Поетична творчість Барбюса еволюціонувала від символізму (на кшталт творів символістів і поетів групи «Парнас») до натуралізму.
Роман «Благаючі» («Les Suppliants»; 1903) пройнятий песимістичними настроями. Роман «Пекло» («L’Enfer»; 1908) — соціальна фреска, за манерою схожа на романи Е. Золя.
У романах «Вогонь» («Le Feu»; 1916, Гонкурівська премія), «Ясність» («Clarté»; 1919) А. Барбюс засудив війну, зобразив її жахи, його називали «Золя траншей».
1920 вийшла збірка публіцистичних статей Барбюса «Слово бійця» («Paroles d’un combattant»), 1921 — «З ножем у зубах» («Le Couteau entre les dents»). Твори 1920–1930 присвячені суспільній проблематиці: роман «Ланки» («Les Enchaînements»; 1925), збірки повістей, оповідань, нарисів «Сила» («Force»; 1926), «Кати» («Les Bourreaux»; 1926), біографічні твори «Золя» («Zola»; 1932), «Сталін» («Staline»; 1935) та ін.
Неодноразово відвідав СРСР (1927, 1928–1929, 1932, 1933, 1934, 1935); написав про цю країну низку книжок.
Помер під час поїздки до СРСР. Похований на кладовищі Пер-Лашез (м. Париж), поряд зі Стіною федератів.
