Крилаті слова. Сьогодні розслідуємо заплутану історію з крилатими словами (крилатими висловами). Так називають “влучні фрази видатних осіб, цитати з літературних та інших творів, назви літературних, історичних і міфологічних персонажів та реалій, які набули узагальненого значення й часто повторюються в мовленні”. Часто книжки, в яких подаються крилаті слова, їхні значення та походження, мають назву “Чому ми так говоримо”, бо в них дається відповідь на це питання. Особливістю крилатих слів є їхнє “культурне розгортання”: за кожним з них стоїть певний мотиваційний текст, у результаті згортання якого до фрази чи слова й утворився такий мовно-культурний феномен. Коли прототип відривається від ситуації, абстрагується, мовний колектив закріплює таку назву за відповідним загальним поняттям. Так само утворюються й багато фразеологізмів – шляхом переназивання (вторинного називання). Оскільки крилаті слова своїми розмірами можуть дорівнювати цілим реченням (“Від великого до смішного – один крок”), нам видається, що цей термін доречно закріпити й справді лише за словами (Прометей, Ельдорадо, Голгофа, Крути, Ватерлоо, Робінзон, Калитка), решту ж структур варто називати крилаті фрази чи крилаті вислови (“танталові муки”, “пропаща сила”, “апостол правди і науки” , “У всякого своя доля і свій шлях широкий”). Такі структури входять до складу фразеології (коли її розуміють у широкому сенсі).Джерела крилатих слів та фраз – світова культура (література, історія, релігія, міфологія тощо). Вживаючи крилаті мовні одиниці, ми робимо свій текст образним, насичуємо виражальністю, вмикаємо фонові знання (різнопланову інформацію про світ), оскільки для розкодування кожного такого послання треба знати як нинішнє значення крилатої одиниці, так і (бажано) контекст її появи.















