Авторський посібник "Кольорові вірші" для дітей дошкільного віку

Де тут сонце угорі? Та у нього крильця є -

Де кульбабки у дворі? Він до неба дістає. Пензлик з фарбами дістану - По травиці, по билинці Веселіш довкола стане.

Із краплинками на спинці Жабеня спішить зелене: Пнеться сонечко маленьке, - Є тут пензлик і для мене!

Червоненьке і кругленьке: І травичку, і ялинку,

-Між цієї ось травички Дах високий на будинку,

- Будуть спілі полунички! І кульбабчині листки

- Під хатинкою бджола Розмалюю залюбки.

Працювала і гула:

- А метелик синюватий - Ось коричнева кора, Взявся небо фарбувати. Ось грибок біля двора...

* * *

Лиш райдуга у небі не вихваля синів - Такі вони у неї, що не потрібно слів: Аж сім найяскравіших, аж сім найвеселіших, Аж сім найкрасивіших на світі кольорів.

* * *

Зеленого кольору не знайшов ти? Та це не біда, друже мій, не сумуй. Візьми із коробки синій і жовтий І не барись, а скоріше фарбуй.

А блакитний колір хочеш мати? Тож ти маєш пам’ятати: Тут немає складних вправ - Просто водою ти синій розбав.

Колір оранжевий як нам створити, Можеш у тата і мами спитати. Скажуть вони, що для цього зробити - Просто червоний і жовтий змішати.

* * *

Фарби чарівні я маю, З ними малюночок мій оживає. Сонечко - жовте, яскраве, Небо - блакитне, хмаринки - біляві. Маки - червоні, зелена - травичка, В косах у ляльки - рожевая стрічка. Котик - сіренький сидить біля хати. З фарбами можу я все малювати.

* * *

В райдуги-веселки є сини веселики. У них барви-скарби, з яких творять фарби.

* * *

Дощ раптом стих, зросивши землю, Заскрекотів комусь лелека, І над Дніпром могутнім, древнім З’явилась, наче міст, веселка. І я тоді заговорив: - Скажи мені, веселко неба, Звідкіль береш ти кольори? - Звідкіль? Поглянь довкола себе: Блакитний колір - від води, зелений, як трава умита, Червоний - яблуні плоди, А жовтий колір - колір жита.

* * *

Вересень спішить у гості та веде з собою осінь. І везуть вони в візку ось компанію яку: Черевань гарбуз сидить, про щось з перцем гомонить, І пузаті капустинки, наче баби у хустинках, Жовті дині і квасоля, і картопля прямо з поля, І веселі три морквини, в купі суконь цибулину, І червоний бурячок, щоб варити борщичок.

* * *

Жовтень пензлика дістав - листя все пофарбував. Жовтий-жовтий клен стоїть, явір, як в огні, горить. Різнобарвним килимком ідуть білка з їжаком: В нього яблучка в торбинці й три грибочка ще на спинці,

А у білочки горішки із ліщини та три шишки. Наносили вже багато - ціла купа в них, малята, Щоб в комору заховать - будуть взимку ласувать.

Сперечались в лісі звірі: - Який колір радість має? Що зелений - зайчик вірить, що червоний - білка знає. - Ні, медовий, - ведмідь каже. Пищить мишка: - Золотавий!

Може, ми їм допоможем з’ясувати, хто з них правий? Всі на відповідь чекають...Скажемо лише два слова Всім, хто ще цього не знає: - Радість - різнокольорова!

* * *

Синю квіточку весняну я не буду рвати: Фарби, олівці дістану й буду малювати. Намалюю квітку ніжну, стебельце зелене - І матуся радо візьме пролісок від мене. А я буду підростати, вчитися, мужніти - Мамі буду дарувати щонайкращі квіти.

* * *

Хто тобі позує зранку без утоми та нудьги? Купа овочів на ґанку, стіл, дідусеві штани, Польові, яскраві квіти, книга, лампа - речі там ( Варто в них повчитись, діти, як поводитися вам ). Не втече ні м’яч, ні торт - ми малюєм НАТЮРМОРТ.

* * *

Темний ліс, велике місто, старі липи у дворі, Хвиль морських ясне намисто, крила птаха угорі, -

Щоб прекрасні ці хвилини не розтали, як міраж, Лиш натхнення хай прилине - І народиться... ПЕЙЗАЖ.

* * *

ПОРТРЕТ малює наш художник

- нема там книги і ріки.

З картини дивляться уважно... А хто?

Довідаємось ми!

Учитель, дівчинка, бабуся,

Мишко, веселий твій сусід. Уважним поглядом з картини

нас проводжають вони всі.

* * *

Тайну я тобі відкрию про чарівну країну, Де опинитись кожен мріє. Разом ми туди полинем. У цій країні почуття живуть, і кожен з них свій колір має: Суворою цю сіру хмару звуть, любов - як жовте сонечко палає. Злість - наче ніч, глуха й чорнюща, а щедрість біла, як ромашки на зорі.

Та з-поміж почуттів найяскравіша - це радість, що зібрала веселки кольори.

* * *

Розмалюю писанку, розмалюю, коника гривастого намалюю. Розмалюю писанку, розмалюю, соловейка-любчика намалюю. Розмалюю писанку, розмалюю, різьблену сопілочку намалюю. А сопілка буде грати, соловейко щебетати, А гривастий кониченько - славно танцювати.

* * *

Коли вона загляне в сад - наллється соком виноград, І кислі яблука ранет солодкі стануть, наче мед. Коли огляне баштани - надмуться гордо баштани. І запишається в хустках товста капуста на грядках. Як помандрує по гаях з чарівним пензлем і руках - Все розмалює на путі, берези стануть золоті! І ми її уклінно просим: - Заходь у гості, щедра осінь!

* * *

Жовте поле, жовтий ліс, на деревах жовтий лист. Все жовтіє навкруги, навіть річки береги. Бо у осені в руці тільки жовті олівці.

* * *

Діти! Є для вас завдання. Ось цікаве запитання: Що ще в кошик покладем, як до церкви ми підем? Невеличкі, кольорові, мають розписи чудові. На Великдень їх дарують, ще у щічки поцілують?

* * *

Бувають крашанки, бувають писанки, Про них складають вірші та пісеньки. Щоб дітки вивчили, запам’ятали І на Великдень привітали!

* * *

Намалюю я не Лондон, не Париж, не Рим. Намалюю рідну хату, рідний двір і млин. Намалюю рідне поле, рідний гай і ліс. Намалюю Україну в квітах між беріз.

* * *

Чимало барв у рідної природи... І дружать між собою всі вони. З’єднавшись у барвистім хороводі, Красу дарують Матінці-Землі.

* * *

Зараз ми з вами пофантазуємо

В " Різнобарвне королівство". І разом в казку помандруємо,

" Пензлик " там про добробут дбає, У чудове й гарне місто, А " Щіточка " йому допомагає.

* * *

Король " Пензлик" походжає, із кіс корону має. Коси в фарбу опускай, але очей йому не заливай. Щоб він бачив, що робити, як лягати, де водити. Ти йому допомагай, лагідно в руках тримай.

* * *

Як захочеш малювати, не забудь серветку взяти. Пензлик у воді ти вимивай, і об серветку витирай. Тоді любі наші фарби будуть завжди різнобарвні. Кожна в хатці своїй буде залишатись, а на тебе не буде ображатись.

* * *

Олівець - малювець гарний хлопець молодець Дуже любить малювати, все довкола фарбувати. Ти в руках його тримай, але знай і пам’ятай: Не можна сильно нажимати, щоб стержня часом не зламати.

* * *

По цій дивній вулиці річка біжить,

по синьому небу хмаринка летить. Там незабудки скрізь розцвітають

і синього птаха всі радо вітають.

Там сплівши вінок із волошок,

і одягнувши плаття у синій

горошок,

Дівча синьооке стрибає

і в гості нас з вами чекає. ( Синя )

* * *

На чарівній вулиці гомін і сміх, Там лагідне сонечко гріє усіх. Дівчата веселі там квіти збирають, Із жовтих кульбабок віночки сплітають. Там листочки осінні таночок ведуть, А жовті машини пшеницю везуть. Гостей короваєм там зустрічають. Хто скаже, як вулицю цю називають? ( Жовта )

* * *

Зелені дерева тут вітами грають,

Яблук малята в садах не зривають, Зелену ялинку в танок зазивають. Бо завжди зелені вони тут

бувають. Зелена травичка з кущами шепоче,

Як же цю вулицю всі називають, Про всі новини дізнатися хоче.

Де ягоди навіть не дозрівають? (Зелена)

* * *

На вулиці цій красота, на вулиці цій чистота. Літає тут білий сніжок, керує усім зубний порошок. Берізки ніжні й біленькі гостям вклоняються низенько. Зиму тут діти вітають і якою вулицю цю називають ? ( Біла )

* * *

Ведмежата тут радо усім посміхаються, А мавпочки тут на деревах катаються. Всі звірята тут скачуть, радіють, Бо скарбом солодким вони володіють. Шоколаду тут стільки багато, Що якби дізнались мама і тато, То на вулицю цю дітей не пускали б І вулицю цю небезпечною звали б. ( Коричнева )

* * *

Вулиця ця буває сумна, та не сумує фарба чорна сама.

Люблять малята з нею дружить,

Не можуть малюнки без неї прожить.

Там в піч розмальовану вугілля кидають,

а пахану землю зерном засівають.

Оченята чорні з малюнків глядять, хто скаже,

як цю фарбу звать? ( Чорна )

* * *

Любить пензлик мій до свята чубчик гарно фарбувати.Він у райдугу пірнає, кожний колір називає: " Це червоний, жар неначе, це оранжевий, гарячий. Жовтий - як пшениця в полі. Мов трава - зелений колір Голубий - як у краплині, а ось цей, дивіться – синій. Синій колір - ніби річка, фіолетовий - як нічка". Скільки всього кольорів він дарує дітворі?