Антін Лотоцький (1881–1949) – письменник, історик, видавець, журналіст, перекладач, педагог і громадський діяч. Псевдоніми і криптоніми – А. Бей, А. Вільшенко, Лотан, Тото-Долото, Самособою не Руданський, А. Л., Л. А. та ін.
Антін Львович Лотоцький народився 13 січня 1881 в с. Вільховець, нині – Бережанського району, у сім’ї галицького педагога і письменника Лева Лотоцького.
Під час навчання в гімназії був членом таємного гуртка «Молода Україна».
Студентом філософського факультету Львівського університету слухав лекції видатного українського історика Михайла Грушевського і співпрацював з газетою «Діло».
З 1911 року Антін Лотоцький вчителює у Рогатинській приватній гімназії, де у 1912/13 навчальному році стає одним з ініціаторів заснування товариства «Молода Січ». У цьому осередку гімназисти вивчали історію, літературу і народні звичаї України, шанували товариську взаємодопомогу, козацькі закони. Коли у серпні 1914 року почалася світова війна й постало питання про формування національної військової частин, вступити до леґіону Українських Січових Стрільців зголосилися майже всі учні і педагоги Рогатинської гімназії, а Лотоцький став старшиною. У Рогатинську гімназію він повернувся лише в 1922 році, а з 1923 повністю присвятив себе письменницькій і видавничій діяльності.
Разом з М. Угрином-Безгрішним він заснував у Рогатині видавництва «Журавлі» (для дорослих читачів), «Сині дзвіночки» (для дітей), видавав журнал «Рогатинець» – орган Українського педагогічного товариства, брав активну участь у роботі львівського журналу «Світ дитини». У 1934 році у цьому видавництві побачили світ його чотиритомна «Історія України для дітей», що охоплює період від найдавніших часів до початку першої світової війни.
Під час німецької окупації Антін Лотоцький жив і працював в Рогатині, викладав в школі. У 1944 р. переїхав до Львова й оселився в інтернаті для людей похилого віку, бо сім’ї не мав, був самотній. За клопотанням письменників Львова 18 квітня 1946 року Лотоцького прийняли до Спілки письменників України, але за те, що він воював у лавах Українських Січових Стрільців й боровся за державність України, його творчість була поза увагою українського літературознавства і критики, твори письменника за радянських часів не видавали. У 1946 р. був перевиданий лише один літературний твір – казка «Котигорошок».
Антін Лотоцький помер 28 травня 1949 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Повернення творчості А. Лотоцького до сучасних читачів активно розпочалось лише у 1991 році.
