Сучасна система інклюзивної освіти потребує не лише адаптації навчального матеріалу, а й переосмислення ролі дитини з ООП як активного суб’єкта освітнього процесу. Більшість традиційних корекційно-розвиткових методів зосереджені на подоланні дефіцитів, що часто призводить до зниження мотивації, підвищення тривожності та пасивної позиції дитини.








