Цикл Адама Міцкевича «Кримські сонети» (1826) — це шедевр європейського романтизму, написаний під час вигнання поета в Росії. Збірка складається з 18 віршів, де головний мотив — це туга за недосяжною батьківщиною (Литвою) та болюче відчуття самотності.
Головний герой: Узагальнений образ романтичного вигнанця та мандрівника (часто під іменем Мірза, Пелерін чи Фаріс), який шукає внутрішньої гармонії, але скрізь відчуває свою «чужість».
Роль природи: Природа у творах виступає не просто тлом, а самостійним образом. Величні пейзажі Криму, гірські вершини (наприклад, у сонеті «Аю-Даг») та морські бурі співставляються з душевними штормами ліричного героя.
Особливості жанру: Твір поєднує класичну, сувору форму сонета (14 рядків) із бурхливим, пристрасним романтичним змістом.
Головна ідея: Усвідомлення того, що навіть найпрекрасніші куточки світу не здатні замінити митцеві рідний дім.
Сонет № 1 “Акеманські степи”
Сонет № 4 “Буря”
Сонет № 6 “Бахчисарай”
Сонет № 8 “Гробниця Потоцької”
Сонет № 14 “Пілігрим”
Сонет № 18 “Аю-Даг”