присвячені глибокому аналізу поеми-послання Тараса Шевченка «І мертвим, і живим...», розкриваючи її як фундаментальний текст для українського державотворення та формування національної ідентичності. Матеріали досліджують гостру критику Кобзарем тогочасної еліти, її конформізму, байдужості до долі народу та сліпого схиляння перед іноземщиною. Автори підкреслюють особливе значення історичної пам’яті та рідної мови як засобів подолання комплексу меншовартості та об’єднання суспільства.




