутинка дискусії"

Стратегія спрямована на організацію дискусії в класі й формування в учнів чіткої позиції щодо обговорюваних проблем на рівні дібраних ними аргументів.

Алгоритм роботи.

Учитель формує проблему над якою працює клас. Для організації роботи учням пропонується користуватися таблицею:

ТАК

Чи є Герасим Калитка - бездуховною людиною?

НІ

аргументи

аргументи

Висновок

У двох колонках «Так» – «Ні» фіксуються аргументи, що схвально або заперечно відповідають на проблему.

Кожний учень робить свій висновок щодо поставленої учителем проблеми.

Стратегія має за мету допомогти словесникові організувати у класі дискусію, а учневі – розібратися у питаннях, які виносяться на розсуд. Застосовується під час аналізу художніх творів у тому числі при виборі пообразного та ідейно-тематичного шляху аналізів художнього тексту.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Тестова перевірка знань учнів

1. Як Пузир зустрів Романа?

а) З хлібом-сіллю;

б) запросив у хату до столу;

в) виявив незадоволення до хлопця;

г) попросив його почекати у фургоні.

2. З яким першим питанням звернувся Герасим до сина після його приїзду від Пузиря?

а) «Чого ти так запізнився, мабуть, упівночі приїхав?»;

б) «Як приймали, як частували?»;

в) «Чи уподобались дівчата?»;

г) «Як панич зустрів Бонавентуру?».

3. Хто був у Пузиря в гостях, коли Роман з Бонавентурою приїхали до нього?

а) Церковний служитель;

б) уїзний суддя;

в) головний казначей;

г) офіцери.

4. З якою домашньою худобою порівняв Герасим родину Пузиря?

а) Свинями;

б) конями;

в) волами;

г) биками.

5. Порода свиней, яка була у Пузиря:

а) ландраси;

б) завідські;

в) німецькі;

г) англійські.

6. Скільки Смоквинов, за словами Гершка, позичав на «улучшенія хазяйства» грошей?

а) Мільйон;

б) три тисячі;

в) п’ять тисяч;

г) мільярд.

7. Через що Жолудь хотів купити землю у Смоквинова? Бо у того був:

а) гарний фруктовий сад;

б) ставок, де можна купати овець;

в) багатий ліс;

г) великий гай.

8. «Упустіть землю Смоквинова... все одно що»:

а) кинутися одягненим у воду;

б) залишитися голодним;

в) пошитися у дурні;

г) посиротить свою землю на віки вічні.

9. Від якого слова Савки після його повернення із казначейства «як... пташки защебетали перший раз весною, так радісно зробилось на серці від цього слова» Калитці:

а) годяться;

б) обмінні;

в) вірогідні;

г) пройдуть.

10. Де Савка не користувався фальшивими грошима?

а) У трактирі;

б) лавці;

в) казначействі;

г) банку.

11. Співаючи на радощах, Герасим порівнював горілку з:

а) соком;

б) варенням;

в) медом;

г) цукерками.

12. Гершко з батьком «землю держать...» у:

а) жолудя;

б) Пузиря;

в) Невідомого;

г) Кукліновського.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2.Робота над епіграфом

  • А тепер повернімося до нашого епіграфу. Говоривши досить багато про Калитку і гроші в його житті, зробімо висновки гроші керують ним, чи служать йому? Свою відповідь аргументуйте.

VI. Підсумок уроку

1. Інтерактивна вправа "Мікрофон".

— Продовжіть речення.

"Читаючи п'єсу І. Карпенка-Карого, я зрозумів (зрозуміла), що жалоба до збагачення впливає на стосунки не лише ..."

"Мені найбільше запам'яталося ..."

"Найкраще читав (читала), відповідав (відповідала)..."

Висновок. Таким чином, у п'єсі "Сто тисяч" І. Карпенко-Карий утверджує ідею духовності як основи людського життя. Насамкінець буде доречним навести слова Ісуса Христа: "Не збирайте скарбів на землі". Адже душа — дорожче.

VII. Домашнє завдання

Написати твір-есе «Згубність влади грошей над людиною».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Активізація творчого потенціалу вчителів шляхом використання ігрових форм організації учнів на уроці»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
590 грн