Якість життя в інформаційному суспільстві

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально-науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи і

мистецтва

Кафедра дошкільної і початкової освіти

Реферат на тему:

Якість життя в інформаційному суспільстві

Підготувала:

Студентка 2 курсу

Групи ДО(2)

Луценко Ірина

Черкаси – 2014

Зміст:

Вступ…………………………………………………………………...……..3

1. Поняття інформаційне суспільство…………………………………….4-6

2. Передумови інформаційного суспільства……………………...………6-8

3. Чи можливе життя в інформаційному світі?…….…………...….8-10

4. Життя інформаційного суспільства в Україні...……………………..11-16

Висновок……………………………………………………...……………...17

Список використаної літератури……………………………………….......18

Вступ

Сьогодні світ переживає нову могутню революцію, здатну принципово змінити життя людей — їх роботу, дозвілля, способи об'єднання в співтовариства і навіть ставлення до самих себе. На відміну від попередніх технологічних революцій, заснованих на матерії і енергії, ця фундаментальна зміна зачіпає наше розуміння часу, простору, відстані і знання. В основі інформаційної революції лежить вибуховий розвиток інформаційних технологій (IT), різноманітність і можливість вживання яких лімітовані лише винахідливістю самої людини. Сьогодні стала очевидною перевага інформаційної складової діяльності людей над всіма іншими її формами і компонентами.

Якісна освіта розглядається в наш час як один із основних індикаторів якості життя, інструмент соціальної та культурної злагоди й економічного зростання.

Проблему якості освіти справедливо пов'язують із розвитком інформаційного суспільства, в якому випереджальний розвиток суспільного інтелекту та системи освіти стає вирішальним чинником поступу людства. Інформація за цих умов набуває найбільшої цінності та є стратегічним продуктом держав.1. Поняття інформаційне суспільство.

Визначення поняття "інформаційне суспільство" є доволі дискусійним в наукових колах. Як правило науковці намагаються окреслити основні, фундаментальні ознаки такого суспільства.

Ідея інформаційного суспільства як характеристики сучасності виникла на початку 60-х років ХХ століття. Автор цього поняття невідомий, деякі науковці у своїх працях вживали його майже одночасно. Так, у США вперше дане поняття було вжите і проаналізоване вченим Ф. Махлупом. В інших джерелах автором поняття інформаційного суспільства називають японського вченого, професора Токійського технологічного інституту Ю. Хаяші.

Відповідно до концепції 3. Бжезинского, Д. Белла, О. Тоффлера, інформаційне суспільство – це різновид постіндустріального суспільства. Розглядаючи суспільний розвиток як «зміну стадій», прихильники цієї концепції інформаційного суспільства пов’язують його становлення з домінуванням «четвертого» інформаційного сектору економіки, який слідує за трьома відомими: сільським господарством, промисловістю та економікою послуг [7, c.153].

Здебільшого, суспільство вважається інформаційним, якщо:

1. Будь-хто, будь-де й у будь-який час можуть одержати за відповідну плату чи безкоштовно на основі автоматизованого доступу і систем зв'язку будь-яку інформацію і знання, необхідні для їхньої життєдіяльності і рішення особистих і соціально значущих задач.

2. У суспільстві виробляється, функціонує і доступна будь-якому індивіду, групі чи організації сучасна інформаційна технологія.

3. Існують розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів у обсязі, необхідному для підтримки науково-технологічного й соціально-історичного прогресу, що постійно прискорюється.

4. Відбувається процес прискореної автоматизації й роботизації всіх сфер і галузей виробництва та керування.

5. Здійснюються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких є розширення сфери інформаційної діяльності та послуг. [2, c.143].

У 1993 р. сутність інформаційного суспільства була розкрита Комісією ЄС: "Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв'язку". На думку Європейської Комісії, інформаційним суспільством слід вважати:

- суспільство нового типу, що формується внаслідок глобальної соціальної революції та породжується вибуховим розвитком і конвергенцією інформаційних та комунікаційних технологій;

- суспільство знання, тобто суспільство, в якому головною умовою добробуту кожної людини і кожної держави стає знання, здобуте завдяки безперешкодному доступу до інформації та вмінню працювати з нею;

- глобальне суспільство, в якому обмін інформацією не буде мати ні часових, ні просторових, ні політичних меж; яке, з одного боку, сприятиме взаємопроникненню культур, а з іншого - відкриватиме кожному співтовариству нові можливості для самоідентифікації [2, c.146].

Вважається, що в майбутньому існуватиме декілька типів інформаційного суспільства, як колись існувало декілька моделей індустріального суспільства. Ключовими ознаками для визначення типу суспільства будуть такі: ступінь забезпечення рівних прав доступу громадян до основного ресурсу - інформації, ступінь участі у житті суспільства та самореалізації людей із обмеженими фізичними можливостями [7, c. 201].

Узагальнюючи наявні підходи до трактування поняття «інформаційне суспільство», можна сказати, що в даний час під таким розуміється:

1) суспільство нового типу, що формується в результаті нової глобальної соціальної революції, породженої вибуховим розвитком і конвергенцією інформаційних і комунікаційних технологій;

2) суспільство знань, тобто суспільство, в якому головною умовою благополуччя кожної людини і кожної держави стають знання, отримані завдяки безперешкодному доступу до інформації і умінню працювати з нею;

3) глобальне суспільство, в якому обмін інформацією не матиме ні тимчасових, ні просторових, ні політичних меж; яке з одного боку сприяє взаємопроникненню культур, а з іншого — відкриває кожному співтовариству нові можливості для самоідентифікації [3, c. 152].

2. Передумови інформаційного суспільства.

Юдін О.К. та Богуш В.М. зазначають про необхідність розроблення програми входження в інформаційне суспільство, під якою розуміють план діяльності держави з реалізації Концепції національної інформаційної політики, спрямованої на вирішення завдань формування інформаційної сфери, які забезпечують:

- розвиток засобів масової інформації;

- формування інформаційних ресурсів;

- надання інформаційних послуг;

- підготовку інформаційних продуктів;

- прийняття термінових заходів, спрямованих на створення єдиного інформаційного простору держави і його інтеграції в світовий інформаційний простір;

- встановлення жорсткого контролю за державними системами зв'язку та телекомунікацій.

Програма повинна передбачати розгляд таких напрямків:

- формування і розвиток інформаційної інфраструктури держави;

- реалізація права на інформацію в інформаційних мережах;

- захист особистості, суспільства, держави від неякісної, фальшивої інформації і дезінформації;

- захист інтелектуальної власності в інформаційних мережах;

- захист інформації, в тому числі персональних даних, даних в інформаційних мережах;

- застосування можливостей інформаційних технологій для розвитку нових форм трудової діяльності, освіти та виховання;

- захист прав споживачів та розвиток конкуренції в мережах;

- міжнародне співробітництво з проблем створення глобального інформаційного суспільства;

- координація робіт з реалізації програми [2, c. 127].

Вперше термін "інформаційне суспільство" було використано в працях таких японських дослідників, як М. Махлуп, Т. Умесао, Й. Масуда, Т. Сакайя. Подальшого розвитку дана концепція знайшла в дослідженнях провідних американських та європейських теоретиків, а саме - Б. Тоф-флер, У. Дайзард, 3. Бжезинський, М. Понятовський, Ю. Хаяші, Ж. Еллюль, Р. Коен, К. Ясперс, А. Турен, Г. Кан, Ф, Уебстер, А. Дракер, Е. Гідденс, Ч. Хенді, Л. Туроу, М. Макклюен, М. Порат, Р. Катц, які підкреслювали значення інформаційного розвитку суспільства як нової історичної віхи цивілізації [7, c. 131].

Інформаційне суспільство визначається як ступінь в розвитку сучасної цивілізації, що характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті суспільства, зростанням долі інформаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті, створенням глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх соціальних і особистісних потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Інформаційне суспільство базується на інформаційних технологіях, «інтелектуальних» комп`ютерах, автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей економіки та управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв`язку. Це забезпечує кожній особі доступ до будь-якої інформації і знань та зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин. [6, Інтернет джерело]

Становлення і розвиток інформаційного суспільства є характерною рисою XXI століття. Саме в інформаційному суспільстві активно розвиваються інформаційні і комунікаційні технології, створюються умови для ефективного використання знань в рішенні найважливіших завдань управління суспільством і демократизації суспільного життя. Світова спільнота, ставши на шлях постіндустріальної цивілізації становлення і розвитку інформаційного суспільства, формує різні шляхи його побудови.

Оцінка результатів руху до інформаційного суспільства, досягнутих на окремих етапах переходу до нього, будується на основі моніторингу розвитку інформаційного середовища за допомогою різних показників. Деякі з них мають оціночний характер, інші одержують у процесі обробки статистичних даних. Найзагальніші показники співвідносяться з параметрами соціально-економічного. Інша група показників характеризує розвиток безпосередньо технологічною базою інформаційного суспільства і його окремих складових [4, c. 251].

3. Чи можливе життя в інформаційному світі?

У сучасному світі знання й інформація породжують нові знання, їхні обсяги і вплив на продуктивний розвиток суспільства зростають. В епоху інформаційного суспільства людство одержує могутній інструмент для об'єднання зусиль з метою одержання нових знань, спрямованих на рішення своїх глобальних проблем, економічного зростання і підвищення життєвого рівня населення [1, c.132].

Інформаційна індустрія — це засіб для переходу від індустріального суспільства до інформаційного. Інформаційне суспільство не може бути ізольоване, тому інформатизація суспільства веде до інформаційної єдності всієї цивілізації.

Крім позитивних напрямків в інформатизації суспільства є й негативні сторони:

- головна з них — втручання в приватне життя (несанкціонована електронна пошта, реклама, віруси);

- інформаційна криза — другий приклад негативного явища, пов'язаного з інформатизацією суспільства;

- і третє негативне явище, що супроводжує розбудову інформаційного суспільства — відірваність тих, хто занадто захоплюється інформаційними технологіями, від реального життя [8, c. 93].

Так, викладачі Американського Університету Вільямса Вуда стурбовані тим, що їх студенти проводять дуже багато часу в Інтернеті. Щоб перешкоджати цьому, керівництво університету запропонувало студентам знижку на оплату навчання за те, що студенти проводитимуть більше часу в реальному житті. Студент підписує договір з університетом, в якому обумовлюється, що протягом року студент відвідуватиме різні університетські культурні заходи, заробляючи при цьому бали.

Так, наприклад, у зв'язку із збільшенням виробництва комп'ютерів і розширенням мережі Інтернет світ починає «хитатися» під потоком інформації, заявили учені в Каліфорнії (СІЛА). Згідно результатам досліджень, проведених Каліфорнійським університетом, більше 90% інформації зберігається в цифровій формі в комп'ютерах, таким чином займаючи менше місця, ніж на папері, у фільмах і відеозаписах. В цілому в мережі Інтернет зібрано близько 550 мільярдів документів, і щодня створюється ще 7,3 мільйони нових сторінок. За словами вчених університету, кожний житель в будь-якій точці земної кулі може мати доступ до інформації в мережі Інтернет, і абсолютно є очевидним ризик «потонути в цьому океані інформації», тому необхідно «навчитися в ньому плавати» [4, c. 252].

Проведення Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства, що проходив у два етапи в Женеві 10-12 грудня 2003 року і в Тунісі 16-18 листопада 2005 року стало значною подією як для Організації Об`єднаних Націй, органи якої відіграли провідну роль в організації саміту, так і для всіх зацікавлених у побудові інформаційного суспільства сторін.

Чотири документи, прийняті за результатами ВСІС закликають світову спільноту будувати інформаційне суспільство, орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх, в якому кожен міг би створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися і обмінюватися ними. Крім того, Женевська Декларація містить зобов`язання перетворити розрив в цифрових технологіях у цифрові можливості для всіх і забезпечити універсальний, повсюдний, справедливий і прийнятний в ціновому відношенні доступ до інфраструктури і послуг інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Завдання Плану дій полягають у тому, щоб побудувати відкрите для всіх інформаційне суспільство; поставити потенціал, закладений у знаннях та інформаційно-комунікаційних технологіях, на служіння розвитку; сприяти використанню інформації і знань для досягнення погоджених на міжнародному рівні цілей розвитку, у тому числі тих, що містяться в Декларації тисячоліття; і вирішувати нові задачі інформаційного суспільства на національному, регіональному і міжнародному рівнях.

Індикативні контрольні показники, будучи заснованими на цілях розвитку погоджених на міжнародному рівні, включаючи ті, що містяться в Декларації тисячоліття, можуть служити глобальними базовими показниками розвитку ІКТ, яких слід досягнути до 2015 року. Ці контрольні показники можуть враховуватися при встановленні національних контрольних показників.

ІКТ дають людям можливість будь-де у світі одержувати доступ до інформації і знань практично миттєво. Кожна людина повинна мати навички, необхідні для користування повною мірою перевагами інформаційного суспільства. Тому підвищення компетентності і грамотності у сфері ІКТ є необхідними. ІКТ можуть сприяти досягненню загальної освіти у всесвітньому масштабі через надання освіти і підготовку викладачів, пропонування кращих умов для навчання протягом усього життя, охоплення людей, що перебувають поза рамками формального освітнього процесу, а також удосконалення професійних навичок.

Ефективний розвиток країни або організації та їх конкурентоздатність в теперішній час можливі лише за умови наявності розвинутої інформаційної інфраструктури.

Важливим фактором впливу на стан інформаційної інфраструктури країни є наявність відповідної конструктивної державної політики в цій галузі, яка має стимулювати її розвиток [5, c. 84].

4. Життя інформаційного суспільства в Україні.

В Україні за останні 7-10 років сформувалися певні фактори соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку, які можна розглядати як передумови переходу до інформаційного суспільства.

Закон України від 04.02.1998 № 74/98-ВР "Про Національну програму інформатизації" визначає загальні засади формування, виконання та коригування Національної програми інформатизації.

Національна програма інформатизації (НПІ) — це комплекс взаємопов`язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації.

Головною метою Національної програми інформатизації є створення необхідних умов для забезпечення громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави.

Програма спрямована на вирішення таких основних завдань:

- формування правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних та гуманітарних передумов розвитку інформатизації;

- застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій у відповідних сферах суспільного життя України;

- формування системи національних інформаційних ресурсів;

- створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення науки, освіти, культури, охорони здоров`я тощо;

- створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- підвищення ефективності вітчизняного виробництва на основі широкого використання інформаційних технологій;

- формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг;

- інтеграція України у світовий інформаційний простір.

Концепція Національної програми інформатизації є невід`ємною частиною Національної програми інформатизації та включає характеристику сучасного стану інформатизації, її стратегічні цілі та основні принципи, очікувані наслідки реалізації цієї Програми [2, c. 172].

Кабінет Міністрів України щорічно формує та подає на розгляд Верховної Ради України Доповідь про стан інформатизації в Україні.

З метою підвищення якості життя громадян, створення широких можливостей для задоволення потреб і вільного розвитку особистості, забезпечення конкурентоспроможності України, розвиток економічної, соціально-політичної, культурної і духовної сфер життя суспільства, вдосконалення системи державного управління на основі використання ІКТ, попередження загроз, що виникають в інформаційному суспільстві, НКРЗІ розроблено схвалено рішенням № 609 від 22.11.2012 проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства України на 2007-2015 роки».

Запропоновані зміни передбачають, зокрема:

-коригування основних стратегічних цілей, механізмів та нормативного забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні на період до 2020 року, виходячи із сучасного стану його розвитку;

-необхідність удосконалення національної системи показників оцінювання розвитку інформаційного суспільства;

-введення нових принципів розвитку інформаційного суспільства, з урахуванням формування моделей споживання та виробництва;

-визначення інституційного забезпечення координації діяльності державних органів з питань розвитку інформаційного суспільства;

-необхідності створення національної системи кібербезпеки.

Одним з головних пріоритетів України, визначених Законом України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя [6, Інтернет джерело].

Український шлях до інформаційного суспільства визначається, як і для інших держав, її сьогоднішніми політичними, соціально-економічними і соціально-культурними особливостями.

До таких особливостей варто віднести:

- нестабільність політичного й економічного становища в країні, що не дозволяє державі швидко й ефективно вирішувати економічні й організаційні проблеми забезпечення переходу до інформаційного суспільства, розрахованого на тривалу перспективу;

- економічні умови, характерні для перехідної економіки України: відсутність вільних інвестицій для фінансування програм і проектів, що реалізують стратегію переходу до інформаційного суспільства;

- ріст інформаційних потреб населення і суспільства в цілому в суспільне значимій політичній, економічній і соціальній інформації, у тому числі такої, що породжується державними і недержавними організаціями;

- недостатньо високий (порівняно з розвинутими країнами) рівень розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури і промислового виробництва інформаційних засобів, продуктів і послуг, відсутність у держави засобів для їхньої модернізації і розширення;

- динамічний розвиток українського ринку інформаційних і телекомунікаційних засобів, технологій, продуктів і послуг;

- гранично високий рівень монополізації засобів масової інформації, слабка підконтрольність суспільству системи формування суспільної свідомості;

- випереджальне, у порівнянні по темпах росту з розвинутими країнами, створення різних систем зв'язку — каналів передачі інформації, комутаційних комплексів, засобів зв'язку і т. п. — та індустрії надання інформаційних послуг;

- наявність, в основному, високого наукового, освітнього і культурного потенціалу, створеного ще у СРСР і збереженого в Україні;

- порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, що здатна ставити і вирішувати складні науково-технічні проблеми, рушійною силою якої у великому ступені є ентузіазм.

Розглянуті вище політичні і соціально-економічні умови, у яких ще близько 10 років буде відбуватися перехід України до інформаційного суспільства, істотно відрізняються від умов, характерних для розвинутих країн і, отже, вимагають визначення шляху, властивого тільки Україні, однак враховуючи накопичений світовий досвід. Цей досвід показує, що кожна країна рухається до інформаційного суспільства своїм шляхом від початкового рубежу, обумовленого сформованими політичними, соціально-економічними і культурними умовами [2, c. 153].

Фахівці прогнозують два варіанти переходу України до інформаційного суспільства.

Перший варіант — повторення того шляху, що вже пройдений або проходиться іншими країнами, в основному, європейськими. Він вимагає значних капіталовкладень, досить короткий за часом (не більш 7-10 років до виходу на середньоєвропейський рівень інформатизації, за умови 2-3% темпу економічного росту). Швидкість руху при такому варіанті буде забезпечуватися виділеними засобами (не менш 5-7% ВВП). Крім того, цей шлях буде вимагати істотної зміни українського менталітету і переорієнтації суспільної свідомості на цілі, пріоритети і напрямки розвитку, властиві амери­канському або європейському способові життя. Для реалізації першого шляху потрібно одержати основні обсяги інвестицій із закордонних джерел або від вітчизняних комерційних структур і населення. Це не реально — сьогодні й у доступному для огляду майбутньому ніхто такі засоби не дасть, тому що впевненості в їхньому поверненні в закордон­них кредиторів немає, та й «вирощувати» за власні гроші конкурента ніхто не буде. Дістати кошти від власних комерційних структур і населення в найближчі роки не видається можливим — для цього необхідні істотно більш високий рівень розвитку цих структур, помітне пожвавлен­ня ринкових перетворень і підвищення якості життя населення.

Другий варіант — пошуки шляху, орієнтованого на чисто українські критерії і характеристики якості життя, соціально-культурні особливості і потребуючого в сьогоднішніх соціально-економічних умовах лише мінімальних капіталовкладень з боку держави. Цей шлях нетрадиційний, не апробований. Однак він вимагає хоча б мінімальних темпів економічного росту, політичної стабільності в суспільстві і політичної волі виконавчої і законодавчої влади, що поставила перед суспільством завдання переходу до інформаційного суспільства, як завдання високого пріоритету.

Основою Українського шляху переходу до інформаційного суспільства мають стати:

1. Інформатизація всієї системи загальної і фахової освіти — від дитячого саду до закінчення вищої школи і наступних форм підготовки і перепідготовки фахівців; підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик людського потенціалу.

Інформатизація системи загальної освіти, орієнтованої на виховання нового покоління, що відповідає за своїм рівнем розвитку і способові життя, умовам інформаційного суспільства — основна, перспективна задача переходу до інформаційного суспільства, її всеосяжне рішення зажадає тривалого часу, не менш 10-15 років, протягом яких може бути розроблена і реалізована нова ідеологія безперервної освіти на всіх рівнях — від дитячого саду до навчання і перепідготовки дорослих — з розумною комбінацією державних і недержавних освітніх інститутів. Необхідно врахувати, що в Україні є серйозний успіх в галузі застосування інформаційних і телекомунікаційних технологій у вищій школі, однак зовсім недостатні роботи з комп'ютеризації шкіл, особливо в невеликих містах і на селі. Важливу роль в інформа­тизації освіти мають зіграти культурно-інформаційні цент­ри, електронні бібліотеки і робота в Інтернет.

2. Формування і розвиток індустрії інформаційних і комунікаційних послуг, у тому числі домашньої комп'ютери­зації, орієнтованої на масового споживача.

Формування і розвиток індустрії інформаційних і комунікаційних послуг, орієнтованої на масового споживача, є однією з основних задач розвитку інформаційного середовища суспільства, що забезпечує зацікавленість населення у використанні інформації як ресурсу суспільного й індивідуального розвитку.

3. Забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідає українським культурно-історичним традиціям, у тому числі організація могутнього україномовного сектора в Інтернет.

Забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідають українським культурно-історичним традиціям, є політичним завданням, рішення якого має забезпечити передачу новому поколінню всього різноманіття української культури, виховання цього покоління в атмосфері національних духовних цінностей і ідеалів, максимально зменшити негативний вплив на молодих людей англомовної інформаційної експансії, культурно-окупаційного характеру Інтернет.

Рішення цих трьох масштабних, історичних для України завдань буде означати реальне перетворення інформації і знань у справжній ресурс соціально-економічного і духовного розвитку. Воно буде також означати зміцнення інститутів цивільного суспільства, реальне забезпечення права громадян на вільне одержання, поширення і використання інформації, розширення можливостей саморозвитку особистості.

Україна може виступити як носій специфічної моделі цивілізованого розвитку, багато в чому коригує західний еталон. Історична послідовність, національна ідентичність, відновлення моральної свідомості, створення єдиного духов­ного простору країни – такі основні особливості обираного шляху України до інформаційного суспільства [4, c. 179].

Висновок

Отже, усі країни життєво зацікавлені в розвитку глобального інформаційного суспільства і використанні нових можливостей, що з'являються завдяки поліпшенню доступу до інформації і кращого забезпечення інформацією. Разом з тим, досить важливо, щоб глобальне інформаційне суспільство створювало умови, що дозволяють кожному використовувати ці можливості, здійснюючи, зокрема, підтримку ініціативам, спрямованим на забезпечення прийнятного по вартості і справедливого доступа до інформації на всіх мовах. Проте, як і раніше, існують численні політичні, юридичні, культурні, економічні, освітні, соціальні і технологічні фактори, що перешкоджають забезпеченню такого доступу.

Якість життя в інформаційному суспільстві насамперед залежить від самої людини які умови вона для себе створить таким і буде її життя.Список використаної літератури:

  1. Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе / Под ред. П.С. Гуревича. – М.: Прогресс, 1986. – С. 330.

  2. В. А. Ліпкан, Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції: Навчальний посібник./ Ю. Є. Максименко, В. М. Желіховський - К.: КНТ, 2006. - 280 с. (Серія: Національна і міжнародна безпека).

  3. Гендина Н.И., Колкова Н.И., Скипор И.Л., Стародубова Г.А. Формирование информационной культуры личности в библиотеках и образовательных учреждениях: Уч.-метод. пособ. – Кастельс Мануель. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Пер. С англ., под науч. ред. О.И. Шкаратана. - М., 2000. - С. 27.

  4. Кудрявцева С.П., Колос В.В., Навчальний посібник./ С. П. Кудрявцева, В.В. Колос — К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. - 400с.

  5. Мовсесян А.Г. Некоторые особенности экономики США на рубеже веков // США. Канада: Экономика, политика, культура. – 2001. – № 4. – С. 64-75.

  6. НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЗВ`ЯЗКУ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ [Електронний ресурс]// -2011. офіційний вебпортал http://www.nkrzi.gov.ua/.

  7. С.М. Петрик, Сугестивні технологи маніпулятивного впливу : навч. посіб. /, М.М. Присяжнюк, Л.Ф.Компанцева, Є.Д.Скулиш, О.Д.Бойко, В.В.Остроухов; за заг. ред. Є.Д.Скулиша. - К.: Наук. - вид. відділ НА СБ України, 2010. - 248 с.

  8. Тоффлер Е. Третя хвиля / Пер. з англ. А. Євси. – К.: Всесвіт, 2000. – 453 с.

17

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
4
міс.
0
3
дн.
0
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!