Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Формування психологічної готовності працівників закладів освіти до конструктивної поведінки в умовах надзвичайних ситуацій
»
Взяти участь Всі події

Адаптація учнів 5-х класів до занять фізичною культурою.

Фізична культура

Для кого: 5 Клас

03.11.2021

202

8

0

Опис документу:

Умовам подоланню труднощів періоду адаптації учнів 5-х класів до занять фізичною культурою сприяє цілеспрямована координація дій компетентних вчителів разом з батьками. Успішний перебіг адаптації залежить від багатьох факторів, які розглядаються у цій статті.

Перегляд
матеріалу
Отримати код


Статя


Адаптація учнів 5-х класів до занять фізичною культурою.

Розвиток рухових навичок, якостей.




Завдання школи полягає не лише в підготовці високоосвіченої загальнорозвиненої особистості, а й у створенні необхідних передумов для її всебічного розвитку.

Фізична культура – складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної та трудової активності людей, задоволення її моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків.

В особистому аспекті фізична культура є тією частиною загальної культури людини, яка виражається ступенем розвитку фізичних сил і рухових навичок, а також рівнем життєдіяльності людини та стану її здоров'я. Вона дає змогу за допомогою своїх специфічних засобів і методів розкрити потенційні фізичні можливості людини. Нині кожен повинен визначити місце фізичної культури в загальній системі освіти, її роль у зміцненні здоров'я дитини, підвищенні її працездатності, формуванні навичок здорового способу життя.

Фізичне виховання є головним напрямком упровадження фізичної культури, яка є невід’ємною складовою культури духовної.

Однією зі сторін фізичного виховання є навчання. У фізичному вихованні навчання характеризується як організований процес передачі й засвоєння системи знань і рухових дій, спрямованих на фізичне та психічне вдосконалення людини. Результатом навчання є фізична освіта, яка полягає в набутті спеціальних систематизованих знань, рухових умінь і навичок, а також способів самостійного пізнання закономірностей рухової діяльності та вмінь використовувати їх у повсякденному житті. Подоланню труднощів періоду адаптації учнів 5-х класів до навчання у середній школі може сприяти цілеспрямована координація дій учителів, їх професіоналізм, досвідченість,ефективне та безпечне використання інформаційних технологій в педагогічній діяльності та підвищення професійної компетентності.

З початком кожного навчального року відбувається адаптація організму учнів до навчального процесу, тривалість і перебіг якої залежить як від факторів навчального середовища (режим, зміст, методи і засоби навчання, обсяг навчального навантаження), так і стану здоров'я та працездатності. Взагалі ж адаптація до школи розглядається як безперервний процес, що відбувається за час перебування учнів у навчальному закладі.

Розроблено систему гігієнічних заходів з питань профілактики відхилень стану здоров'я учнів початкових класів, який включав наступні блоки: контроль за гігієнічною організацією навчання (навчально-виховний процес, зовнішнє середовище, збалансоване та здорове харчування); моніторинг стану здоров'я (Covid-безпека, плани інклюзивної освіти, проведення щорічних поглиблених медичних оглядів з визначенням фізіометричних показників, контроль за оздоровленням дітей з другою і третьою групою здоров'я; рання діагностика невротизації, анемічних станів, гіперплазії щитоподібної залози, відставання фізичного розвитку тощо); психологічна корекція; валеологічне виховання і освіта учнів та батьків з метою виховання в учнів настанов і мотивації дотримання здорового способу життя.

Перехід з початкової школи в середню пов'язаний із зростанням навантаження на психіку учня. Психологічні й психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання у 5-му класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому подібний до того, що був характерний для початку навчання в першому класі. Це зміна умов навчання, розмаїтість і якісне ускладнення вимог, що пропонуються школяру різними вчителями. Як показує практика, більшість дітей переживають перехід із початкової школи в основну як важливий крок у своєму житті. Поява кількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем викладання є для них очевидним показником їхнього дорослішання. Вони із задоволенням і певною гордістю розповідають батькам, молодшим братам, друзям про свої успіхи. Крім того, певна частина дітей усвідомлює своє нове становище як шанс заново почати шкільне життя, налагодити стосунки з педагогами.

Умови, які змінилися, висувають більш високі вимоги до інтелектуального та особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних дій, знань, навичок.

Період адаптації до навчання у 5-му класі є одним із найважливіших періодів шкільного життя. Це зумовлено сукупністю тих змін, що відбуваються в шкільному середовищі й внутрішньому світі дітей 10-11-річного віку. А саме:

  • збільшення обсягу й розмаїтість змісту освіти;

  • збільшення ваги багатопредметного навчання й розширення кола вчителів, з якими учні змушені систематично спілкуватися;

  • на місце першої вчительки приходить новий класний керівник;

  • відбувається перехід до кабінетної системи навчання.

Стан дітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, неуважністю й недисциплінованістю на уроках, зниженням інтересу до навчання і його результатів; із психологічної – зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.


Успішність самореалізації учнів

Мікроклімат колективу

Допомога батьків

Ініціатива учня

Створення демократичної, не авторитарної атмосфери навчання

Право на помилку, власну думку

Умови альтернативи (вибору)


Участь у спільній діяльності


Упродовж адаптаційного періоду (І півріччя навчання) у п’ятикласників повинно сформуватись так зване «почуття дорослості», що проявляється в новій особистісній позиції:

  1. стосовно навчальної діяльності;

  2. школи й предметів;

  3. однокласників;

  4. у новому ставленні до внутрішнього світу.

Не всі діти навіть із високим рівнем психологічної готовності можуть успішно впоратися із труднощами в навчанні й спілкуванні, внутрішніми психологічними проблемами. Особливо це стосується тих учнів, у яких були проблеми в початковій школі.

Тому в період адаптації важливо забезпечити дитині спокійну, комфортну атмосферу, чіткий режим, тобто зробити так, щоб учень постійно відчував підтримку і допомогу з боку вчителів та батьків. При занадто тривалому процесі адаптації, а також за наявності окремих функціональних відхилень необхідно звернутися до шкільного психолога.

Причини ускладнення адаптації:


Суперечливість вимог

ВЧИТЕЛЬ


Теми навчання, щільність уроку


Стиль викладання


Особливості мови


Терміни

Підручник

Деіндивідуалізація


Недостатність батьківської допомоги


Батьки


До причин, що ускладнюють адаптацію дітей до середньої школи, належать такі. Насамперед це неузгодженість, навіть суперечливість вимог різних педагогів, що нерідко істотно ускладнює життя школяра. Школяр опиняється в ситуації множинності вимог і, якщо він навчиться враховувати ці вимог, співвідносити їх, долати пов’язані з цим труднощі, то опанує вміння, необхідні для дорослого життя.

Труднощі в п’ятикласників може викликати й необхідність на кожному уроці пристосовуватись до своєрідного темпу, особливостей мови, стилю викладання кожного вчителя.

Необхідно, щоб школярі правильно розуміли вживані вчителем терміни, що зустрічаються в текстах підручників. Існує багато спеціальних шкільних словників, тому треба навчити дітей ними користуватися. Важливо роз’яснити, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу. Труднощі, що виникають у дітей при переході в середні класи, можуть бути пов’язані також із певною деіндивідуалізацією, знеособлюванням підходу педагога до школяра.

Успішність самореалізації підлітків тісно пов’язана з мікрокліматом в учнівському колективі. Важливо, щоб вчителі-предметники створювали ситуації, які б давали змогу учневі проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності,працювати в умовах альтернативи, вибору, створювати демократичну, не авторитарну систему навчання.

Основною формою фізичного виховання школярів, яка забезпечує необхідний рівень знань, умінь і навичок, передбачених навчальною програмою є уроки.

Методи навчання, які використовують на уроках:

  • словесний;

  • демонстраційний;

  • розучування вправ;

  • ігровий;

  • змагальний.

Характерними рисами уроку, що відрізняють його від інших форм організації фізичного виховання, є такі:

  • яскраво виражена дидактична спрямованість;

  • проведення інноваційних та інтерактивних уроків;

  • керівна роль учителя, який передбачає викладення предмета й виховання учнів;

  • чітка регламентація діяльності учнів і дозування навантаження згідно з їхніми індивідуальними можливостями;

  • постійний склад учнів та вікова рівність;

  • проведення занять за розкладом;

  • Підрахунок ЧСС після кожного навантаження та на початку уроку. Наявність у вчителя належної професійної компетентності сприятиме виконанню ним таких дидактичних вимог до уроку:

  • чіткості постановки мети й завдань уроку;

  • єдності освітніх, виховних та оздоровчих завдань;

  • організаційної чіткості уроку, забезпечення керівної ролі вчителя;

  • доцільного добору засобів і методів навчання з урахуванням дидактичних цілей і завдань уроку(кожен урок повинен мати розвивальний характер, містити нові вправи, методи й форми організації діяльності учнів тощо);

  • поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи;

  • забезпечення функціонування системи контролю знань, умінь і навичок (усі дії учнів на уроці повинні оцінюватися, висуватися нові завдання, показуватися шляхи їх досягнення);

  • дотримання безпеки травматизму на уроці.

Важливо, щоб учні опанували правильну техніку виконання фізичних вправ, бо лише за цієї умови можливий їхній гармонійний розвиток. Вправи повинні відповідати віковим особливостям учнів, оптимально дозуватися, мати відповідний темп виконання, узгоджуватися з диханням.

Перспективніше прагнути до розвитку у школярів творчості, ініціативи, самостійності.

Робота над завданнями:

  • як по-справжньому зацікавити дитину фізичною культурою, сформувати звичку самостійно й регулярно робити фізичні вправи;

  • як прищепити любов до здорового способу життя;

  • як допомогти школяреві в його прагненні до гармонійного фізичного розвитку.

Вони у комплексі з іншими предметами, позакласною та позашкільною роботою, забезпечують всебічний та гармонійний розвиток школяра. На мою думку, уроки фізичної культури відрізняються від інших навчальних предметів тим, що їх специфічним змістом є рухова діяльність, проте це не знижує їх освітнього й виховного значення.

Необхідно ретельно слідкувати за темпом та щільністю уроку, адже високий темп заважає багатьом дітям засвоювати навчальний матеріал.

У перші тижні початку нового навчального року вчитель має допомогти учням запам’ятати імена та прізвища однокласників та прізвище, ім’я, по-батькові вчителів-предметників, завчити терміни та назви вправ.

При складанні розкладу уроків має враховуватися оптимальне співвідношення навчального навантаження впродовж тижня, а також правильне чергування впродовж дня і тижня предметів з основами здоров'я та фізичної культури. При складанні розкладу уроків необхідно враховувати динаміку розумової працездатності учнів упродовж дня та тижня.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій. Він характеризується тим, що ігри виступають як засіб фізичного виховання і як метод організації дитячого колективу. Ігровий метод можна використовувати на основі будь-якої фізичної вправи, але за умови, що вона піддається організації згідно з особливостями цього методу. Найхарактернішою рисою ігрового методу є сюжетна організація (наприклад застосування Cool-games). Діяльність гравців організовується згідно з образним або умовним сюжетом, у якому передбачається досягнення певної мети в умовах постійної непередбачуваної зміни ситуацій. Ігровий сюжет спеціально створюється, виходячи з потреб фізичного виховання, як умовна схема взаємодії гравців. Гра завжди цілеспрямована й характеризується різноманітністю цільових і мотиваційних дій.

Піднесений настрій на уроці може створити навіть невеличке змагання в ігровій формі, тому використовую метод змагання після того, яку дітей сформувалися певні навички. Змагальний метод у процесі фізичного виховання застосовується як спосіб стимулювання інтересу, мотивація успіху. активізації підчас виконання фізичних вправ і як відносно самостійну форму організації занять. Основна визначальна риса змагального методу – зіставлення сил в умовах упорядкованого суперництва, боротьби за першість або найвище досягнення. Змагальний метод дає змогу повністю розкрити функціональні й психічні можливості учнів, сформувати новий, вищій рівень підготовленості, проте користуватися цим методом потрібно обережно, адже в умовах змагання виникає велике нервове й фізичне навантаження учнів, що може негативно позначитись на їх самопочутті та поведінці.

Усе, чого навчиться дитина мають дати їй люди, які її оточують. Навчання новому відбувається шляхом наслідування. Наслідування –це те, що дитина не здатна виконати самостійно, але чого може навчитися від інших або у співпраці з ними. Сенс роботи професійно-компетентного вчителя у тому, щоб регулювати й спрямовувати цю спільну діяльність.

Збереження та зміцнення фізичного здоров'я учнів, міжособистісна взаємодія дітей, їх моральне та громадянське виховання постійно мають бути в центрі уваги кожного вчителя.











8


Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.