Ця презентація аналізує казкову творчість Івана Франка, розмежовуючи казку як літературний жанр та «казковість» як особливий тип образності. Автор розглядає розважально-дидактичні твори, написані письменником для власних дітей, де через образи тварин утверджуються християнські етичні цінності. Окрему увагу приділено творам із жанровими підзаголовками, які фактично є психологічними новелами, притчами або антиказками. У таких текстах, як «Мавка» чи «Поєдинок», Франко використовує казкові елементи для розкриття трагічних життєвих реалій та складних психологічних станів. У презентації підкреслюється, що для митця казка була не лише формою дозвілля, а й інструментом виховання любові до рідного слова та філософського осмислення боротьби добра і зла. Таким чином, творчість Франка демонструє складну еволюцію від традиційного фольклорного канону до глибокого інтелектуального модернізму.


