Народився Андрій Якович 15 травня 1857 року в сім’ї дрібного службовця в місті Самбір (нині Львівська область). В ранньому віці втратив обох батьків, тому хлопчика забрала до себе бабуся в село Гординя в Самбірському повіті.
Малий Андрій навчився читати польською, оскільки українського букваря не було. До початкової школи не ходив, навчався вдома. Іспити за початкову школу здавав приватно.
У 1869-1877 роках навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря». В гімназійні роки (1873-1877) був членом підпільного товариства «Студентська громада».
У 1877-83 навчався на філософському, згодом — юридичному факультеті Львівського університету. Очолював студентське товариство «Дружній лихвар».
У 1881 став співзасновником «Кружка правників».
У 1882 мобілізований до війська, в чині офіцера австрійської армії брав участь у поході до Боснії. Після армійської служби займався адвокатською практикою в Самборі.
21 вересня 1884 одружився з Гладилович Наталією (дожили разом до золотого весілля, мали 6 дітей)
У 1890 відкрив власну адвокатську канцелярію в Бережанах. На Бережанщині проводив активну громадську та освітню роботу — очолював місцеву філію «Просвіти», організовував осередки «Січей», був повітовим кошовим. Належав до Української народно-демократичної партії, з 1899 входив до її керівного органу — Ширшого народного комітету.
У 1914 після початку війни – за доносом єдиновірних співмешканців, які з ідеологічних міркувань симпатизували завойовникам його посадили до сумновідомої львівської в’язниці «Бригідки», де тримали більше двох тижнів, і не знайшовши компромату, випустили.
У 1918—19 роках Чайковський став повітовим комісаром Самбірського повіту, і принципово працював на засадах гуманності та справедливості.
З 1919 р. жив у м. Коломиї , яка в той час була «під румунським постолом». У 1926-27 роках очолював осередок «Рідної школи».
2 червня 1935 року помер в Коломиї.
Андрій Чайковський твори
Спомини зперед десяти літ (1892)
Оповідання зі збірки : «Ні разу не вдарив», «Краще смерть, чим неволя», «Хто винен?», «За віхоть сіна», «Жаль ваги не має» (збірки «Оповідання» (1904 та 1920 роки))
За сестрою (1907)
Віддячився (1913)
Петро Конашевич-Сагайдачний (1917)
Козацька помста (1919)
Олюнька (1920)
На уходах (1921)
Олексій Корнієнко (1924)
Роман «Сагайдачний» — книга перша «Побратими» (1924); книга друга «До слави», частина 1 (1929); книга третя «До слави», частина 2
Перед зривом — повість про життя гетьмана Богдана Хмельницького.
Полковник Михайло Кричевський (1935) — трагічна історія польського шляхтича, який став на бік українців у їх боротьбі за волю.
Три казки діда Охріма (1927)
Автократ (1929)
Четверта заповідь (1930)
Сонце заходить (1930)
За чужі гріхи (1931)
За чужі гроші (1932)
Чар-зілля (1932)
Полковник Михайло Кричевський (1935)
Одарка
Чорні рядки (Мої спомини за час від 1 листопада 1918 р. до 13 травня 1919 р.)
З ласки родин (б.р.)
Не піддавай ся біді (б.р.)
