Повість «На коні й під конем» має виразну автобіографічну основу. У ній відтворено події кінця 1920-х – 1941 років, які автор пережив особисто.
Твір розпочинається символічною притчею про місточок над урвищем, що уособлює пам’ять про минуле. Композиція повісті фрагментарна, кожна частина містить окремі епізоди-спогади, через які автор розкриває соціальне формування покоління.
Перша частина «Через місточок» показує дитинство головного героя Толі, його перші страхи та переживання. У «Блакитній дитині» описано шкільні роки, становлення характеру, усвідомлення соціальних реалій. Третя частина «На коні й під конем» охоплює старші класи, службу в армії та початок війни, що стає найтрагічнішим етапом життя героя.
Попри складні події, більшість твору пронизана м’яким гумором, оптимізмом і життєлюбством. Автор показує, як труднощі формують людину, а пам’ять про минуле стає запорукою майбутнього.
