Альбе́р Камю́ — французький романіст, творчій шлях.

Французький есеїст, письменник і драматург Альбер Камю здобув Нобелівську премію, йому було 44 роки. Саме завдяки творчості А. Камю філософське вчення екзистенціалізму стало популярним у Франції. В його основі, є надто у варіанті А. Камю, є твердження абсурдності буття («абсурд є метафізичним станом людини у світі», — йдеться у «Міфі про Сізіфа»), уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості. Чільне місце посідає думка про те, що людина відповідальна сама за себе. Людині доводиться жертвувати собою, аби виправдати своє існування. Вже самим актом народження вона виявляється закинутою у світ поза своєю волею і бажанням. З моменту появи вона отримує від природи й смертний вирок, термін виконання якого їй невідомий. Убивають хвороби, старість, війни, кати, злидні, навіть сонце, як у романі «Сторонній». Для Камю центральна проблема філософії та літератури - виправдання бунтарської свідомості , що протистоїть «необачному мовчанню світу ».У його творах світ знаходить сенс , тільки через бунт , спрямований на виродження абсурдності світу . Набуття сенсу і усвідомлення недосконалості світу не робить людину щасливою, але це робить людину вільною . Творчість Камю - постійний філософський пошук , пристрасне переживання за людину, що живе в абсурдний час трагічного надлому часу та історії в 20 столітті.