Ох, і мете сьогодні, світа не видно.
Ні тобі зіроньки на небі, ні тобі місяця не видно, ніби хвоста дідько накрив. Не знаю, чи прийдуть сьогодні дівчата, чи стежки не знайдуть. Так темно.
Господи, як згадаєш,як раніше дівували... Бувало, як зачуєш вечорниці, то аж штани тріщать. А тепер, ні.
Що не кажіть, а світ змінився.
От хоч би хлопці. Які вони тепер? Потопчуться на одному місці, повихваляються, покорчаться, ніби його судоми брали. А дівчата не відчують, що в пан Коцьких обіймах побували.
Ще треті півні не співають, а вечорниці ще й не починались. І дівчат немає. Чи ж прийдуть...Андрію?
