Андрій Чайковський
Народився 15 травня 1857 року, в сімї дрібного службовця в місці Санвір, ЛЬвівська область.
В раньому віці втратив батька його забрала бабуся, село Гординя, малий андрій навчався читати польською мовою бо не було українського букваря.
Він не ходив до школи він навчався дома також здавав нмт дома, 21 вересня 1884 року одружився з Гладилович Наталією в них було тоді 6 дітей(3 сина та 3 доньки),
Андрія посадили до Львівської вязниці "Бригідки" тримали більше двух тижнів і не знайшли компромату та випустили його.
Після виходу з в’язниці пише свої найкращі твори – «Віддячився», «Перед зривом», «Сагайдачний», «На уходах», «Полковник Михайло Кричевський».
У 1918-1919 став повітомим комісаром сомбірського повіту, працював на засадах гуманості та справедливості.
З 1919 жив у місці Коломії, у 1926-1927 р. очолював осередок рідної школи.
2 червня 1935 р. помер в Коломії. Він писав твори на історичну тиматику.Його керівником був син письменника і вони подружилися.
А. Чайковський склав суддівський іспит і впродовж 1884—1886 років практикував у Самборі після чого переїхав у Бережани Тернопільської області, де в 1890 році відкрив власну адвокатську канцелярію.
Всерйоз літературною працею Чайковський зайнявся у 1888 році, коли йому виповнилося 36 років. Це були публікації його статей з історії судових процесів у газеті «Діло». Через п’ять років Чайковський стає автором більше десяти видань:
«Спомини зперед десяти літ» (1892) та «Чорні рядки», збірки оповідань «Із судової зали», «Образ гонору» (1895), «Хто винен?», «Краще смерть, ніж неволя», «Не для всіх весна зеленіє» (1920),
повісті «Олюнька», «В чужім гнізді», «Бразілійський гаразд» (1896), «Малолітній» (1919) та інші. Всі вони були високо оцінені Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським й читацьким загалом.
Повість «За сестрою», що вийшла друком у 1907 році, теж відразу здобула широку популярність. (Зараз цей твір увійшов у нову програму з української літератури для 7 класу середньої школи).
У своїй ювілейній промові, виголошеній 1929 р. з нагоди 40-річчя письменницької та громадської діяльності, Андрій Чайковський сказав: «Любіть Україну, любіть своє рідне, хоч воно не дорівнює чужому,
але воно своє, старайтесь це рідне піднести до рівня чужих культур. Не міряйте свого рідного французьким метром, а оцінюйте його висоту своїм рідним ліктем, додумайте про те, що коли б ті великі народи,
після яких дехто нашу культуру оцінює, жили серед таких злиднів як ми, то хто зна, чи їхня література дорівнювала б сьогоднішній нашій. Такого погляду держався я усе моє життя.
Мені байдуже, чи мої письменницькі праці перейдуть до світової письменницької скарбниці. І я не писав на експорт, лише для свого любого, дорогого українського народу.
І я щасливий сьогодні, що мої простенькі праці зайшли під селянську стріху, і там їх радо прийняли».
Після об'єднання західноукраїнських земель із Радянською Україною ім’я письменника було «викреслено» з літератури, його твори тривалий час не видавалися.
Лише в 1958 році львівське видавництво «Каменяр» видало збірку творів А. Чайковського «За сестрою», а 1966 року було здійснено ще одне видання – трилогія «Олюнька».
І тільки через 23 роки українському читачу повернули найкращий твір письменника – історичний роман «Сагайдачний»,
у якому висвітлюється образ лідера національно-визвольного руху XVII ст. – легендарного гетьмана реєстрового козацтва Петра Конашевича-Сагайдачного.
Сім'я Чайковського
Подружжя Чайковських прожило разом пів-століття та мало трьох синів та три доньки. [5]
Гладилович Наталія Юліанівна (26 серпня 1861, Береги — 17 листопада 1938, Коломия) — з 21 вересня 1884 дружина.
Чайковський Микола Андрійович (2 січня 1887, Бережани — 7 жовтня 1970, Львів) — син. Професор математики.
Туна Наталія Григорівна (1890, — 1987, Львів) — невістка, дружина сина Миколи. Вчитель німецької мови.
Чайковський Богдан Андрійович (29 лютого 1888, Бережани — 26 червня 1941, Львів) — син. Адвокат, етнограф. Закатований комуністами у Бригідках.
Пасіка Юлія Якинтіївна (15 лютого 1891, Мала Лука — 19 березня 1950, Чита) — невістка, дружина сина Богдана.
Чайковська Галина Андріївна (19 вересня 1892, Бережани — 6 січня 1979, Флорида) — донька.
Бемко Володимир (16 вересня 1889, Козова — невідомо) — зять, чоловік доньки Галини. Старшина УСС.
Чайковська Олена Андріївна (4 січня 1893, Бережани — 1927, Коломия) — донька. Померла при пологах.
Станімір Осип (1890, Ладичин — 1971, Торонто) — зять, чоловік Олени. Сотник УГА.
Чайковський Андрій Андрійович (14 жовтня 1895, Бережани — 9 червня 1978, Коломия) — син. Бібліотекар, член КПЗУ.
Глібовицька Ярослава Теофілівна (26 листопада 1904, Тростянець — 15 травня 1994) — невістка, дружина сина Андрія. Учителька.
Чайковська Наталія Андріївна (6 серпня 1898, Бережани — 18 лютого 1938, Коломия) — донька.
Трач Іван Іванович (невідомо — 1944, Коломия) — зять, чоловік доньки Наталії. Інженер-механік. Брат Володимира Блавацького.
Вшанування пам’яті
13 липня 1988 року у Коломиї вперше відкрито вшанували роковини А. Чайковського. Наступного року, з дозволу міськради відбулися вечори пам'яті, а в музеї було розгорнуто виставку меморіальних речей А. Чайковського, які чекали свого часу у його фондах.
1 червня 1991 року в с. Гордині освячено пам'ятний знак.
24 серпня 1994 року в м. Самборі відкрито пам'ятник Андрієві Чайковському.
У 1996 році у Бережанах біля будинку, у якому мешкав Андрій Чайковський, встановлено пам'ятник.
15 травня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам'ятна дата – 160 років з дня народження Андрія Чайковського.
