Бесіда про туризм. Урок №7. ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Привали і ночівлі. Заходи безпеки при їх організації.

Опис документу:
Туризм дуже різноманітний. Головна мета цієї методичної розробки – агітація за туризм, друга мета – методична допомога тим викладачам та керівникам, які наважилися повести за собою учнівську молодь у походи та мандрівки. Але це лише перші кроки. Далі потрібно організувати гурток з туризму і спланувати роботу в ньому.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Бесіда про туризм. Урок №7.

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Привали і ночівлі. Заходи безпеки при їх організації

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Ознайомити юних туристів з правилами вибору місця для привалів і організації ночівлі в туристських походах.

ОБЛАДНАННЯ: туристський намет, дрова, сірники, таблиці з малюнками: "Види вогнищ".

Зміст заняття. Опорні поняття.

Загальні вимоги до місць привалів і ночівель у походах: безпечність, зручність, наявність питної води, дров. Улаштування місць привалів і ночівель; охорона природного середовища. Послідовність робіт: вибір місця, планування табору, розподіл обов'язків, встановлення наметів, улаштування і розпалювання вогнища, заготівля дров, робота чергових, розміщення індивідуального спорядження тощо. Послідовність встановлення наметів. Протипожежна безпека. Типи вогнищ, їх призначення. Порядок і чистота в місцях привалів і ночівель.

Привал - короткочасна зупинка туристської групи в поході для відпочинку, обіду, надання медичної допомоги і т.д. При русі по маршруту привал за звичай влаштовують (в залежності від труднощів переходів ті самопочуття учасників походу) тривалістю від 5 до 20 хвилин через 30-50 хв. (малий привал); тривалість привалу для обіду складає від 30 хвилин до 2-3 годин (великий або обідній привал). Під час привалу туристи записують похідні спостереження, здійснюють дрібний ремонт одягу та спорядження, проводять розвідку подальшого шляху і т.д.

Малі привали

Місце для малого привалу вибирається на рівних і сухих площадках та полянах, в місцях недоступних для каменепадів, лавин, затоплення, прямих потраплянь блискавки. Місце стоянки повинно бути закрите від вітру, і за можливістю, не трудомістке для обладнання. Бажано, щоб поблизу було джерело або гірський струмок. Зупинивши туристів, керівник нагадує про розподіл обов'язків, які отримали юні туристи під час підготовки до походу, деякі з учасників походу вже виконують їх (роздають бутерброди, набирають питну воду тощо), а інші відпочивають 5-10 хв. на пнях, повалених деревах, спеціально підготовлених підстилках тощо. Дозволяється прилягти на підстилку і при підняти ноги, поставивши їх, наприклад, на рюкзак.

Обідній привал

При зупинці на обід, починається підготовка для розпалювання вогнища та приготування їжі. Кожний приступає до виконання своїх похідних обов'язків. Для зупинки обирається відповідне місце, де є питна вода, можна назбирати хворост та зупинитися і відпочити. Розпалюється вогнище, готується їжа, всі їдять. Після завершення обіду туристи відпочивають, ловлять рибу, збирають ягоди гриби.

В сонячну погоду обідній привал використовується для просушування одягу, палаток та іншого спорядження. В дощову погоду - всі рюкзаки та речі складаються у палатку, яка накривається поліетиленовою плівкою.

Тривалість обіднього привалу 2-3 години.

Режим ночівлі і днівки.

Правильний режим допомагає забезпечити туристам нормальний відпочинок та сон, що допоможе їм відновити сили для наступного проходження маршруту. Відбій повинен бути не пізніше 23.00 год. і після його оголошення не повинно бути розмові шуму в таборі.

На ночівлі і днівці певний час відводиться на перевірку та ремонт (при необхідності) особистого спорядження та одягу, на суспільне корисну роботу, на виконання краєзнавчих завдань за напрямками Всеукраїнської туристко-краєзнавчої експедиції учнівської молоді „Краса і біль України", на збір ягід і грибів та спортивні ігри та розваги.

Взимку, в залежності від конкретних умов подорожі та спорядження, готують місце для встановлення намету, прочищають доріжку до намету, будують вітрозахисну споруду, заготовляють дрова для підтримки вогню цілу ніч.

Враховуючи те, що для облаштування бівуаку займає влітку до двох годин, а взимку - до трьох годин, приступати до цієї роботи потрібно задовго до настання темноти.

Організація бівуачних робіт

Туристський бівуак це місце відпочинку учасників подорожі, де вони харчуються, сплять, виконують певну краєзнавчу роботу та готуються до наступних переходів.

Тут головне правильно розподілити обов'язки по облаштуванню місця відпочинку. Частина групи встановлює намети, частина - заготовляє дрова з розрахунку на те, що потрібно приготувати їжу на поточний день та на сніданок наступного дня. Всі бівуачні роботи повинні бути завершені до вечері. Дрова повинні бути акуратно складені, накриті плівкою на випадок дощу.

Наступного дня вранці чергові піднімаються за 1,5-2 години раніше за інших, щоб приготувати їжу.

Рис. 6. Р. 7

Підйом всієї групи повинен бути організованим. До сніданку група повинна зняти намети, укласти рюкзаки, прибрати місце ночівлі, щоб загальний вигляд місцевості залишився таким, який він був до відвідування її туристами. Вогонь заливають водою та укладають дерном (що попередньо був знятий).

Дрова, які залишилися, слід скласти в одному місці, щоб ними могли скористатися інші туристи, які спізнилися на ночівлю. Бувалі туристи знають цей неписаний закон і ніколи не дозволяють собі його порушити.

Встановлення наметів.

Для встановлення наметів вибирається рівна площадка без пнів ямок. Встановлювати намети бажано на однаковій відстані один від одного.

При встановленні намету слід враховувати рельєф місцевості та напрямок вітру. Вітер повинен дути у задню стінку намету.

Під намети підкладають листя мох. Якщо намет немає водонепроникного дна, то під намет слід постелити поліетиленову плівку. Для захисту від дощу намет теж накривають поліетиленовою плівкою, а навколо намету викопують невеличку канавку (8-10 см глибиною) для відводу води.

Порядок встановлення намету такий: спочатку встановлюється дно, яке гарно натягують, потім ставлять альпенштоки та натягують верх палатки. При встановленні верху намету слід втикати кілки так, щоб мотузка була продовженням нахилу верху намету і кут втикання кілків становив 45 градусів, тоді вони краще і глибше входять в землю. Але основна вимога до встановлення намету - щоб верх був натягнутий як парасолька, і, у випадку дощової погоди, вода стікала з нього, як із парасольки. Для встановлення намету достатньо 10 кілків довжиною 25-30 см.

В гірських походах, де важко знайти велику рівну площадку, туристи широко застосовують тандем - здвоєне розміщення наметів.

Намети - тандем

Рис. 7. Р. 7 Відстань між наметами без тамбура - 40 - 50 см з тамбуром - 70 - 80 см

Робота біля вогнища.

На багатьох маршрутах є спеціально відведені місця для розпалювання вогнища та приготування їжі.

Там, де цього немає, група сама вибирає місце для вогнища. Для цього слід вибрати місце, щоб було безпечне для туристів (вітер не дув у бік туристів), не було сприятливих умов для виникнення лісового пожару (розпалювати вогнище слід не менше як за 5 м від дерева або куща).

Якщо вогонь розводять на траві, то попередньо акуратно знімають дерен, відкладають в сторону корінням вниз і добре поливають. Після закінчення роботи з вогнем, його гасять, місце добре поливають водою, дають охолонути і укладають дерен, щоб надати місцю попереднього вигляду.


Під час походів, в залежності від пори року та від погодних умов, застосовують наступні типи вогнищ:

1. „Курінь" - поліна складаються під нахилом опираючи одне до одного
верхніми кінцями . При такій конструкції вогню полум'я виходить сильним. Цей тип
вогню використовують для швидкого кип'ятіння води або приготування їжі в одному відрі або чайнику.

Якщо потрібно варити їжу в декількох посудинах то користуються типом вогнища - „криниця".

2. Криниця" - два поліна
кладуть паралельно на короткій
відстані одне від одного, на них
упоперек - ще два і так далі. Така
конструкція по зовнішньому вигляду
нагадує криничний зруб. Вона
забезпечує добрий доступ повітря до
вогню і поліна горять рівномірно по
всій довжині.

  1. Тайгове вогнище" - використовується для приготування
    їжі під час дощу. На вогнище, що
    добре розгорялося кладуть одне на одного під нахилом товсті поліна
    або колоди. Таким чином розміщені дрова сприяють швидкому стіканню води і не дають можливості промокнути полінам.

  2. Зіркове" - поліна складають на гаряче вугілля з усіх боків одним кінцем до центру по радіусу. Горіння в такому вогнищі
    відбувається переважно в центрі. По мірі згоряння дрова підсувають ближче до центру.

  3. Нодья" - для такого типу вогню заготовляють поліна, очищають їх від гілок та сучків. Два стовбури кладуть одне біля одного

на землі, на них вздовж накладають розпечене вугілля, а зверху на вугілля ще один стовбур.

Нодья" поступово розгорається і горить рівним яскравим полум'ям декілька годин без додаткового палива. Регулювати тепло вогню можна розтягуючи (менше або більше) нижні стовбури, або відтягуючи верхній третій стовбур - регулятор тяги повітря.

3

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Малюк у світі економіки та фінансів»
Часнікова Олена Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.