АКТИВНІ ФОРМИ ЗАНЯТЬ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ З ЛІТЕРАТУРИ

Опис документу:
Ефективною формою роботи із старшокласниками є й учнівські конференції. Вони здебільшого проводяться як уроки-бесіди з позакласного читання під час вивчення літератури в старших класах, але на конференцію виноситься обговорення не одного, а кількох питань певної проблеми. Учнівські конференції, як і уроки-бесіди з позакласного читання, сприяють вихованню «творчого, грамотного читача, залюбленого в книгу, такого, який прагне через книгу пізнавати життя і самовдосконалюватися».
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Активні форми занять у сучасній школі з літератури

Учнівські конференції.

Ефективною формою роботи із старшокласниками є й учнівські конференції. Вони здебільшого проводяться як уроки-бесіди з позакласного читання під час вивчення літератури в старших класах, але на конференцію виноситься обговорення не одного, а кількох питань певної проблеми. Учнівські конференції, як і уроки-бесіди з позакласного читання, сприяють вихованню «творчого, грамотного читача, залюбленого в книгу, такого, який прагне через книгу пізнавати життя і самовдосконалюватися».

Для проведення конференції учитель насамперед формулює проблему, яка об'єднує кілька прочитаних учнями творів, заздалегідь дає творчі завдання (підготувати розповідь про найцікавіші епізоди з книги, зробити записи про свої враження від твору у читацькі щоденники і т.п.), визначає основних доповідачів і рецензентів по кожному з питань конференції. Обговорення книг на конференції починається із виступу доповідачів, їх виступи оцінюються рецензентами, які звертають увагу на такі питання: що сподобалось у доповіді, а з чим не згодні? Що можна доповнити? Чим вам сподобалась книга?

Після цього вчитель запрошує виступити учнів, які мають сказати своє слово про книгу: доповнити виступи, розповісти цікавий епізод з книги і прокоментувати його, зачитати враження про книгу, яке зафіксоване в читацькому щоденнику тощо.

У кінці такого уроку бажано оглянути виставку книг про нашого сучасника, порекомендувати учням для читання інші книги.

Урок-диспут.

Важливою формою розвитку логічного і творчого мислення учнів на уроках літератури, стимулювання їх активності і самостійності є диспут. Диспут - одна із форм урочної роботи з учнями, яка допомагає розвивати їх самостійність, логічне мислення, соціальну та моральну зрілість; формувати погляди та переконання особистості.

Він дає змогу зіставляти свої погляди з поведінкою і думками літературних героїв, використовувати виховну силу позитивного прикладу. Беручи участь у диспуті, учні розвивають вміння і навички полемізувати, аргументовано захищати свої думки.

Успіх диспуту залежить від його вмілої підготовки. Насамперед слід добре продумати тему диспуту, яка б містила в собі чітку світоглядну проблему, що в житті чи літературі вирішується по-різному, та формулювання дискусійних питань, що спонукали б учнів думати, сперечатися, обґрунтовано захищати свої думки. Учитель рекомендує учням до диспуту ознайомитися з певною літературою, матеріалами з періодичної преси, переглянути відповідні кінофільми.

Диспути дуже рідко тривають весь урок, здебільшого вони займають лише частину часу на уроці і органічно включаються у його зміст. Питання, які викликають різні думки в учнів, можуть пропонуватись їм у підготовці до диспуту.

Диспут на уроці здебільшого проводить учитель. Тут мають місце так само, як і на семінарі чи конференції, вступне і підсумкове слово вчителя, виступи учнів з обговорюваних питань. Учитель не визначає наперед учнів, що готують відповідне питання, інакше дискусійного обговорення проблеми на уроці не виникне.

Диспут і конференція мають багато спільного. Перш за все вони розраховані на високий рівень ерудиції, активності та самостійності учнів. Разом із тим диспут суттєво відрізняється від конференції тим, що він меншою мірою запрограмований як за змістом, так і за формами проведення. Диспут вимагає чіткого окреслення предмета обговорення й забезпечує широкі можливості вирішення суперечок. Успіх уроку-диспуту забезпечують серйозна та старанна підготовка до нього вчителя й учнів, актуальність теми, характер його проведення.

Учителеві необхідно чітко визначити та сформулювати тему диспуту, поставити мету та завдання, розробити систему питань і контрпитань, які найбільш повно розкривають зміст теми; провести інструктаж для учнів, тобто ознайомити їх із темою диспуту, змістом питань, з яких вони повинні висловлювати свої думки, літературою та іншими матеріалами; порадити звернутись до інших можливих джерел інформації (батьків, учених, журналістів, ветеранів війни, героїв праці, засобів масової інформації). Зауважимо, що диспути не повинні бути широко плановими, громіздкими. У процесі підготовки до диспуту учні повинні самостійно осмислити проблему та її основні аспекти, підготувати необхідну та достатню інформацію про суть проблеми, прагнути до висловлювань своїх суджень з того чи іншого питання, обмінятись думками (індивідуально чи у групі), підготувати відповідний інформаційний матеріал для підтвердження своїх думок і суджень.

Технологія проведення уроку-диспуту така: повідомлення теми, цілей та завдань диспуту; ознайомлення з наочністю, виставкою та іншими дидактичними матеріалами; спрямування учнів на відвертість, уважне й шанобливе ставлення до інших думок; обґрунтування своїх переконань, висновків. Керівництво диспутом з боку вчителя вимагає тактовності, коректності, уміння спрямовувати виступ учнів на об'єктивне розкриття суттєвих сторін проблеми, формування вмінь учнів оперувати фактами, переконувати в істинності чи хибності висловлюваних суджень.

Зацікавленість учнів диспутом зростає, як правило, у процесі його проведення. Це залежить від того, як учитель ставить запитання, стимулює самостійність висловлювань і суджень учнів, спонукає до взаєморозуміння, співробітництва; забезпечує єдність цілей та устремлінь. Важливо також дотримуватись вимог до диспуту, це: вільний обмін думками; на диспуті всі активні; кожний виступає та критикує будь-які положення, з якими він не згодний; головне в диспуті - факти, логіка, уміння доводити; міміка, жести, вигуки в якості аргументів не приймаються.

Підбиваючи підсумки диспуту, слід оцінювати не тільки зміст виступів, а й форму їх виголошення; звертати увагу на сформованість умінь учнів правильно відстоювати свої думки та переконання.

У процесі спостереження та аналізу уроку-диспуту слід зосередити увагу на таких параметрах:

  • доцільність вибору та постановки теми диспуту;

  • якість підготовки до диспуту (вивчення учнями навчального матеріалу з теми, ознайомлення з літературою, консультації, обмін думками, аналіз анкетних даних, зосередження уваги учнів на провідній меті та аспектах диспуту);

  • організаційна робота з підготовки до уроку-диспуту (психолого-педагогічна мотивація доцільності обраної теми диспуту, визначення часу та місця проведення, підготовка наочності, ТЗН, тематичної символіки);

  • дотримання вчителем вимог до проведення диспуту;

  • зміст диспуту (глибина знань учителем та учнями проблеми диспуту, основних теоретичних положень із теми диспуту відомих учених, письменників, діячів інших сфер науки та культури, теоретична та практична значущість теми диспуту, логіка та доказовість думок, зосередження уваги на головному, істотному; підведення учнів до самостійних висновків, узагальнень, їх корекції; етика поведінки учасників диспуту);

  • процедура проведення уроку-диспуту (постановка питань, мобілізація та активізація уваги, управління пізнавальною діяльністю учнів; дотримання такту та культури узагальнення різних думок, суджень);

  • роль учителя в диспуті (провідна, непомітна, опосередкована, невимушена, авторитарна);

  • порядок і дисципліна учнів у процесі диспуту, дотримання правил диспуту;

  • підбиття підсумків диспуту (оцінка правильності розуміння та коментування теми учнями, її провідних ідей та аспектів; активність і самостійність суджень учнів; уміння учнів підкріплювати прикладами ті чи інші положення, судження, пов'язувати їх із життям суспільства, школи, класу).

Семінари.

Семінарські заняття запроваджуються з 8 класу. Вони розвивають вміння і навички в учнів самим здобувати знання, виступати перед аудиторією з усними повідомленнями і рефератами, використовуючи для їх підготовки матеріал одного чи кількох джерел. Крім того, семінарські заняття досить важливі з погляду забезпечення наступності навчання і підготовки молоді до життя.

Особливий інтерес до семінарських занять виник у 60-70-х роках у зв'язку з проблемами розвитку творчої активності та пізнавальної самостійності школярів. «Основне завдання семінарських занять — прищеплення учням смаку до самостійної роботи над текстом літературного твору, до збирання та осмислення літературних фактів», — зазначали відомі методисти Т.Ф.Бугайко та Ф.Ф.Бугайко [15,с.111]. Особливістю їх є те, що результати самостійної роботи учнів на них обговорюються і оцінюються учителем або учнями-рецензентами. Вони, таким чином, дають змогу «учитися самому і вчити інших», адже основним джерелом знань на такому занятті є не слово вчителя, а повідомлення і реферат, з якими виступають учні.

Семінари органічно вписуються в класно-урочну систему. Вони здебільшого проводяться з метою розвитку навичок самостійного опрацювання учнями певної теми, поглиблення чи узагальнення вивченого матеріалу. На уроках літератури їх варто запроваджувати за творчістю найвидатніших письменників, про яких є багата літературно-критична та мемуарна література. Щоб не переобтяжувати учнів, семінарські заняття проводяться не більше двох-трьох разів на рік.

Насамперед учитель визначає проблему семінару. На кожне з запропонованих питань визначається доповідач і опоненти. Опоненти можуть ознайомитись із текстом учнівської доповіді напередодні семінару. Для того, щоб забезпечити активність усіх учнів, пропонуємо їм для обдумування кілька інших запитань, здебільшого проблемного характеру

На семінарському занятті після невеликого вступного слова вчителя про завдання уроку виступають основні доповідачі, опоненти, а потім в обговоренні проблеми беруть участь інші учні класу. У ході такого семінару учні повинні дійти висновку самостійно.

Важливе значення мають семінарські заняття з узагальнюючих тем, особливо про вагомість творчості та вшанування того чи іншого письменника. Часом такі семінари переростають в уроки цікавих повідомлень за творчістю письменника, у творчі звіти старшокласників про результати своєї індивідуальної чи групової пошуково-дослідницької роботи. На підсумковому уроці учні матимуть змогу виступити із цікавими повідомленнями і рефератами, які розширюють знання учнів про життя і творчість письменника. Щоб залучити всіх учнів до пошуково-дослідницької, творчої роботи, варто їм запропонувати і такі завдання: знайти кілька висловлювань про значення творчості письменники і вміти їх прокоментувати; зібрати і оформити матеріал про творчість письменника. Під час підготовки до проведення семінару можна використовувати і групові завдання.

Семінарські заняття дають змогу вдало запроваджувати міжпредметні зв'язки у викладанні літератури, виявляти і розвивати творчі здібності та кругозір учнів, формувати їхні ідейні переконання. Вони є важливим засобом самовиховання особистості.

  1. Інтегровані уроки.

Інтегровані уроки дозволяють глибше опанувати тему, яку вивчаємо. На такому уроці кожен учитель-предметник намагається подати суть того, що вивчається, зі своєї, специфічної для кожного предмета, точки зору. Не останню роль відіграє й оригінальність самої форми проведення уроків. Учнів відразу ж зацікавлює присутність кількох учителів на уроці. Дитяча психологія краще сприймає короткочасні повідомлення, відмінні за формою викладу та джерелом подачі. Особливість спілкування з дітьми кожного окремого вчителя перетворює урок на евристичну бесіду з глибоким та детальним поясненням незрозумілих понять.

Інтегровані уроки за змістом поділяються на три категорії:

а) вступні - до вивчення певного розділу;

б) вивчення нового матеріалу;

в) підсумкові.

На вступних уроках учням в описовій формі подається загальна картина тих явищ, які будуть вивчатися. Цей урок спарений. На ньому працюють кілька вчителів. Дається загальна картина, ставляться проблемні питання, основні запитання до цілої теми. Це збуджує інтерес учнів. Набуті спільно знання застосовуються на практиці.

Після вивчення певного розділу або теми, коли учні мають грунтовні знання даного матеріалу, проводяться підсумкові інтегровані уроки. На них, використовуючи вже відоме учням, пояснюється велика кількість нових фактів, різноманітних процесів, розкриваються перспективи одержання знань з даного розділу.

З особливо великою віддачею проходять уроки в кабінетах, де створені максимальні умови для засвоєння нового матеріалу. Наявність різноманітних макетів, унаочнень, інструментів, допоможе учням краще сприйняти та зрозуміти навчальний матеріал.

Серед різних форм проведення інтегрованих уроків найбільш зручною є бесіда. Вона може відбуватися між учителями, які розглядають певну проблему чи явище з різних позицій, поступово з'ясовують суть і закономірності.

Учні мимоволі стають учасниками бесіди: наводять нові факти з життя, запитують про незрозуміле, іноді допомагають у розв'язанні проблеми. У вигляді діалогу розглядається значна кількість прикладів. Кожен учитель розкриває певну частину теми. Розпочинається дискусія, в ході якої знаходять істину.

Тут роблять припущення і обгрунтовують свої думки не лише вчителі, але й учні. І нічого, що деякі з них бувають надто фантастичні за змістом. Це творчість знаходження істини в дискусії. Потім розглядаються і обговорюються різні питання і проблеми, що дозволяють людині пізнати Всесвіт.

Інтегровані уроки, які проводять у відповідних кабінетах, дають можливість учням більш глибоко зрозуміти практичне застосування вивченого.

Використання інтегрованих уроків приносить користь не лише учням, а й самому вчителеві. Спілкуючись з колегами, відкриваєш нові факти, іноді більш глибоко задумуєшся над явищами, на які раніше майже не звертав уваги.

Участь у підготовці та проведенні таких уроків з колегами збільшує багаж знaнь, дає можливість відчути інтеграцію між науками, жодна з яких не може існувати відокремлено від інших, від самого життя.

Процес інтеграції знань відображає загальну закономірність процесу пізнання, який не обмежується лише природничими процесами.

Науково-технічний прогрес, прискорюючи розвиток науки, сприяє цьому процесові, виступає в ролі потужного "інтегрованого фактора" прикладних наук. На всіх рівнях науки, техніки, народногосподарського механізму існують глибокі взаємозв'язки: всі галузі органічно пов'язані між собою, а НТР розвиває і ускладнює цей процес.

Концепція міжпредметних зв'язків навколо узагальнювальних навчальних проблем сприяє успішному їх розв'язанню, цілеспрямованому розвитку екологічних понять, комплексному висвітленню різних аспектів. Включення учнів в активну пізнавальну діяльність при вирішенні проблемних питань формує їхні переконання.

  1. Урок-практикум.

Він забезпечує проведення практичних робіт з використанням різних джерел інформації. На практикумі вдосконалюються спеціальні та загальнонавчальні вміння і навички, здійснюється застосування знань у нових ситуаціях. Учні розширюють свої уявлення про вивчені явища і процеси, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки. На таких заняттях відсутня чітка регламентація навчальної діяльності, існує великий простір для прояву ініціативи і творчості. Учні вчаться планувати свою роботу, здійснювати самоконтроль. Це спонукає до розвитку пізнавального інтересу до предмета, розширює їхній світогляд. На практикумі учні виконують значно більше завдань, ніж на традиційному уроці.

Для організації самостійної роботи для практикуму бажано розробити спеціальні навчальні матеріали.

Їх повинен отримати кожен учень. Школярі ознайомлюються зі змістом заняття, переліком інформації з літератури, необхідної в процесі самостійної роботи. У матеріалах можуть бути використані статистичні таблиці, графіки, діаграми, схеми, фрагменти з науково-популярної літератури, картосхеми. Різний і спектр завдань за змістом, формою, рівнем складності, самостійністю виконання.

Зростає актуальність роботи із зошитом з друкованою основою і забезпечення ним кожного учня.

  1. Урок-залік.

Такі уроки допоможуть учителеві зрозуміти і розкрити індивідуальні здібності учнів, які, в свою чергу, покажуть начитаність, ерудицію. Підготовку до таких уроків треба починати вже з 5-го класу. А в наступних класах необхідно вдосконалювати вміння і навички читання серйозного тексту; зіставляти та аналізувати прочитане; працювати з каталогами, довідниками. Без цих умінь провести такий урок неможливо.

Перш, ніж планувати такі уроки, треба визначити, що ми ставимо собі за мету. Про залік повідомляємо учнів за три тижні. Треба вказати, з яких тем і розділів він буде проводитися, які питання потрібно опрацювати.

Залік допомагає перевірити знання учнів, вміння працювати з літературою і виконувати практичні завдання.

Проводити залік можна різними способами:

1. Екзаменаторами стають вільні від уроків учителі.

2. У ролі екзаменаторів виступають більш ерудовані учні, які добре засвоїли тему.

У кінці уроку підводять підсумки.

На уроках бажано використати колективний метод навчання. Наприклад, розв'язування завдань з наступною перевіркою. Клас ділять на підгрупи, призначають консультанта. Кожна підгрупа одержує різні картки із завданнями. Перше завдання розв'язує і пояснює консультант, решту завдань учні виконують самостійно. Консультанти координують і ведуть облік, а учитель слідкує за роботою учнів.

Наприкінці уроку консультант оголошує результати.

  1. Уроки-рольові ігри.

На уроці обговорюються ті чи інші проблеми, учні вчаться доводити правильність своєї думки і робити висновки.

Ігри розвивають пізнавальний інтерес, активізують розумову діяльність. Під час гри учні краще засвоюють матеріал, вчаться застосовувати набуті знання у нових ситуаціях.

Рольова гра вимагає від дітей прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати учням. Отже, пошук вирішення проблеми залишається за учнями.

    1. Урок-фестиваль.

Така форма уроку сприяє розвиткові навчальних здібностей і адаптуванню учнів до реалій сьогодення. Урок має ігровий характер, і гра максимально наближена до реалій сучасного життя.

  1. Урок-бесіда за «круглим столом».

У класі повинна бути група людей (учнів, ведучих), які могли б на себе взяти роль відповідачів на поставлені питання з теми заняття. Решта учнів становлять аудиторію, їхня роль зводиться в основному до постановки питань ведучим.

Негативним є те, що клас ділять на дві половини - активну і пасивну.

Підготовку до уроку проводять заздалегідь. Учням дають список рекомендованої літератури і теми, які треба повторити.

  1. Урок-вікторина.

До уроку кабінет оформляють відповідним чином: на стінах емблеми та привітання команд, фотографії. Учні визначають журі і суддю-інформатора.

І етап уроку присвячується історії. Кожній з команд пропонують по 3-4 завдання, які треба розв'язати у визначений термін. З кожною командою працює по два члени журі. Вони перевіряють правильність відповідей, фіксують час, який було затрачено на виконання завдань.

ІІ етап - конкурс капітанів. Кожному капітанові допомагає команда. Колективний пошук, дух змагання дозволяє систематизувати набуті знання, зосередити увагу на найважливішому.

ІІІ етап - змагання команд. Кожна команда пропонує команді-суперниці по п'ять завдань, на їх обдумування відводиться не більше трьох хвилин.

Учитель бере активну участь в обговоренні (то в ролі консультанта, то як учасник команди, інколи допомагає журі).

Уроки-вікторини цікаві тим, що дають можливість всебічно розглянути проблему, знайти найбільш вдале вирішення. Такі уроки виховують почуття колективізму, розвивають допитливість, вчать самостійності.

  1. Урок-вистава.

На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці та збільшує їхню самостійність під час підготовки сценарію.

Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання, і спираються на образне мислення, фантазію, уяву учнів. При підготовці вистави відсутній будь-який тиск на учнів у висвітленні конкретної ситуації. Знання, які учні засвоїли на попередніх уроках, вони можуть використати зараз. Персонажі залишають можливість глядачеві самостійно обміркувати ситуацію і зробити власні висновки.

Учні, які виконують ролі, заздалегідь готують собі костюми, ближче знайомляться з особою, яку будуть представляти, її характером, поведінкою, зовнішністю. Вони вивчають потрібні слова, вчаться, як себе поводити у відповідній ситуації. До уроку готують необхідне обладнання.

Урок починають з бесіди чи з характеристики певної ситуації.

Це підводить учнів до глибшого сприйняття вистави. Безпосередньо перед виставою учні отримують завдання та запитання, на які вони знайдуть відповіді, переглянувши виставу. Тоді розігрується театралізована вистава.

Після перегляду вистави вчителеві треба повернутися до проблемних питань. Це можуть бути усні відповіді, складання таблиці або короткі записи у зошиті.

У кінці уроку проводиться бесіда з класом, учні роблять висновки.

Це найбільш характерні для вивчення літератури нові форми роботи, які запроваджуються на уроках в старших класах, а також активно використовуються і на факультативних заняттях, і в процесі позакласної роботи. Варто відзначити ще й такі ефективні форми позакласної роботи в процесі вивчення літератури в школі, які активно розвивають творче мислення і літературно-творчі здібності школярів: конкурси на кращий учнівський твір, літературні олімпіади, вечори власної учнівської творчості, видання шкільного літературного альманаху, організація роботи літературно- творчих гуртків та товариств тощо.

Особливо ефективними є літературні тижні і декади, під час яких планується проведення різноманітних конкурсів (декламаторів, на кращий учнівський твір, малюнок, на кращого читача, кореспондента), читацьких конференцій, літературних олімпіад, творчих вогників, вечорів власної творчості, вікторин, виставки учнівських робіт.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.