До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
6
міс.
0
1
дн.
1
1
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Як? Звідки? Хто? Чому? (розважально-пізнавальні факти з історії Чернігівщини)

Опис документу:
Краєзнавчі матеріали, які будуть цікаві не лише учням

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Розважально-пізнавальні факти з історії Чернігівщини

Звідки пішов вираз "перемивати кістки"?

Багато хто, вживаючи той чи інший вислів, навіть не задумується, звідки він походить. Наприклад, можна сказати, що виникнення виразу "перемивати кістки" в деякій мірі пов'язане і з Черніговом.

Мова піде про Антонієві печери, засновані у Чернігові у 1069 році Антонієм Печерським. У давнину, коли в печерах помирав монах, його закопували в ґрунт без труни і молилися за його душу. Потім, через три роки могилу відкопували, а кістки і череп промивали, інколи навіть виварювали. Якщо кістки зоставались білими, їх залишали в печерах і складали в спеціальній костниці-кімітірії. Якщо ж кістки були не білими – процедуру повторювали. Якщо і це не допомагало – кістки виносили за межі печер, вважаючи, що монах протягом життя був грішним.

Як князь Безбородько вів дипломатичні переговори

Канцлер Російської імперії, князь Олександр Андрійович Безбородько (1747—1799), народився у Глухові в родині генерального писаря козачого реєстрового війська. Освіту майбутній творець світового ладу» здобув у Києво-Могилянській академії, де вражав викладачів і студентів не лише блискучими здібностями, а й феноменальною пам'яттю.

Після випуску Безбородька взяли на службу до канцелярії Малоросійського генерал-губернатора графа П. О. Рум'янцева, який згодом рекомендував талановитого юнака імператриці Катерині II на посаду секретаря. Олександр Андрійович зробив блискучу кар'єру при дворі: він став довіреною особою цариці, займаючись як справами внутрішньої, так і зовнішньої політики. Безбородько був автором «Маніфесту про збройний нейтралітет», що дозволив Сполученим Штатам Америки за допомогою Росії вистояти у боротьбі з Англією. Канцлер стояв за створення потужної коаліції Росії та Австрії, котра повністю змінила розклад сил у Європі. Безбородько укладав угоди про приєднання до Росії Криму та Польщі. При цьому Олександр Андрійович провадив досить жорстку дипломатію. Так, наприклад, під час підписання мирної угоди з Туреччиною 1791 року в Яссах він відверто заявив представникам султана: «Бажаєте мати війну або мир? Можете отримати як те, так і інше. Мир за Галицькими попередніми статтями або війну до повної загибелі. Вибирайте».

Як канцлер Безбородько ставився до прохачів

Князь Олександр Безбородько був дуже щедрою людиною та хлібосольним господарем. У його столичному будинку щодня накривали стіл на сто персон, куди без запрошення міг прийти будь-який дворянин, Безбородько до всіх своїх гостей ставився з однаковою повагою, охоче допомагав тим, хто до нього звертався. Канцлер ніколи не забував і про своїх земляків, він влаштував на різні посади багатьох українців.

Як переказували, Безбородько відмовився допомогти людині лише одного разу. Якийсь чоловік з України звернувся до князя з проханням влаштувати його в Санкт-Петербурзі диригентом оркестру, «…щоб паличкою махати та по шість тисяч мати». Олександру Андрійовичу довелося довго пояснювати землякові, що для цього заняття потрібно хоча б трохи розумітися на музиці.

Як Олексій Розумовський став фельдмаршалом

Кар'єра Розумовського була блискучою. Він отримав титул графа та великі маєтності в Росії та Україні. Проте залишався досить скромною та добродушною людиною. 1757 року Єлизавета Петрівна зробила Олексія генералом-фельдмаршалом. Розумовський, який не тільки ніколи не служив в армії, а й майже не знав грамоти, філософськи зауважив їй: «Лізо, ти можеш зробити з мене все, що завгодно, однак ти ніколи не змусиш інших рахуватися зі мною серйозно, хоча б як із простим поручиком».

Ким стали нащадки Кирила Розумовського

Рід останнього гетьмана України продовжили діти Кирила, троє з яких стали всесвітньовідомими. Олексій – сенатор, міністром освіти, сприяв відкриттю навчальних закладів, зокрема, й в Україні. До речі, Софія Перовська, революціонерка, що була страчена разом з іншими народниками за участь у вбивстві Олександра ІІ,— його онука. Григорій один з основоположників вітчизняної геології, відкрив новий мінерал, названий на його честь розумовськвітом (розумквітом). Це була надзвичайно освічена людина, на яку глибокий вплив мала філософія Г. Сковороди. Третій син, Кирило, став дипломатом, його підпис стоїть під Паризьким мирним договором, що підтвердив поразку Наполеона. Любов до музики, яку успадкував від батька й дядька, та дружба з видатними композиторами Гайдном, Моцартом, Бетховеном дали йому змогу зібрати найбільшу в світі музичну колекцію, що нараховує 2300 творів оперно-симфонічної та камерної музики. Його коштом утримувався «Квартет Розумовського», що набув великої популярності в Австрії тогочасній музичній столиці світу.

У 1882 р. у Петербурзі, в сім’ї Ганни Олексіївни Розумовської та Костянтина Толстого, народився майбутній відомий поет Олексій Костянтинович Толстой, нащадок Розумовських. Немовля з’явилося на світ слабким і лікарі порекомендували породіллі виїхати на Україну. Дитячі роки Олексій проводить на Чернігівщині. «Толстой считал Малороссию своей родиной; его детские годы прошли в имениях матери и дяди А. Перовского, находившихся в Черниговской губернии.» Неодноразово з родиною буває і в Батурині, захоплюється його величною історією, багатою природою.

Як останній гетьман України виховував свого сина

М. Грушевський писав, що останній український гетьман, вихований у петербурзькому й частково в закордонному середовищі, страшенно нудьгував в Україні. Кирило й справді довгий час не жив в Україні, але це не означало, що він не думав про неї, не переймався її справами. І звичаїв своїх Розумовський не забув. Невід’ємним атрибутом придворного життя стала українська пісня та кухня. Кирило в окремій шафі зберігав свій кобеняк і «сиву» шапку, як спогад про минуле. Професор А.Брікнер згадував такий випадок. Одного разу до гетьмана прийшов кравець з рахунком на велику суму. Виявилося, що гетьманич Андрій тільки жилетів замовив кілька сотень. Розгніваний батько схопив сина за руку, повів до свого кабінету і показав свій кобеняк та шапку: «Ось що носив я, коли був молодим. — сказав гетьман. — Чи не сором тобі так безглуздо витрачати гроші на ганчір’я?!» — «Ви тату, іншого одягу й носити не могли, — байдуже відповів гетьманич. — Згадайте, що між нами велика різниця: ви син звичайного козака, а я син гетьмана України».

Кого історики флоту називають «тричі першим»

Ніжин – місто, яке абсолютно не пов’язане з морем. Та саме тут народився один з учасників першої російської навколосвітньої подорожі - Юрій Лисянський. 1803 року, очоливши судно «Нева», разом з Іваном Крузенштерном (капітан судна «Надія») він вирушив у далеку дорогу. Ця мандрівка тривала майже три роки. Історики російського флоту називають Ю.Лисянського "тричі першим". Дійсно, шлюп "Нева" першим завершив навколосвітню мандрівку, прибувши до Кронштадта на два тижні раніше вітрильника Івана Крузенштерна. На карті ім'я Ю.Лисянського згадується вісім разів. "Нева" вперше в морській практиці здійснила безперервний перехід від мису Доброї Надії до Англії за 140 днів (досить короткий та той час термін), не заходячи в жоден порт для відпочинку.

1809 року він подав у відставку. У Кобринському маєтку (раніше належав батькам Олександра Пушкіна) в оточенні книг, атласів і карт узявся мандрівник за опис подорожі, яка тривала 1095 діб. Лисянський детально розповів не лише про плавання, а й про все, що бачили російські моряки під час чисельних стоянок у заморських краях: і статуї острова Пасхи, і весільні обряди жителів Гавайських островів, і бідність мешканців Кантону (тепер - китайське місто Гуанчжоу). Ця книга була видана коштом автора 1812 року під назвою "Мандрівка навколо світу у 1803, 1804, 1805 і 1806 роках на кораблі "Нева". Робота Ю.Лисянського одержала високу оцінку за межами Росії, тому в 1814 р. вийшов її англійський варіант в авторському перекладі. Ю. Лисянський також підготував до друку альбом карт навколосвітньої подорожі. Своїми роботами мореплавець започаткував нову галузь у вітчизняній науці - океанологію.

Старший брат Ю. Лисянського Іван служив священиком у с. Махнівці Борзнянського повіту (тепер с. Петрівка), а в січні 1804 р. замінив батька у церкві Іоана Богослова в Ніжині. Саме біля цієї церкви у 1974 р. ніжинці встановили своєму земляку бронзове погруддя (скульптор К.В.Годулян, архітектор В.А.Костін).

Як Марія Заньковецька спілкувалася з духами

Відома українська актриса любила веселе товариство, жарти та розіграші. Якось на вечір, який вона влаштовувала у себе, напросився відомий майстер спіритизму, пообіцявши здивувати всіх присутніх своїм сеансом «матеріалізації духів». Гість, створивши навколо власних маніпуляцій атмосферу загадковості, почав викликати дух когось із людей минулого. Несподівано для всіх двері відчинилися і на порозі з’явився підмовлений Марією Костянтинівною актор у відповідному гримі. Заньковецька дуже переконливо «перелякалася» прибульця з потойбічного світу, усі присутні на деякий час втратили дар мови, а сам майстер спіритизму від усього побаченого знепритомнів…

Колись у Ніжині

Будинок Ніжинської податкової інспекції відомий багатьом. Проте набагато менше мешканців міста знають, що раніше тут стояла Успенська церква, яка вважалася найкращим храмом міста. Спочатку вона була дерев’яною, у 1761 р. на її місці збудували кам’яну, а до 1812 р. перебудували на кошти прихожан – тепер вона вражала своїми розмірами, поділялася на теплу і холодну, а дзвіниця була найвищою спорудою міста.

В Успенському соборі вінчався випускник Ніжинської вищої школи, байкар Л.І. Глібов з донькою протоієрея цієї церкви Ф.Бордоноса. 15 жовтня 1860 року цей священик хрестив немовля Миколу – сина чиновника Ніжинської поштової станції Семена Захаровича Самокиша. Не думав тоді Ф.Бордонос, тесть відомого байкаря, що тримає на руках майбутнього видатного художника-баталіста.

Улітку 1934 р. церква злетіла в повітря – так влада боролося з культовими спорудами, а ще через чверть століття були знищені останні залишки собору.

Як перський шах шукав Гоголя

1910 р. у столиці Персії Тегерані один із прогресивних місцевих театрів поставив п’єсу Миколи Гоголя «Ревізор». На виставу прибув сам шах разом із міністрами, але після закінчення першої дії роздратований вийшов із зали.

Наступного дня радники доповіли володарю Персії, що нібито це його політичні суперники навмисно запросили з Росії письменника на ім’я Гоголь, який написав критичну п’єсу, де під виглядом своєї країни висміяв перські реалії. Шах доручив знайти та суворо покарати зухвалого драматурга і, не дочекавшись результатів від своїх підлеглих, навіть звернувся з таким проханням до російського посольства. Яким же було здивування перського монарха, коли дипломати йому відповіли, що письменник Микола Гоголь помер ще 1852 року…

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Інтегрований курс «Мистецтво»: теоретико-прикладний аспект»
Просіна Ольга Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.