Сьогодні відбувся
Вебінар:
«
Виховні заходи з теми прав дитини. Практичні кейси
»
Взяти участь Всі події

Бароко і рококо в українському мистецтві. Характерні риси та історія розвитку українського бароко. Іконостаси. Живопис бароко. Українське мистецтво рококо.

Мистецтво

Для кого: 8 Клас

29.10.2019

2477

21

1

Опис документу:
Ознайомити учнів з поняттям «українське (козацьке) бароко» , розглянути характерні риси та історію розвитку українського бароко, ознайомити з шедеврами української барокової архітектури й українського мистецтва рококо. Розглянути особливості образотворчого та декоративного мистецтва українського бароко .
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Урок 22

Тема: Бароко і рококо в українському мистецтві. Характерні риси та історія розвитку українського бароко. Шедеври української барокової архітектури. Образотворче та декоративне мистецтво українського бароко. Іконостаси. Живопис бароко. Українське мистецтво рококо.

Мета:

Навчальна: ознайомити учнів з поняттям «українське (козацьке) бароко» , розглянути характерні риси та історію розвитку українського бароко, ознайомити з шедеврами української барокової архітектури й українського мистецтва рококо. Розглянути особливості образотворчого та декоративного мистецтва українського бароко . Ознайомити із шедеврами іконостасів, розглянути особливості живопису бароко, надати знання про характерні риси рококо, ознайомити із творчістю Йогана Георгія Пінзеля – видатного українського скульптора.

Розвиваюча: розвивати вміння учнів працювати з ілюстраціями, надавати аналіз творів різних видів мистецтва.

Виховна: виховувати інтерес до українського мистецтва минулого.

Тип уроку: комбінований, інтегрований, урок поглиблення в тему.

Обладнання: компютер, презентація до уроку

Хід уроку:

  1. Організаційний момент. Мотивація до навчання.

  2. Актуалізація опорних знань.

  3. Особливості мистецтва українського бароко.

Другою після княжих часів добою розвитку українського мистецтва, його золотим віком треба вважати XVII - XVIII ст. - часи, коли українське козацтво в боротьбі зі своїми сусідами виборює фактичну незалежність України - вдруге після княжої доби. Живучи спільним мистецьким життям із Західною Європою, Україна й на цей раз переймає новий напрям у мистецтві цілої Європи - стиль бароко. Нові умови життя та соціального устрою з вищою верствою заможної козацької старшини створювали інші потреби, ставили нові вимоги до мистецтва, - так само як це було і в цілій Європі.  Незважаючи на те, що українське бароко як сформований стилістичний напрям у мистецтві, літературі та й у культурі в цілому запозичувало свої починання із Заходу, значною мірою під впливом польської барокової культури, воно набуло власних національних рис, спиралося на народні традиції. Якщо конкретніше торкатися певних особливостей, то необхідно звернути увагу на своєрідний динамізм українського бароко, яке поєднало в собі два чинники його саморозвитку: у зв'язку з поверненням культурного життя до його прадавньої духовної столиці Києва й посилення визвольного руху на Півдні, в Подніпров'ї.

 Поняття «бароко» охоплює не лише архітектуру, а й ужиткове мистецтво, фольклорні мотиви з естетикою яскравих оптимістичних форм, літописання, театр, музику, малярство.

Архітектура

Зароджується барокова архітектура, а в синтезі з нею й інші мистецтва, на початку XVII століття у Львові (костьол бернардинів 1600 p., єзуїтів 1613-1670 pp.). Самостійна творчість українських майстрів розпочинається в другій половині XVII століття, та досягає найбільшого розквіту в добу Мазепи. «Новий характер української архітектури складається головно під впливом двох чинників - старої традиції мурованого будівництва, започаткованої в княжу добу, й дерев'яного народного будівництва». Вважається, що перший тип будов постав із поєднання тринавної церкви, віддавна пристосованої до літургійних потреб східної обрядовості, із західним і базилічним типом бароко, близького до візантійсько-української базиліки. До таких споруд нашого краю належать великі церкви в Бережанах, Троїцька церква в Чернігові (1679 p.), собор Мгарського монастиря неподалік від Лубен, будівництво якого розпочав гетьман Самойлович у 1682 році, дві будівлі часів гетьмана Мазепи в Києві -Михайлівський собор (1690-1694 pp.) і Братська церква Академії (1695 p.). Хоч у цих будовах у більшій мірі помітні впливи західноєвропейські, але окремі форми й деталі, зокрема декорація, набирають оригінальних форм, що почерпнуті з народного, сільського мистецтва. Особливої своєрідності й краси досягають форми бань, які не мають собі рівних у цілій Європі.

Барокова церква Святого Андрія (Андріїська) в Києві.

Входить до складу Національного заповідника «Софія Київська». Діючий храм Української автокефальної православної церкви. В храмі проводяться екскурсії[1], а також щоденні богослужіння, хрещення та вінчання

Збудована в 17471762 роках за проектом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі на Андріївській горі в пам'ять відвідин Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною, на місці Хрестовоздвиженської церкви. Крім цієї роботи, в Києві є ще одна споруда авторства Ф.-Б. Растреллі — Маріїнський палац.

На будівництво церкви витратили 23 500 штук цегли, 28 970 пудів цвяхів; на позолоту верхів — 1590 книжок і 20 аркушів листового золота.

Архикафедра́льний собо́р свято́го Ю́ра у Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великогобароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (17441762), вважається головною святинею українських греко-католиків.

З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (17451770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (17611762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і владичий сад (1772).

Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди. Перший період тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII ст., — завершився руйнацією старого храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю.

За давньою легендою, це місце було заселене приблизно з 1280 року. Тоді ж існувала печера. Досі не з'ясовано: була вона штучною чи природною. У ній усамітнився чернець Василь (Василиск), який в постійних молитвах спокутував земні гріхи. Походить ця легенда з давніх-давен, але вперше записана дослідником Львова Бартоломеєм Зіморовичем у XVII ст.

Не всі дослідники згідні з думкою, що перший храм був дерев'яний. Зокрема є інша версія, яку досить розлого обґрунтував Ю. Диба: перший храм був не дерев'яним, а вимуруваним з тесаних кам'яних блоків.

Стара церква не раз зазнавала руйнацій та реконструкцій. Так, зокрема М. Ґруневеґ на початку XVII ст. стосовно цієї церкви занотував: «за моїх часів вона була повністю перемурована». З подання А. Петрушевича довідуємося, що в 1608 р. «…в неділю по Пасці грім вдарив у церкву святого Юра і хрест церкви зверху і камінь, у якому хрест стояв, і образи всередині церкви попалив і престол надвоє розбив». Повідомлялося також, що «року 1643… святий Юрій погорів», а в 1648 р. «Львов, боронячися, передмістя сами всі спалили округом… у церкві святого Юр'я трупа 54 забитих людей, і татарин, на самий престол упавши, розбився». Відомо також, що значної шкоди завдали храму турки в 1672 р.

Під час археологічних розкопок, які проводив Ярослав Пастернак у Галичі на Крилосі, в 1937 році було знайдено саркофаг із тілом князя, якого було ідентифіковано як Ярослава Осмомисла. У переддень Другої Світової війни, у 1939 році, для збереження і подальших досліджень його останки перенесли до Львова в крипту собору св. Юра

Собор Успіння Пресвятої Богородиці

Собор був побудований у стилі пізнього бароко. Він піднімається над землею на 56 метрів, довжина — 54, а ширина — 40 метрів. Величний купол вінчає його. Велика тераса-галерея з трьох сторін обрамляє храм. Над центральним входом собору — ікона Успіння Божої Матері.

Загальна композиція комплексу — терасна, будівлі розміщені на схилах з поступовим підвищенням до головного акценту — Успенського собору. Головний фасад за католицькою традицією прикрашають дві вежі під кутом 45° до головної осі, що підкреслює всефасадність собору — характерну рису українських церков. Первісний вівтар схожий на католицькі, з колонами та статуями на них (зберігся малюнок вівтаря Успенського собору, автор — Тарас Шевченко1846 р., див. далі). Загалом композиція з однією центральною банею на восьмерику і двома бічними вежами схожа на катедральну церкву в Холмі та співзвучна найкращим зразкам козацького бароко — соборам Чернігівського Троїцького та Мгарського (біля Лубен) монастирів на Полтавщині. Прикметою Успенського собору є його орієнтація вівтарем на північ, а не на схід.

Архітектори надали йому всередині хрестоподібну форму, розділивши аркадами колон на три частини. Багатством фарб, ліній і форм, граней і ярусів, своїм простором він манить ввись. Собор розписаний і прикрашений іконами та зображеннями, пов'язаними з історією монастиря і подіями з життя Спасителя.

Перебудови

Українська барокова архітектура розвивалася не тільки завдяки новому будівництву, а й через надання храмам княжої доби рис нового художнього напряму – так, наприклад, сталося сталося підчас реставрації Софійського собору, Михайлівського монастиря, ансамблю Києво-Печерської лаври та Успенського собору в Чернігові. Численні будівлі та давньоруські храми 12-13 ст. були перебудовані в 17-18 ст., відтак набули нового вигляду і стали яскравими зразками бароко.

Ансамбль Києво-Печерської лаври

Основний архітектурний ансамбль монастиря сформувався в XII столітті, однак надалі майже всі будинки перебудовувалися, реконструювалися. Сучасні побудовані переважно в XVII-XVIII століттях. З XII століття збереглася тільки Троїцька надбрамна церква, однак також зі змінами. Спочатку вона була побудована грецькими зодчими, а в розписуванні церкви брав участь преподобний Аліпій, що поклав початок новому стилю іконопису. 

    1073 року було закладено Успенський собор - головний храм монастиря й першу його камяну будову. Встояв він і татаро-монгольські навали, і пожежі, що неодноразово спопеляли монастир, але 1941 року собор було зруйновано німецькою армією. Від нього лишилися тільки законсервовані руїни під декоративним павільйоном. Поруч із руїнами відбудований новий Успенський собор — копія зруйнованого. 

 

Єле́цький Успе́нський монасти́р у Чернігові — один з найдавніших монастирів в Україні. Архітектурний ансамбль монастиря розташовано на підвищеному правому березі річки Десна, між давнім Чернігівським дитинцем (територія сучасного Валу) і Троїцько-Іллінським монастирем. Разом з пам'ятками архітектури, які там збереглися, він утворює історичну панораму Чернігова. Широковідома за багатьма літературними джерелами легенда свідчить, що засновано Успенський монастир ще в середині XI століття князем Святославом Ярославичем у зв'язку з появою 3 лютого (або 6 листопада) 1060 року на одній з ялин в цій місцевості ікони Божої Матері. Згідно з тим же переказом, в монастирі у 1069 р. деякий час перебував «батько руського чернецтва» Антоній Печерський.

Літописних відомостей про монастирську обитель небагато. Крім повідомлення про прибуття до Чернігова св. Антонія і заснування ним на Болдиних горах печерного Богородицького монастиря (1069), згадується у 1177році «Єфрем — ігумен святої Богородиці».

В середині Ⅻ століття на місці, де з'явилася свята ікона, спорудили мурований храм в честь Успіння Божої Матері. Це була грандіозна для свого часу архітектурна споруда. Увінчаний єдиною масивною главою тринефний, триапсидний двадцятип'ятиметрової висоти собор було видно не тільки з будь-якого кінця міста, але і з навколишніх сіл. Він зберігся до наших днів і його добре видно з південної частини Чернігова.

У 1239 році монголо-татари штурмом взяли Чернігів. Місто було спалено і пограбовано. Не минув цієї долі і Єлецький монастир. Він довгий час знаходився в запустінні. Про це свідчить той факт, що до кінця ⅩⅤ століття і сам Чернігів перебував у занепаді.

Чимало зробив для відродження обителі І. Галятовський ((*бл. 1620–1688). При ньому було реконструйовано Успенський собор, побудовані муровані келії, зведена трапезна Петропавловська церква. Він же створив у монастирі бібліотеку.

Дзвіни́ця Миха́йлівського Золотове́рхого монастиря́ — пам'ятка архітектури в стилі українського бароко, дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Є одним з найважливіших елементів ансамблю монастиря й архітектурного образу Верхнього міста в цілому.

Триярусна дзвіниця збудована у 17161720 (за іншими даними, 1719) роках за ігумена Варлаама (Ліницького), вірогідно, під керівництвом майстра Івана Матвієвича. До XX століття вона зазнала лише незначних перебудов, які майже не вплинули на її вигляд. Була розібрана у 1934—1936 роках задля спорудження на місці Михайлівського монастиря нового Урядового центру.

  1. Розповідь про образотворче та декоративне мистецтво України доби бароко та скульптуру рококо.

В малярстві подих мистецтва бароко дав себе відчути дещо пізніше, ніж в архітектурі, але коли відчувся, то раптом дав себе знати виразним зворотом у шляхах малярської творчості. В той час, як у добі ренесансу українські майстри малярства сприймали закордонні мистецькі впливи обережно, вдумливо, комбінуючи чуже, запозичене з кращими традиціями українських малярських шкіл і творячи в той спосіб оригінальну українську школу ренесансового малярства, в добі бароко це зовсім змінилося; в цій добі українські майстри якось залишили свої старі декораційні традиції й декораційну стилізацію рисунка, а раптом сприйняли досягнення європейських, головно фламандських малярських шкіл, і передусім підлягали впливу великого фламандця Pубенcа. У другій половині XVII ст. барокове мистецтво прийшлося дуже до вподоби новому українському шляхетству, що тільки вийшло з козацької верстви і спішило позолотити свої недавні герби. Тому немає нічого дивного, що разом із потягненням до пишності та розкошів українці захопилися бароковим малярством, і так само українські майстри разом і беззастережно сприйняли впливи цього мистецтва, й передусім впливи Рубенса. Такі впливи можна побачити в оздобленні Троїцької Надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври. Надзвичайної пишності та ошатності досягли церковні іконостаси:

Богородчанський іконостас

 унікальна пам'ятка українського іконопису доби пізнього Ренесансу, або маньєризму та раннього бароко. Іконостас створений в 1698—1705 рр. іконописцем-ієромонахом Білостоцького монастиря на Волині Йовом Кондзелевичем та майстрами його кола для церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Великий Скит у Маняві. Створення іконостасу тривало з 1698 до 1705 року, зважаючи на дату «1698» у написі на іконі «Христос-Учитель» з намісного ряду та дату «1705» на намісній іконі «Вознесіння Христове». Свою назву «Богородчанський іконостас» одержав за місцем свого останнього перебування — містечка Богородчани (нині Івано-Франківщина), в церкву якого іконостас потрапив після закриття Великого Скиту австрійською владою у 1785 р. Вирішальна зміна в долі іконостаса із Великого Скиту сталася в другій половині XVIII ст., завдяки якій він простояв у місці свого початкового призначення менше 100 років. Було ліквідовано 738 монастирів різних конфесій. 6 вересня 1785 р. монастир був закритий, а іконостас демонтований і проданий за 60 злотих у містечко Богородчани на Надвірнянщині, де він був встановлений у дерев'яній церкві Св. Трійці. Ця дата започаткувала мандрівну долю іконостаса. Саму Воздвиженську церкву було розібрано та продано в м. Надвірну, де вона згоріла в 1914 р. під час Першої світової війни. Виявив цю пам'ятку колекціонер і дослідник давнього мистецтва, спольщений українець, граф Войцех Дідушицький, мандруючи Станиславівщиною у 1880 р., й опублікував у 1888 р. ґрунтовне дослідження про іконостас, а також ініціював його першу офіційну реставрацію, фінансування якої взяв на себе Галицький Сейм. В 1885 р. на «З'їзді польських і руських археологів», який проходив у Львові, В. Дідушицький запропонував учасникам з'їзду виїхати в Богородчани і на місці оцінити високу мистецьку вартість іконостасу. Повернути Богородчанський іконостас до Галичини вдалося у 1924 р. завдяки заходам громади Богородчан на чолі з парохом отцем Антіном Рудницьким та, насамперед, активному клопотанню та фінансовій підтримці митрополита Андрея Шептицького. Варшавське міністерство віросповідань і освіти перевезло іконостас для «…музеологічного переховування у Національний музей у Львові»  доти, коли стане можливість передати його до збудованої церкви в Богородчанах. Із середини 1930-х рр. іконостас був розміщений на постійній експозиції в одному із залів щойно збудованого нового корпусу Національного музею. Як свідчать документи, для експонування іконостасу на другому поверсі корпусу спеціально будувався зал відповідного розміру.

Скульптура. Найбільшого розвитку скульптура набула на Західноукраїнських землях, через особливості культурних впливів та релігійної свідомості. Знаменитий дух пориву та неспокою, що такий характерний для мистецтва бароко, в скульптурі найперше дав себе знати в надгробках, у мавзолеях, поставлених над покійниками по церквах та каплицях. У той час, як ще в добу ренесансу покійників на мавзолеях представляли спокійно лежачими, з головою, обпертою на руку, ніби у сні, тепер, у добі бароко, покійників ніби пробудили зі сну й частіше представляють стоячими або в цілий зріст, або обтятими більш чи менш незручно і вставленими в нішах.

  1. Йоганн Георг Пінзель.

Іва́н Гео́ргій Пі́нзель, або Іоан Георг Пінзель Для творів Й.-Ґ. Пінзеля характерна велика емоційність та динаміка, надання створеним формам життєвих рис. Його ще називають українським Мікеланджело.

Біографічні відомості про майстра майже відсутні.

Розучування пісні «Хай цвіте червона калина»

Динамічна частина.

  1. Узагальнення вивченого матеріалу.

  • Розкажіть про мистецтво бароко і рококо в українській культурі

  • Які традиції поєднані в архітектурних шедеврах України того часу?

  • Кого з митців називають українським Мікеланджело? Що вам відомо про його авторський стиль?

  • У чому унікальність українського бароко?

  1. Домашнє завдання. Доповніть проект, присвячений архітектурі нашого краю ілюстраціями споруд у стилі бароко і рококо.

8

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.