Сучасна повчальна байка для дорослої аудиторії про довіру, ілюзії та токсичні стосунки. Через образи тендітної порцелянової чашки та дзвінкого хрустального графіна авторка алегорично показує, як красиві слова й зовнішній блиск можуть приховувати егоїзм і руйнівний вплив. Твір має морально-етичний зміст, розвиває критичне мислення, емоційний інтелект та вміння аналізувати поведінку людей через художні образи.
Автор — Анна Куницька.
Басня «Графін та Чашка»
(або казочка для дорослих дівчат)
Жила колись в серванті чашка
В сім’ї сервізу Порцелян —
Тоненька, білосніжна панця,
Читала Санд або Золя.
Водила дружбу з Хрусталями,
Хоч тато-чайник не велів…
Завжди казав: «Вони нахабні!
Об них поб’єш собі борти!»
А порцелянова красуня,
В трояндах чайних розписна,
Давно вже терлася з графином,
Який так дзвінко обіймав.
Ось так, в компанії хрустальній,
Вже доспівалася балад
До тріщин та відбитих часток
Уздовж кайми та по бортах.
І ця фарфорова принада,
Повіривши в порожній дзвін,
В полон аб’юзера попала,
Де розлетілась на шматки…
Не довіряйте ви базікам,
Таким, що голосно дзвенять!
Їх дії часто лицемірні —
Комфортом тішать власне «Я»…
