Багатогранна методична та педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського

Опис документу:
Ця стаття про погляди Сухомлинського на школу та виховання, про дитини як особистість та грамадянина, про важливість гри для розвитку дитини. Є у педагогіці багато яскравих імен. Ім’я Василя Олександровича Сухомлинського належить саме до таких. Сучасні вчителі щасливі вже тим, що серцем своїм можуть доторкнутись до неперевершеного таланту Великого Педагога, відчути високість, глибину і красу його педагогічної спадщини, сприйняти її як дорогоцінний скарб та втілювати у своїй роботі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Савенко Світлана Вікторівна,

учитель початкових класів

Веселівського ЗПЗСО

Бериславської районної ради

Херсонської області

Багатогранна методична та педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського

Є у педагогіці багато яскравих імен. Ім’я Василя Олександровича Сухомлинського належить саме до таких. Сучасні вчителі щасливі вже тим, що серцем своїм можуть доторкнутись до неперевершеного таланту Великого Педагога, відчути високість, глибину і красу його педагогічної спадщини, сприйняти її як дорогоцінний скарб та втілювати у своїй роботі.
Василь Олександрович Сухомлинський увійшов в історію вітчизняної та світової педагогіки як видатний педагог-гуманіст, творчість якого була спрямована на формування високоморальної, творчої особистості, становлення громадянина і патріота своєї держави. Його спадщина – це 48 книг, півтори тисячі казок та велика кількість статей. Саме у цих творах ми можемо прослідкувати його педагогічні ідеї, життєвий досвід та замислитися над порадами, які є актуальними для Нової української школи.

Впровадження педагогічного досвіду В.Сухомлинського в початковій ланці спрямовано на формування високоморальної, творчої особистості, становлення громадянина і патріота України. «Головне завдання початкових класів – це  навчити дитину вчитися, сформувати  інструмент, без якого дитина стає невстигаючою, нездібною…Цим інструментом є п’ять умінь: вміння спостерігати, думати, висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю, читати, писати,» - говорив педагог.

Дитина. Школа. Вчитель.

За твердим переконанням В.О.Сухомлинського у природі нема дитини безталанної, ні на що нездатної. Кожна особистість наділена надзвичайно багатим творчим потенціалом, який у житті часто залишається нереалізованим через об'єктивні чинники. Завдання школи – зробити все для того, щоб їх було якомога менше. А допомогти розвинути творчість учня, виявити здібності та нахили має педагог, який в свою чергу є не тільки вчителем, а й другом та порадником. "Школа починається з учителя". В.О.Сухомлинський говорив, саме від вчителя - його духовного багатства, власних людських якостей, кваліфікації, майстерності залежить подальший розвиток суспільства. Саме в школі закладається корінь людини. Тим більше, що за словами Сухомлинського шкільні роки - це унікальний період розвитку людини, а школа - вічне вогнище краси, це святе місце, де звичаї, традиції українського народу передаються з покоління в покоління.

Школа. Дитина. Рідна мова.

У своїх працях В.О.Сухомлинський піднімав питання щодо виховання в дитини любові та поваги до рідної мови та підвищення грамотності учнів. Уся педагогічна діяльність вченого спрямовувалася на те, щоб «життєдайне джерело — багатство рідної мови — було відкрите для дітей з перших кроків їхнього життя». У своїх творах В.О.Сухомлинський дав неперевершені зразки реалізації естетичної функції рідної мови. Він закликає педагогів до виховання в дітях відчуття і переживання прекрасного в мові; заохочував творити "своє" слово, справедливо вважаючи, що чуйність до краси облагороджує духовний світ людини. Тому так важливо постійно вчитися у Великого педагога вимогливості до плекання культури слова, його виразності, точності, доречності, його барвистості, вчити дітей розвивати дар слова, спрямувати мовлення на добро, красу, істину. Він писав: " Дві рідні мови - це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити, що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна мати. Рідна. До смерті. До останнього подиху".

Сухомлинський радить педагогам для вивчення мови вести дітей до невичерпного й вічно нового джерела знань — у природу: в сад, у ліс, на берег річки, в поле. Звертати увагу на найтонші відтінки кольорів, звуків, рухів. Розкрити дітям людську працю як творчість. Усе це має відображатися в слові.

Сухомлинський наголошував на тому, що чутливість до змісту і краси мови «виробляється тоді, коли людина розуміє і відчуває гру слова: його внутрішнє змістове багатство, емоційне забарвлення». Педагог учив дітей замислюватися над словом: що воно означає і коли його краще вживати. Для цього вже в початкових класах учні мали записну книжечку — «Словесну скриньку». До неї занотовували слова, які здавалися цікавими чи незрозумілими. Вчитель потім пояснював дітям значення або емоційне забарвлення слова. У «Словесну скриньку» вміщувалися також звороти, фрази, речення, що сподобалися учневі.

Великого значення надавав він учнівським творам, бо «складання творів — це загальнопедагогічна проблема, від розв'язання якої залежить розумовий розвиток дітей, багатство їхнього духовного життя». У Павлиші з перших днів перебування в школі дітей учили думати про те, що вони бачать, і говорити про те, що вони думають. Спостерігаючи явища природи, діти складали твори з натури.

Оволодіння рідною мовою визначає багатство, широту інтелектуальних та естетичних поглядів особистості, саме тому вчений вимагав, щоб учителі, як початкових класів, так і вчителі-предметники, збагачували активний, словниковий запас дітей, вчили їх думати, користуватися внутрішнім мовленням, правильно передавати свої думки усно й на письмі.

Школа. Дитина. Громадянин. Патріот.

В контексті ситуації сьогодення, особливої актуальності набуває концепція В.О. Сухомлинського про виховання громадянина-патріота. Неодноразово, у своїх роботах педагог стверджував, що «…в житті людини має бути щось найголовніше, що стоїть вище від усіх повсякденних турбот, тривог, пристрастей». І далі: «Ставлення до ідеї Батьківщини, як до священного й найдорожчого, облагороджує всі людські почуття, зближує, ріднить людей, очищає душі від усього, що принижує гідність».

В.О.Сухомлинський чітко визначає теоретичні засади виховання громадянських почуттів дітей:

– це, передусім, створення дитиною радостей для інших людей і переживання особистого щастя й гордості у зв'язку з цим;

– по-друге, творення й збереження краси в усіх її багатогранних проявах;

– по-третє, громадянське ідеологічне багатство діяльності дитини в колективі, взаємовідносини між дітьми й іншими, позашкільними колективами;

– по-четверте, культивування й розвиток співчуття, жалості (не біймося цього слова й тих благородних почуттів, які воно несе!) до всього живого й красивого, розвиток сердечної чуйності до прекрасного в природі;

– по-п'яте, розвиток високої інтелектуальної культури – думок, почуттів, переживань, що хвилюють душу людини, коли вона пізнає навколишній світ, минуле й сучасне людства, матеріальні й духовні багатства Вітчизни, душу свого народу, цінності мистецтва, особливо сучасної літератури .

Майстерність виховання, на його думку, і полягає в тому, щоб громадянське, патріотичне життя починалося для людини з малих років. «Ми домагаємося, – писав він, - щоб у дитини і підлітка боліло серце за те, що відбувається навколо неї і поряд з нею, щоб вона з дитинства пережила, відчула громадянські радощі, громадянські прикрощі», «щоб кожен вихованець... відчув особисту причетність до долі народу, пройшов урок громадського піклування про інтереси народу, перехворів, перестраждав за те, що особисто його ніби не стосується.

У системі виховної роботи Павлиської школи чітко визначалася перспектива поступового розширення громадянського бачення світу – «від сім'ї, школи, села, району, області до горизонтів країни, Батьківщини», проводилися уроки громадянськості, вечори «Вчися бути справжнім громадянином», дискусії «Можна, не можна, треба». Слова В.О.Сухомлинського про те, що вихованець стає громадянином тільки тоді, коли живе долею Вітчизни, що ,,сила й ефективність патріотичного виховання визначається тим, наскільки глибоко ідея Батьківщини оволодіває особистістю, наскільки яскраво бачить людина світ і саму себе очима патріота”, не втрачає сенсу і в наші дні.

Школа. Дитина. Природа.

Великого значення В. Сухомлинським надавав формуванню екологічної культури школярів. У своїх працях він описує, як треба виховувати почуття відповідальності за стан довкілля. Підтвердженням цього є такі висловлювання педагога: «Ми вважали дуже важливим виховним завданням те, щоб наші вихованці бачили свою єдність з природою, переживали турботу і тривогу про збереження і примноження природних багатств. ... Думка про те, що ми, діти природи, повинні бути дбайливими і вдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли діти бачать плоди землі, замислюються, як треба оберігати джерело, з якого п’ють»

В. Сухомлинський надавав першочергового значення методам безпосереднього ознайомлення дітей з природою. «Ведіть дітей у ліс, до річки, на луг, – писав він, – відкрийте перед ними джерело, без якого неможливе повноцінне духовне життя, і ви побачите, як діти стануть розумними, спостережливими, кмітливими». Дійсно, екскурсії на природу позитивно впливають на розвиток екологічного і естетичного мислення вихованців, формування їхнього світогляду, сприяють набуттю знань, умінь і навичок для практичного вирішення проблеми охорони навколишнього середовища. У процесі екскурсій вихованці не лише ведуть спостереження, а й отримують первинні знання та вміння щодо проведення пошуково-дослідницької роботи. Вони опановують методи проведення спостережень за об’єктами та явищами природи, вчаться аналізувати, порівнювати, робити узагальнення та висновки.

Ефективність використання ідей екологічного виховання Василя Олександровича Сухомлинського полягає в тому, що вони допомагають формувати у дітей не тільки екологічні цінності, а й естетичні, практичні, пізнавальні і моральні. Водночас, вони допомагають розширити уявлення учнів про неживу і живу природу, їхні взаємозв’язки і взаємозалежності; вести спостереження за красою і різноманітністю природи рідного краю та виховання у дітей емоційно-дбайливого ставлення до природи.

Школа. Дитина. Почуття прекрасного.

Вивчаючи, читаючи і перечитуючи твори Сухомлинського, глибоко вражають його слова: "Прогаяне в дитинстві ніколи не відшкодуєш в юності і тим більше в зрілому віці. Це стосується всіх сфер духовного життя дитини і особливо естетичного виховання". "Знайомство з красою музики, рухів в ранньому дитинстві піднімає людину на таку сходинку культури, яка не може бути досягнута ніякими іншими засобами", - писав В.О.Сухомлинський. Вихованою людину робить краса, точніше духовне життя в світі прекрасного. Духовне життя в світі прекрасного - це відчування, творення, збереження краси в навколишньому світі, в природі, в людських взаємовідносинах". Працюючи над питанням естетичного виховання, одночасно можна розв'язати багато проблем фізичного, морального, трудового, правового, патріотичного та інших напрямків національного виховання.

Школа. Дитина. Гра.

Гра - це основний вид навчальної діяльності, це засіб пізнання навколишнього світу. «У грі немає серйозніших, ніж малі діти».

Високу оцінку грі давав В. О. Сухомлинський. Він писав: «Гра – це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що засвічує вогник допитливості. То що ж страшного в тому, що дитина вчиться писати граючись, що на якомусь етапі інтелектуального розвитку гра поєднується з працею, і вчитель не так уже часто говорить дітям: «Ну, пограли, а тепер будемо трудитися»».

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Саме у грі діти розвивають важливі компетентності, які будуть їм необхідні протягом життя. Діти вчаться брати на себе відповідальність, ініціювати діяльність та розвивають власну ідею, активно взаємодіють з іншими. Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя. Гра допомагає задовольнити дитячу допитливість, залучити дітей до активного пізнання навколишнього світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами та явищами.

Гра по своїй суті багатофункціональна, вона сприяє вихованню гармонійно розвинутої особистості. Наприклад, ігри на місцевості сприяють удосконаленню фізичних якостей, розширенню кругозору учнів. Є ігри, які допомагають розвивати допитливість дітей, тренують їхню пам'ять, увагу, логічне мислення. Недарма їх називають гімнастикою розуму. Немало є ігор технічного спрямування – вони допомагають оволодівати різноманітними трудовими навичками, умінням користуватися приладами та інструментами. Ігри-жарти, ігри-забави не тільки сприяють веселому і невимушеному проведенню відпочинку, а й виховують почуття гумору, привчають до вмілого спілкування з товаришами, тренують комунікабельність тощо.

У грі створюються умови для прояву творчої активності, спрямування зусиль на досягнення мети. Гра привчає до погоджених дій, до відповідальності перед її учасниками. У грі виховується низка вольових якостей: самостійність, наполегливість, самовладання, витримка, воля до перемоги – усе те, без чого не може бути успіху. Адже наявність усіх цих умов становить основу будь-якої плідної праці. Ігри, які проводяться на повітрі, сприяють зміцненню здоров'я дітей; пізнавальні ігри розширюють кругозір, розвивають дотепність, пробуджують інтерес до різних галузей науки, техніки, мистецтва.

Гра тільки здається легкою. А насправді, як підкреслюють дослідники гри, вона потребує, щоб дитина, яка грається, віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення основних потреб дитини. Узагальнюючи думки щодо освітнього значення гри, В. О. Сухомлинський з цього приводу пише: «Тисячу разів сказано: навчання – праця, і його не можна перетворювати на гру. Та не можна поставити китайську стіну між працею і грою. Придивімося уважно, яке місце займає гра в житті дитини, особливо в дошкільному віці. Для неї гра – це найсерйозніша справа. У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі здібності особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку».

У процесі розвитку дитини і формування її як особистості гра відіграє, безперечно, досить велике значення: гра розкриває нахили дитини і вплив на розвиток здібностей, відповідно і на майбутню долю. Отже, саме у грі розвиваються не тільки психічні процеси: мислення, мовлення, пам’ять, увага, – а й такі важливі якості особистості, як наполегливість, уважність, уміння дотримуватися певних правил. Засобами гри виховуються такі почуття, як співчуття, вміння прийти на допомогу, дружити.

Школа. Дитина. Родина.

Будь-яку проблему в навчально-виховному процесі розв'язати значно легше, якщо вчитель знаходить спільну мову з дітьми та їх батьками, коли їхні дії спрямовані в одному напрямку. Розвиток дитини залежить у першу чергу від розвитку сім'ї. Сім'я повинна стати надійним помічником школи ." Ми взагалі нічого не добилися б, якби не працювали з батьками. Там, де не одне десятиріччя виховуються не тільки діти, а й батьки, педагогічних неврозів взагалі немає," - писав В.О.Сухомлинський.

У своїй книзі «Сердце отдаю детям» В. А Сухомлинський писав «Я не боюсь еще и еще раз повторить: забота о здоровье –это важнейший труд учителя. От жизнерадосности , бодрости детей зависит их духовная жизнь, мировоззрение, умственное развитие, прочность знаний, вера в свои силы. Если измерить все мои заботы и тревоги о детях в течение первых 4 лет обучения,  то добрая половина их – о здоровьи».

        Турбота про здоров’я неможлива  без постійного зв’язку з сім’єю. Переважна більшість бесід з батьками, особливо перші 2 роки  навчання дітей у школі, - це бесіди про здоров’я малюків. Батькам треба пояснювати, що їх дітям не будуть задаватися домашні завдання. Дома учням треба виконувати головним образом вправи,  мета яких сприяння глибокому осмислюванню матеріалу. Крім того вдома діти будуть читати, малювати, спостерігати за явищами природи, складати маленькі твори про предмети та явища оточуючого світу,  вчити напам’ять віршів, які  найбільш  сподобалися.     

В.О.Сухомлинський залишив глибокий життєвий досвід, багатогранну педагогічну та методичну спадщину. Ідеї Великого Педагога були, є і будуть актуальними в усі часи розвитку школи, що дбає про майбутнє своєї країни.

9

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
3
міс.
2
9
дн.
0
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!