Оповідач у повісті Анатолія Дімарова «На коні і під конем» — це сам головний герой, Толя (Только), який розповідає про своє дитинство, шкільні роки, юність та перші кроки у дорослому житті. Його образ є автобіографічним, адже автор відтворює власний життєвий шлях крізь призму спогадів.
Оповідання ведеться від першої особи, що надає твору особливої щирості та довіри з боку читача. Через суб’єктивне сприйняття Толі світ постає у двох площинах: дитячого наївного бачення та дорослого осмислення. Саме завдяки цьому читач може простежити еволюцію героя: від допитливого хлопчика, який грається, бешкетує та пізнає світ, до юнака, що зіштовхується з суворими реаліями життя, війни та відповідальності.
Глибокий психологізм оповіді дозволяє зануритися у внутрішній світ Толі. Його сприйняття подій, що відбуваються навколо, змінюється разом із дорослішанням: від дитячої безтурботності до болісного усвідомлення втрат і життєвих викликів. Гумор, який супроводжує розповідь, допомагає легше сприймати складні моменти, а іноді й служить своєрідним захистом від суворої реальності.
Таким чином, образ оповідача в повісті «На коні і під конем» — це не лише дитячий голос Толі, а й голос дорослого, що осмислює прожите. Він виконує роль місточка між минулим і майбутнім, допомагаючи зберегти пам’ять про дитинство, його радощі та труднощі, які формують особистість.
