Анатолій Андрійович Дімаров (17 травня 1922 — 29 червня 2014) — український письменник-прозаїк, мемуарист. Він відомий своїми творами про примусову колективізацію, Голодомор та репресії. Лауреат Шевченківської премії 1981 року.
Біографія:
Народився Анатолій Дімаров (при народженні – Анатолій Андроникович Гарасюта) на хуторі Гараськи, Полтавської області. Щоб уникнути репресій, його мати змінила прізвище на Дімаров, стверджуючи, що він дитина загиблого вчителя.
Дитинство письменника припало на важкі часи колективізації та Голодомору. Закінчивши середню школу, він був мобілізований на Другу світову війну, де був поранений і ледь вижив на окупованій території.
Після війни працював у редакції газети «Радянська Волинь» та у видавництвах. Перші твори почали друкуватися наприкінці 1950-х років, хоча збірка оповідань «Гості з Волині» вийшла у 1949 році.
Анатолій Дімаров помер у Києві 29 червня 2014 року.
Творчість:
Творчий доробок Дімарова охоплює романи, повісті, оповідання та фантастичні казки.
